Постанова № 38462747, 02.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Житомир справа № 806/820/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142203 від 23 січня 2014 року,

встановив:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142203 від 23 січня 2014 року. В обгрунтування позову зазначила, що Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами, якої було складено акт №0010/06/30/22/НОМЕР_1 від 16 січня 2014 року. На підставі вказаного акту Лугинською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000142203 від 23 січня 2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 2955 грн. Позивач не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням, а тому, просить його визнати протиправним та скасувати, оскільки, на його думку воно винесено з порушенням норм законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами, якої було складено акт №0010/06/30/22/НОМЕР_1 від 16 січня 2014 року, якою встановлено, що позивачем було допущено порушення п.п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке полягає у неоприбуткуванні готівкових коштів на загальну суму 591 грн. у день надходження таких коштів, зокрема готівкові кошти у сумі 93 грн. надійшли 09.09.2013 року, а оприбутковані 10 вересня 2013 року, що підтверджується z-звітом №465, готівкові кошти у сумі 295 грн. надійшли 10 жовтня 2013 року, а оприбутковані 11 жовтня 2013 року, що підтверджується z-звітом №496, готівкові кошти у сумі 203 грн. надійшли 08 грудня 2013 року, а оприбутковані 09 жовтня 2013 року, що підтверджується z-звітом №555.

На підставі вказаного акту Лугинською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000142203 від 23 січня 2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 2955 грн.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 року N 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Указом Президента України від 12.06.95 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами постановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Позивач обгрунтовує свою позицію, тим, що на його думку, відповідач при приведенні перевірки допустив порушення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)", яке полягає у неповідомленні його про проведення фактичної перевірки.

Суд не погоджується з такою позицією позивача з наступних підстав.

Спірні правовідносини щодо порядку та підстав проведення перевірок, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст.80 ПК України, передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було видано наказ №22 від 13.01.2014 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1

На підставі даного наказу було видано направлення на перевірку від 13.01.2014 року №23 та №24, які було вручено продавцю ОСОБА_2 під підпис. Наведені обставини свідчать, що відповідачем було виконано вимоги п.80.2 ст.80 ПК України, що спростовує твердження позивача про неповідомлення його про проведення перевірки.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проводили перевірку, підтвердили вищезазначені обставини та пояснили що перевірка відбувалася в приміщенні магазину 14 та 15 січня 2014 року. 15 січня 2014 року продавець ОСОБА_2 відмовилася підписувати матеріали перевірки про що був складений акт.

Свідок ОСОБА_2, яка є продавцем магазину, пояснила, що 14 січня 2014 року перевіряючи прийшли на перевірку, показали документи. Свідок також пояснила, що вона ні чого не підписувала та 15 січня 2014 року її в приміщенні магазину не було. До зазначених пояснень суд ставиться критично, оскільки свідок є залежної особою від позивача.

Позивачем ні у позовній заяві, ні у ході розгляду справи не наведено обставин, які б спростовували обставини вчинення ним порушення вимог законодавства викладені у акті перевірки та не було надано жодних доказів, на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.20.1.19 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у спосіб та у межах повноважень наданих йому законом.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтований, а том відмовляє у його задоволенні.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142203 від 23 січня 2014 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 07 квітня 2014 р.