Ухвала суду № 38462952, 24.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13472/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005991501 від 30.07.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005991501 від 30.07.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за лютий 2013р., за результатами якої складено акт від 18.07.2013 №482/26-54-15-01-11-14307423, згідно якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України і несвоєчасне подання податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року.

Позивачем подані заперечення на акт від 25.07.2013 №923/909 (вх. 26.07.2013), в яких зазначив, що декларація з ПДВ за лютий 2013р. подана засобами електронного зв'язку своєчасно - 15.03.2013 на підтвердження чого додав квитанції №1 і №2 про її одержання ДПІ.

Проте, 30.07.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005991501, яким на підставі вищевказаного акта перевірки і п. 120.1 ст. 120 ПК збільшено позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на 1020 грн. штрафних санкцій.

Після винесення податкового повідомлення-рішення відповідачем надано відповідь на заперечення від 02.08.2013 №3855/10 про те, що подана 15.03.2013 податкова декларація з ПДВ за лютий 2013р. заповнена з порушенням п. 48.3 ст. 48 ПК, тому вважається неподаною. Позивачем подана декларація з ПДВ за лютий 2013р. 08.07.2013, у зв'язку з чим складено акт про несвоєчасне подання податкової декларації.

Позивач, вважаючи що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0005991501 прийнято відповідачем протиправно, звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, при цьому виходив з того, що відповідачем не доведено факту наявності порушення в заповненні податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року, в той же час наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується, що вказана декларація фактично була подана 15.03.2013 року і вважається прийнятою, тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК, на думку суду першої інстанції, є помилковим, а накладення штрафу згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК - безпідставним. При цьому суд зазначив, що повторне подання декларації в липні 2013 року не спростовує своєчасного її подання 15.03.2013 року.

Апелянт, в обґрунтування власної позиції зазначив, що граничний строк подачі податкової звітності з ПДВ за лютий 2013 року був 20.03.2013 року, в той же час ПАТ «Завод Маяк» податкову звітність за лютий 2013 року надіслано 08.07.2013 року, що свідчить про правомірність викладених в акті перевірки висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а отже і законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач податкову декларацію з ПДВ за лютий 2013р подав засобами телекомунікаційного зв'язку, при цьому відповідач її отримав 15.03.2013 року (вх. №9013347171), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій №1 і №2 від 15.03.2013.

Крім того, як встановлено судом, відповідач, стверджуючи про порушення позивачем п. 48.3 ст. 48 ПК в заповненні декларації, всупереч пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України не надсилав позивачу протягом 5 робочих днів з дня отримання податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 р. письмове повідомлення про відмову у прийнятті даної податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. При цьому, власне, посилання відповідача на те, що податкова декларація з ПДВ за лютий 2013р. заповнена з порушенням п. 48.3 ст. 48 ПК України не мотивовані, конкретних порушень не зазначено.

Твердження відповідача про те, що податкова декларація з ПДВ за лютий 2013р. за-повнена з порушенням п. 48.3 ст. 48 ПК є необґрунтованими, оскільки відповідачем не зазна-чено конкретних порушень, і спростовуються наданими позивачем квитанціями, згідно з якими помилок в заповненні вказаної декларації не було виявлено.

Крім того, посилаючись на порушення п. 48.3 ст. 48 ПК в заповненні декларації, відпо-відачем всупереч пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК не надсилалося позивачу протягом 5 робочих днів з дня отримання податкової декларації з ПДВ за лютий 2013р. письмове повідомлення про відмову у прийнятті даної податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

В силу положень пп. 49.9.2 ПК України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою зокрема у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено факту наявності порушення в заповненні податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року, в той же час наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується, що вказана декларація фактично була подана 15.03.2013 року і в силу пп. 49.9.2 ПК України вважається прийнятою, тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України є помилковим, а накладення штрафу згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК - безпідставним. Крім того, повторне подання декларації в липні 2013 року не спростовує своєчасного її подання 15.03.2013 року.

Також суд обґрунтовано наголосив на тому, що в порушення п. 86.8 ст. 86 ПК відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення до завершення процедури розгляду письмових заперечень на акт перевірки і надання (надіслання) письмової відповіді на них

Крім того, на думку колегії безпідставними є також посилання апелянта на невірне застосування судом норм КАС України щодо розподілу судових витрат, оскільки в силу положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В п. 3 резолютивної частини оскаржуваної постанови, суд ,зокрема, постановив присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" судовий збір в сумі 34,41 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України, колегія не вбачає порушень судом норм процесуального права щодо розподілу судових витрат.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005991501 від 30.07.2013 року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.