Постанова № 38462878, 24.04.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/425/14-a

24 квітня 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Костецькій Н.Т.

за участю:

представників позивача - Гловака В.І. та Кривої Л.І.

представників відповідача - Чорнописької В.В. та Торкіша І.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Алтек»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2014 року №0000132201, №0000162201 та від 25 січня 2014 року №0000212201, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Алтек» (надалі по тексту - ПАТ «Алтек» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Тернопільській області (надалі по тексту - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2014 року №0000132201, №0000162201 та від 25 січня 2014 року №0000212201.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі необґрунтованих та необ'єктивних висновків акту перевірки з приводу того, що отримані позивачем від ТОВ «Технотерн-Плюс» маркетингові послуги та послуги по технічному нагляду за будівництвом багатоквартирних будинків не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не підтверджені відповідними документами, наявність яких на думку податкового органу мала бути обов'язковою.

Представники позивача на обґрунтування своєї позиції зазначили, що спорудження багатоквартирних житлових будинків потребувало значних матеріальних затрат, а тому розрахунок рентабельності даного господарського проекту, вивчення ринку нерухомості та оцінка попиту були необхідними передумовами будівництва вказаних об'єктів. Крім того, зазначили, що проведення маркетингових досліджень потребує спеціальних знань та наявності відповідних фахівців, а тому власними зусиллями ПАТ «Алтек» їх провести не мало змоги. У зв'язку з цим, існувала господарська необхідність у залученні третіх осіб для отримання маркетингових послуг.

Щодо послуг по технічному нагляду, представники позивача зазначили, що відповідно до вимог Закону України «Про архітектурну діяльність» та Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №903, у ПАТ «Алтек» існувала об'єктивна необхідність - обов'язок, щодо залучення третьої особи для здійснення технічного нагляду за будівництвом, на договірній основі. На думку представників ПАТ «Алтек», даний факт спростовує будь-які твердження осіб, що проводили перевірку, щодо відсутності зв'язку між будівництвом об'єкту нерухомості та технічним наглядом за цим процесом, оскільки технічний нагляд спрямований на забезпечення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва.

Крім того, представники позивача зазначили, що для перевірки було надано всі наявні у підприємства документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджували зв'язок понесених витрат на маркетингові послуги та послуги по технічному нагляду з господарською діяльністю підприємства, а саме: правочини, актами приймання-здачі виконаних послуг, податкові накладні, картки розрахунків за надані послуги. Інших документів під час перевірки у підприємства не вимагалось. Разом з тим, представники позивача зазначили, що в запиті про надання інформації, який був наданий під час проведення перевірки, податковий орган просив обґрунтувати економічну вигоду від отриманих маркетингових послуг та послуг по технічному нагляду від ТОВ «Технотерн-Плюс» та зв'язок вищеназваних послуг з господарською діяльністю підприємства. Оскільки, надання такої інформації не передбачено чинним податковим законодавством, тому на думку представників позивача вони не зобов'язані були надавати на неї відповідь.

Крім вищенаведеного, представники ПАТ «Алтек» просили суд врахувати податні в судовому засіданні документи, які додатково підтверджують зв'язок отриманих від ТОВ «Технотерн-Плюс» маркетингових послуг та послуг по технічному нагляду за будівництвом багатоквартирних будинків з господарською діяльністю підприємства.

З врахуванням вищевикладеного, представники позивача просили позов задовольнити та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представники податкового органу обґрунтували тим, що висновки акту перевірки які покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень є правомірними та обґрунтованими.

Так, представники Тернопільської ОДПІ зазначили, що для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

На думку податкового органу, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку на прибуток мають право віднести витрати на маркетинг до складу податкових витрат.

Представники відповідача також зазначили, що ПАТ "Алтек" ні в ході перевірки ні в судовому засіданні не довів економічної вигоди від отриманих послуг та обумовлення їх зв'язку із господарською діяльністю, а результати проведеної господарської діяльності згідно представлених лля перевірки Звітів про фінансові результати свідчать про збитковість за 2011р. в сумі 1 232,0 тис. грн., та за 2012р. в сумі 463,0 тис. грн.

Представники Тернопільської ОДПІ зазначили, що з аналізу наданих позивачем первинних документів став очевидним той факт, що у контролюючого органу відсутні будь-які відомості, що містили б дані про те, яку саме роботу із спостереження, вивчення та аналізу стану ринку нерухомості та оцінки попиту було проведено виконавцями за вказаними договорами. Адже з наданих актів прийому- передачі послуг не вбачається, які роботи інформаційно-маркетингового характеру та в жодному обсязі були виконані ТОВ „Технотерн-Плюс", а тому в ході перевірки не можливо було встановити економічну доцільність витрат на маркетингові послуги, а саме, визначити чи направлені такі витрати на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.

З врахуванням викладеного, представники відповідача вважають, що в порушення п.1.32. ст.1., п.5.1. ст.5., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5., 5.3.1, п.5.3, ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ПАТ "Алтек" завищив суму валових витрат всього на 491277,00грн., в тому числі за І кв. 2011р. на 491277,00грн., а враховуючи те, що ПАТ "Алтек" отримані маркетингові послуги, та послуги по технічному нагляду від ТОВ "Технотерн-Плюс" включав до складу податкового кредиту з податку на додану вартість згідно отриманих податкових накладних, то в порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, ПАТ "Алтек" завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 183 647,00грн.

Крім того, представники Тернопільської ОДПІ зазначили, що проведеною перевіркою встановлено, що ПАТ «Алтек» за отримані будівельні матеріали від ТОВ "Технотерн-Плюс" згідно Договору купівлі-продажу від 03.08.2009р. не поніс будь-яких грошових витрат, або витрат у матеріальній чи нематеріальних формах, та самостійно відобразив суму кредиторської заборгованості у складі „Інших доходів" декларації з податку на прибуток за 2012р. як суму безнадійної кредиторської заборгованості, що є підтвердженням факту невиконання своїх зобов'язань у відповідності до Договору купівлі-продажу від 03.08.2009р., а це призвело до порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

З врахуванням викладеного, представники податкового органу вважають, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Тернопільській області, проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Алтек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 9 січня 2014 року № 30/22-01/14051419 (а.с.9-55).

На підставі акту перевірки, 24 січня 2014 року Тернопільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000132201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 156 476 грн. (в т.ч. 156 475 грн. - основного платежу та 1 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) (а.с.6);

- №0000162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 637 527, 50 грн. (в т.ч. 531 359 грн. - основного платежу та 106 168, 50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.7).

25 січня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «П» №0000212201, яким зменшено суму від'ємного значення по податку на прибуток приватних підприємств на 1 780 359 грн.(а.с.8).

Як видно з акту перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1.32.ст.1.,п.5.1.ст.5.,п.п.5.2.1.п.5.2.ст.5., 5.3.1, п.5.3, ст..5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно встановив завищення суми валових витрат всього на 491277 грн., а також про порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України та встановив завищення податкового кредит на загальну суму 183 647 грн. До такого висновку податкова інспекція прийшла у зв'язку з тим, що витрати понесені у зв'язку з оплатою маркетингових послуг (за Договором №3 від 05.02.2007 р., №5 від 02.04.2010р.) та послуг зі здійснення технічного нагляду (за Договором №7 від 01.11.2007р., №4 від 01.09.2009р.), в користь ТОВ «Технотерн-Плюс», не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення та висновки акту перевірки, що стали підставою для їх винесення, суд приходить до переконання про їх неправомірність, виходячи з наступного:

Щодо заниження ПАТ «Алтек» податку на прибуток, в сумі 156 475,00 грн. щодо факту надання маркетингових послуг та послуг по технічному нагляду і використання цих послуг у власній господарській діяльності суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Оскільки перевіркою встановлено завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року, то до спірних правовідносин суд застосовує норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним до 1 квітня 2011 року.

Так, відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р., господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Тобто у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.

Тобто, зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що для підтвердження включення витрат на маркетингові послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Податковий орган стверджує, що в ході проведення перевірки не можливо було встановити економічну доцільність витрат на маркетингові послуги, а саме, визначити чи направлені такі витрати на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому. Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки вважає, що при проведенні планової виїзної перевірки контролюючий орган не вживав достатніх заходів для з'ясування всіх обставин, що пов'язані як з наданням маркетингових послуг так із наданням послуг по технічному нагляду.

Так, Тернопільською ОДПІ в ході проведення перевірки на адресу позивача було направлено запит про надання інформації від 6 грудня 2013 року №15033/22-01 (а.с.77). На даний запит ПАТ «Алтек» 11 грудня 2013 року супровідним листом №72 було надано копії договорів, укладених з ТОВ «Технотерн-Плюс» на маркетингові послуги та послуги по технічному нагляду, копії актів виконаних робіт, копії податкових накладних та картки розрахунків між ПАТ «Алтек» та ТОВ «Технотерн-Плюс». Тобто, позивачем було надано всі документи надання яких вимагалось в інформаційному запиті Тернопільської ОДПІ. Разом з тим в запиті містилось прохання про надання обґрунтування економічної вигоди отриманих послуг та обумовлення їх зв'язку із господарською діяльністю.

Не надання відповіді не вищенаведене питання і послужило підставою для податкового органу вважати, що у позивача немає документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували зв'язок понесених витрат на послуги маркетингу та технічному нагляду з господарською діяльністю підприємства.

Суд вважає, що такий висновок контролюючого органу побудований на припущеннях.

По-перше податковим органом порушено порядок отримання інформації від платника податків. Так, порядок отримання податкової інформації регламентований ст.73 ПК України. Відповідно до абз.3 п.73.3 ст.73 ПК України письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків за наявності певних підстав. Жодних підстав, визначених п.73.3 ст.73 ПК України, у запиті про надання інформації від 6 грудня 2013 року не зазначено, а тому відповідно до абз.5 п.73.3 ст.73 ПК України, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Крім того, як слідує з норми визначеної п.73.3 ст.73 ПК України, запит на отримання інформації надається до проведення перевірки, оскільки ненадання інформації на інформаційний запит є підставою для проведення документальних позапланових перевірок. Натомість п.85.4 ст.85 ПК України регламентовано право податкового органу отримувати в ході проведення перевірок належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів. Проте, даною нормою не передбачено права податкового органу на отримання відповідей на інформаційний запит.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позивач не мав обов'язку надавати відповідь на запит про надання інформації, що містився у листі Тернопільської ОДПІ від 6 грудня 2013 року.

Як вбачається з пояснень наданих в судовому засіданні представником позивача - головним бухгалтером ПАТ «Алтек», при проведенні перевірки ревізорами вимагались документи, що підтверджували передачу послуг і такі документи нею були надані, разом з тим, ніхто не вимагав документів, які б стосувалися укладення та виконання договорів про надання маркетингових послуг.

Незважаючи на неповне дослідження обставин справи під час проведення перевірки, в судовому засіданні встановлено, що крім укладених договорів на маркетингові послуги та актів здачі-приймання таких послуг факт надання таких послуг підтверджується фактичною діяльністю працівників ТОВ «Технотерн-Плюс» у оцінці стану ринку нерухомості, зборі відомостей про кон'юнктуру цін на нерухомість будівельні матеріали тощо. Так до матеріалів справи представником позивача долучено копії аналізів цін на житло в різних суб'єктів господарювання на території м.Тернополя протягом 2008-2010 р.р., аналізи цін на будматеріали, порівняльні аналізи цін на будматеріали по періодах (а.с.87-104).

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, що суть макетиногових послуг наданих ТОВ «Технотерн-Плюс» для ПАТ Алтек» полягала і в реалізації майнових прав ПАТ «Алтек», на створювані ним об'єкти нерухомого майна (квартири, приміщення громадського призначення), в користь третіх осіб, са саме: ТОВ «Технотрен-Плюс» знаходило клієнтів для ПАТ «Алтек» і забезпечувало можливість отримання коштів від реалізації майнових прав на квартири, приміщення громадського призначення. Дані обставини підтверджуються довідкою ТОВ «Технотерн-Плюс» №41 від 10 квітня 2014 року (а.с.86) та копіями договорів укладених ТОВ «Технотерн-Плюс» з фізичними особами про придбання у ПАТ «Алтек» майнових прав на квартири (а.с.135-174).

Зі статуту ВАТ «Алтек» (ПАТ «Алтек»), довідки АА №738836 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), ліцензії серії АВ №587432, що підтверджує право здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, вбачається, що одним із основних видів його діяльності є будівництво об'єктів нерухомості - «Будівництво житлових і нежитлових будівель», виконання, будівельно-монтажних, ремонтних робіт тощо. У період за який проводилась перевірка, ПАТ «Алтек» здійснював будівництво 98, та 75-квартирного житлового будинку за адресою: вул..Енергетична, смт.В.Березовиця, Тернопільський р-н. Спорудження наведених об'єктів потребувало значних матеріальних затрат, а тому розрахунок рентабельності даного господарського проекту, вивчення ринку нерухомості та оцінка попиту було необхідною передумовою будівництва вказаного об'єкта. Проведення маркетингових досліджень потребує спеціальних знань та наявності відповідних фахівців, а тому власними зусиллями ПАТ «Алтек» їх провести не мало змоги. У зв'язку з цим, існувала господарська необхідність у залученні третіх осіб для отримання маркетингових послуг.

Судом не приймається до уваги твердження представників відповідача з приводу того, що позивачем не доведено економічної вигоди від отриманих послуг та обумовлення їх зв'язку із господарською діяльністю, а результати проведеної господарської діяльності згідно представлених лля перевірки Звітів про фінансові результати свідчать про збитковість. З такими твердженням суд не погоджується виходячи з наступного:

Господарська діяльність згідно з підпунктом 14.136 ПКУ - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. 1 лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 ПКУ, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт надання ТОВ «Технотерн-Плюс» маркетингових послуг для ПАТ «Алтек» та встановлено зв'язок понесених витрат позивача на такі послуги з господарською діяльністю підприємства.

З приводу надання послуг по технічному нагляду суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність» №687-ХІУ, технічний нагляд - здійснення замовником контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування. Згідно з приписами Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури (п.2, 4), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. №903, технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об'єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта. Здійснення технічного нагляду особами, що працюють у проектних і будівельних організаціях, які виконують роботи на підконтрольних об'єктах архітектури, не допускається.

Враховуючи наведені нормативні приписи, а також той факт, що ПАТ «Алтек» здійснювало будівництво наведеного об'єкта нерухомості самостійно, існувала об'єктивна необхідність - обов'язок, щодо залучення третьої особи для здійснення технічного нагляду за будівництвом, на договірній основі. Даний факт спростовує будь-які твердження осіб, що проводили перевірку, щодо відсутності зв'язку між будівництвом об'єкту нерухомості та технічним наглядом за цим процессом, оскільки технічний нагляд спрямований на забезпечення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва.

Як встановлено в судовому засіданні, поряд з актами про надані послуги зі здійснення технічного нагляду, факт надання таких послуг підтверджується Дозволом на виконання будівельних робіт від 26 листопада 2008 року (а.с.110) та Декларацією про головність об'єкта до експлуатації від 2 грудня 2011 року (а.с.114-117) виданими Інспекцією Держархбудконтролю у Тернопільській області. Крім того, надання таких послуг підтверджується фактичною участю працівника ТОВ «Технотерн-Плюс» у оцінці стану робіт, в якості тощо. Даний факт підтверджується підписами зокрема - в загальному журналі робіт по 98- квартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та творчими майстернями, за адресою: вул.Енергетична, с.Березовиця, Тернопільського р-ну (а.с.118-122); в загальному журналі робіт по 75-квартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та творчими майстернями, за адресою: вул.Енергетична, с.Березовиця, Тернопільського р-ну (а.с.129-134); в актах огляду прихованих робіт (а.с.111-113, 124-128).

Таким чином, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт надання ТОВ «Технотерн-Плюс» послуг по технічному нагляду для ПАТ «Алтек» та встановлено зв'язок понесених витрат позивача на такі послуги з господарською діяльністю підприємства.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що висновки Тернопільської ОДПІ про порушення позивачем вимог п.1.32.ст.1.,п.5.1.ст.5.,п.п.5.2.1.п.5.2.ст.5., 5.3.1, п.5.3, ст..5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та встановлення завищення суми валових витрат на 491 277 грн., є безпідставними, а відтак неправомірним є і податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року №0000132201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 156 476 грн. (в т.ч. 156 475 грн. - основного платежу та 1 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Щодо завищення податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями): податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено факт надання маркетингових послуг та послуги по технічному нагляду, які включалися до складу валових витрат з податку на прибуток підприємства, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, та підтверджено зв'язок понесених витрат на оплату таких послуг з господарською діяльністю позивача, суд вважає, що висновок Тернопільської ОДПІ про порушення ПАТ «Алтек» п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 183 647,00грн. є безпідставним.

Щодо оподаткування операцій за довгостроковими договорами (укладені на строк більше одного року).

Спеціальний порядок оподаткування операцій за довгостроковими договорами існував і до прийняття Податкового кодексу. Однак, нинішній порядок кардинально відрізняється від попереднього. Крім відмінностей у технічних моментах розрахунку податків, застосування особливого порядку оподаткування операцій за довгостроковими договорами стало обов'язковим. Тепер платники податку не вправі, а повинні застосовувати особливий порядок оподаткування операцій за довгостроковими договорами.

Так, у відповідності до п. 187.9. ст. 187 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями) : "Довгостроковий договір (контракт) - це будь- який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання."

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями): "Датою виникнення права замовника на віднесення с м до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Як зазначається в акті перевірки, ПАТ «Алтек» здійснює господарські операції, а саме будівництво 75-ти квартирного будинку (Договір №001/12 від 10.01.2010р.), які оподатковуються згідно п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу України. Згідно вказаного пункту «Датою виникнення податкових зобов 'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами)». Таким чином, ПАТ «Алтек» є виконавцем довгострокового договору і не може одночасно бути замовником.

Вказаний вище п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу не містить жодних особливостей щодо дати виникнення права на податковий кредит виконавця довгострокового договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що твердження про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 348 223 грн. є необгрунтованим.

Підсумовуючи вищеописане, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року №0000162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 637 527, 50 грн. (в т.ч. 531 359 грн. - основного платежу та 106 168, 50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 780 359 грн.

Відповідно до п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості...

Підпунктом 14.1.257. пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що Безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позивної давності.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 256 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 14.1.11. ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак : а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності".

Згідно п. 14.1.27. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу...

На сторінці 10 Акта перевірки зазначено, що «ПАТ «Алтек» завищив суму витрат всього на 1 676 094 грн. Такий висновок було зроблено на підставі того, що ПАТ «Алтек» не оплатив придбані в ТОВ «Технотерн-Плюс» будівельні матеріали та самостійно відобразив суму кредиторської заборгованості у складі доходів в декларації про прибуток за 2012р., як суму безнадійної кредиторської заборгованості, що призвело до порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

З таким висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного:

Кредиторську заборгованість перед ТОВ «Технотерн-плюс» ПАТ «Алтек» включило у доходи в декларації про прибуток, як безнадійну заборгованість відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України. У вказаному пункті Податкового кодексу не зазначено, що самостійне відображення суми кредиторської заборгованості у складі доходів, призводить до порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку...». Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат. У зв'язку з цим, твердження про порушення пункту 138.2 ст.138 Податкового кодексу України є безпідставним.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що висновок податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 1 676 094 грн. є необґрунтованим, а відтак неправомірним є податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2014 року форми «П» №0000212201, яким зменшено суму від'ємного значення по податку на прибуток приватних підприємств на 1 780 359 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як зазначено вище, незважаючи на заперечення проти позову, представниками відповідача належними та допустимими доказами не доведено правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, в судовому засіданні в результаті здобутих та досліджених доказів встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 24 січня 2014 року №0000132201, №0000162201 та від 25 січня 2014 року №0000212201 винесені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, порушують права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист порушених прав шляхом визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 24 січня 2014 року №0000132201, №0000162201 та від 25 січня 2014 року №0000212201.

3. Повернути з державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Алтек» 487 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 квітня 2014 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.