Постанова № 38465228, 28.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 р. Справа № 804/764/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріБубенець Т.А. за участю: представників позивача представників відповідача Ковалевської С.О., Попкова А.І. Максимової А.І., Герасімова О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-М» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-М» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2013 року №0003752201 та №0003762201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2013 року №240/220/31736129.

12 серпня 2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0002222201 від 12.08.2013 року, в якому нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, основний платіж - 374 924,00 грн., за штрафними санкціями - 111 012,00 грн., та №0002212201 від 12.08.2013 року, в якому нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, основний платіж - 3 971 400,00 грн.; за штрафними санкціями - 1 578 989,00 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями товариством було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яке 15.11.2013 року прийняло рішення №3914/10/04-36-10/04-09 про часткове задоволення вимог скарги.

05.12.2013 року Криворізькою центральною об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення №0003762201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 479 103,75 грн., та №0003752201 про збільшення грошового зобов'язання на загальну суму 467 277,50 грн.

З пояснень представників позивача судом встановлено, що дані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачем без будь-якого розрахунку та супровідного листа, у зв'язку з чим позивач робить висновок, що попередні повідомлення-рішення відкликані, та предметом оскарження даної справи є податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.12.2013 року №0003752201 та №0003762201.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Приписами підпункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу підпункту 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР від оподаткування звільняються операції з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

У відповідності до підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ТОВ «Преса-М» та ТОВ «АТБ-Маркет» було укладено договір про надання послуг №37188 від 01.01.2012 року із додатковими угодами та договір поставки №37187 від 01.01.2012 року, на виконання умов яких складено належним чином оформлені документи: акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), рахунки, податкові накладні, а також журнал-ордеру і відомості по рахунку 68.51.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючими не встановлено зв'язку з господарською діяльністю платника податків дослідження збуту друкованої продукції, що є власністю ТОВ «АТБ-Маркет».

Проте суд не погоджується з наведеним висновком податкового органу, оскільки проведення досліджень щодо визначення об'єму продажу періодики у торгівельних точках, визначення залишків продукції в магазинах, проведення телефонного опитування дає змогу позивачу, який не є виробником продукції, а лише закупає періодику у видавництв, формувати належним чином обсяги закупівель тієї чи іншої періодики, робити належні корективи при узгодженні заявок покупця ТОВ «АТБ-Маркет».

Взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_7 підтверджується договорами про надання консультаційних послуг від 01.07.2010 року №4/07/10, від 04.01.2011 року №04/01, від 03.01.2012 року №03/01-12-П.

Відповідно до укладених договорів виконавець ОСОБА_7 надає консультації з питань комерційної діяльності та управління, консультації з питань управління у сферах фінансової та податкової діяльності, мета яких виказування незалежної професійної думки у формі порад та роз'яснень ситуацій, пов'язаних з комерційною та управлінської діяльністю, управління у сферах фінансової та податкової діяльності, які виникають (виникли, плануються, передбачаються) в ході діяльності замовника (ТОВ «Преса-М»).

На виконання укладених договорів складено акти виконаних робіт, акти здачі-прийняття послуг, рахунки, оплата за отримані послуги на адресу ФОП ОСОБА_7 проведена у повному обсязі в готівковій та безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про те, що надані до перевірки акти виконаних робіт не підтверджують доцільність та фактичне отримання послуг, оскільки згідно штатного розкладу на підприємстві ТОВ «Преса-М» наявні наступні спеціалісти: головний бухгалтер та бухгалтери, які фактично займаються податковою та фінансовою звітністю, генеральний директор, директор, заступник директора по розвитку, заступник директора по роздрібній торгівлі, старший менеджер, менеджер, які фактично займаються питанням комерційної діяльності та управлінням, з огляду на наступне.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_7 мала право надавати такі послуги, фактично їх надавала, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, які є належним доказом фактичного надання послуг. Більше того, відповідно до диплому про підвищення кваліфікації ОСОБА_7 у 2008 року підвищила кваліфікацію з питання «Фінансова діагностика компаній», що співпадає з предметом договору про надання консультаційних послуг. При цьому представником позивача надано пояснення, що відповідно до посадових інструкцій зазначених в акті спеціалістів до їх посадових обов'язків не відносяться обов'язки з консультування підприємства з питань комерційної діяльності та управління у сферах фінансової і податкової діяльності.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Ліга Кращіх» (виконавець) укладено договір №1193 від 31.10.2011 року про надання послуг з організації участі у VI міжнародному економічному саміті лідерів економіки, предметом якого є організація участі представників замовника у VI міжнародному економічному саміті лідерів економіки України та Росії, що відбудеться в КНР, вручення заслужених нагород підприємству та його керівнику під час урочистої церемонії в КНР, надання замовнику послуг та почесних відзнак, забезпечення замовника пакетом інформаційних матеріалів та звітних документів учасника саміту, розміщення рекламно-інформаційних матеріалів підприємства замовника на офіційному сайті виконавця.

Виконання умов укладеного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною, рахунком-фактурою, випискою за особовим рахунком. У бухгалтерському обліку витрати за даним договором віднесено до витрат на збут - на 93 рахунок.

Під час перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що отримання послуг від ТОВ «Ліга Кращіх» не пов'язано з господарською діяльністю ТОВ «Преса-М».

Суд зазначає, що основною метою укладення саме таких договорів є збільшення попиту на товари та послуги в майбутньому, розвитку ділових зв'язків та інвестиційного співробітництва між країнами-учасниками, презентація бізнес планів та проектів, обмін досвідом. Тобто, сплачуючи виконавцю вартість наданих ним послуг, позивач придбає такі послуги з метою використати отриману від таких послуг інформацію у своїй господарській діяльності, а також збільшить доходність у зв'язку із укладенням нових договорів.

Так, участь позивача у даному саміті підтверджується квитками та копією закордонного паспорту з відміткою про прибуття та вибуття з КНР генерального директора ТОВ «Преса-М» Макаренко О.Д.

При цьому, судом встановлено, що участь позивача у даному саміті сприяла укладанню господарських договорів з контрагентами ТОВ «Інформторгсервіс» та ТОВ «Пресса От и До», які брали участь у даному саміті, що доводить наявність безпосереднього зв'язку участі у саміті та господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що отримання послуг від ТОВ «Ліга Кращіх» пов'язано із господарською діяльністю позивача.

Між позивачем та його контрагентами були укладені наступні договори: договір поставки від 01.07.2011 року №2712-12 з ТОВ «Сід-Маріне», договір купівлі-продажу товарів №04/10 від 04.10.2011 року з ТОВ «Карбонові Технології», договір поставки від 01.06.2011 року №01/06 з ТОВ «Захід-УА», договір поставки №04/05 від 04.05.2012 року з ТОВ «Сіятс», договір купівлі-продажу №01/12 від 01.12.2011 року з ТОВ «Екопромисловці», договір купівлі-продажу №01/02 від 01.02.2012 року з ТОВ «Будівельна компанія «Рідне місто», договір купівлі-продажу №03/09 від 03.09.2012 року з ТОВ «Будівельний дім «Асторіон», договір купівлі-продажу №05/03П від 05.03.2012 року з ТОВ «Ен Джі Консалтантс», а також ряд договорів про надання послуг з охорони об'єкта за допомогою охоронної та тривожної сигналізації із ПП «Безпека комплекс».

Господарські взаємовідносини по вказаним договорам підтверджується належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, виписками банку.

Товари у ТОВ «ТДК «Трейд» та ТОВ «КПІ-Сервіс» придбавались позивачем без укладання договорів, проте взаємовідносини з даними підприємствами підтверджуються податковими накладними, видатковими накладними, рахунками та банківськими виписками.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків вказаних первинних бухгалтерських документів позивача, крім посилання на юридичну дефектність первинних документів ПП «Безпека комплекс». Водночас, відповідач не зазначає, юридична дефектність яких саме документів виявлена під час перевірки.

Перевіряючими зроблено висновок, що у придбанні товарів у вказаних контрагентів відсутня економічна доцільність з урахуванням транспортних витрат позивача, при цьому на підтвердження даного твердження податковий орган посилається на акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Преса-М».

Проте суд не погоджується з викладеною позицією відповідача, оскільки згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство.

Отже, посилання відповідача на акти інших податкових органів як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Взаємовідносини ТОВ «Преса М» з ФОП ОСОБА_9 відбувались на підставі договору №01С від 01.01.2010 року, що підтверджується рахунками, актами виконаних робіт, видатковим касовим ордером, квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Між позивачем та ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп» укладено договір про надання рекламних послуг №А-444 від 10.10.2012 року, на підтвердження якого позивачем надано додатки до даного договору, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Договором №01/07-12 від 01.07.2012 року між ТОВ «Преса М» та ФОП ОСОБА_10 передбачено надання рекламних послуг. Виконання даного договору підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Під час дослідження вказаних документів податковий орган дійшов висновку, що надання послуг за договорами з ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп» » та ФОП ОСОБА_10 неможливо встановити зв'язок із господарською діяльністю ТОВ «Преса М».

Статтею 1 Закону України від 03.07.1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів включаються до складу валових витрат підприємства.

З огляду на викладене, суд вважає, що у Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції немає підстав не пов'язувати рекламні послуги з господарською діяльністю підприємства позивача.

Відповідно до договору №31/08 від 01.08.2011 року ТОВ «Медея» (перевізник) зобов'язується приймати та доставляти довірені йому замовником (ТОВ «Преса М») вантажі - продукцію замовника (періодичні друковані видання) - до пунктів призначення та видавати його особам, які мають право на одержання вантажів (вантажоодержувачам) та здійснювати експедирування вантажу згідно заявок, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику встановлену плату на умовах цього договору. Додатками до договору №31/08 від 01.08.2011 року передбачені угоди про тарифи і порядок нарахування оплати за послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Акт перевірки містить посилання відповідача на неможливість пов'язання отриманих послуг перевезення від ТОВ «Медея» з господарською діяльність платника податків, посилаючись на неповноту даних товарно-транспортних накладних.

Проте суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо помилок в оформленні товарно-транспортних накладних з огляду на те, що це не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Виконання договору №31/08 від 01.08.2011 року підтверджується податковими та видатковими накладними, актами надання послуг, заявками на перевезення вантажів, а також виписками банку.

Враховуючи викладене, документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1827,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-М» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.12.2013 року №0003752201 та №0003762201.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-М» судові витрати у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко