Постанова № 38462727, 22.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 р. Справа № 805/4280/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (м. Костянтинівка)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 2587 грн. 66 коп., -

Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 2587 грн. 66 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та згідно поданої заяви є платником єдиного податку. У передбачений розділом XIV глави 1 Податкового кодексу України строк не сплатила податки у сумі 2587 грн. 66 коп.

Представник позивача надав заяву щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, суд , -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області 16.04.2004 року, відомості про фізичну особу-підприємця включені до ЄДР 25.01.2007 р. номер запису 22420170000000350. Перебуває на податковому обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Згідно розрахунку доходу від 25.01.2012 р. за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, сума доходу у гривнях, отримана Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за попередній календарний рік складає 68 055 грн.

Відповідач відповідно до глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України 20.04.2012 подав до ДПІ заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування в якій відповідачем самостійно обрано ІІ групу платників податків.

Відповідно до заяви, діяльністю відповідача є надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у., роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах.

Позивач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади,

уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

П. 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в гл. 1 р. 14 Податкового кодексу України. Згідно п.п. 291.2. та 291.3. ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

П.п. 10.1.2 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

Згідно п.п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному гл. 1 р. XIV Податкового кодексу України.

За приписами п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з п.п. 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до положень п.п. 293.1, 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 3.1 Рішення Олександро-калинівської сільської ради "Про встановлення єдиного податку для фізичних осіб-підприємців» від 15.12.2011 р. № УІ/21-2 ставка єдиного податку для другої групи платників єдиного податку встановлена в розмірі 20 % мінімальної заробітної плати.

Згідно з вимогами п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Отже, відповідач як платник податку другої групи повинен щомісячно, до 20 числа поточного місяця сплачувати єдиний податок у розмірі 20 % мінімальної заробітної плати.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року № 5515-VI. Відповідно до ст. 8 цього Закону, на 2013 рік встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147,00 гривні.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2014 рік затверджено Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 року № 719-VII. Відповідно до ст. 8 цього Закону, на 2014 рік встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 гривень.

Таким чином, розмір ставки єдиного податку для відповідача у 2013 році складає 229,40 гривень (20% від 1147 гривень), у 2014 році - 243,60 гривні (20% від 1218 гривень).

Відповідно до розрахунку податкового боргу, витягу з облікової картки платника податків, станом на 24.03.2014 р. за відповідачем обліковується податковий борг по сплаті єдиного податку, а саме:

- 20.05.2013 р. нараховано єдиного податку у сумі 229,40 грн.;

- 20.06.2013 р. нараховано єдиного податку у сумі 229,40 грн.;

- 20.07.2013 р. нараховано єдиного податку у сумі 229,40 грн.;

- 20.08.2013 р. нараховано єдиного податку у сумі 229,40 грн.;

- 20.09.2013 р. нараховано єдиного податку у сумі 229,40 грн.;

- 20.10.2013 р. нараховано єдиного податку у сумі 229,40 грн.;

- 20.11.2013 р. нараховано єдиного податку у сумі 229,40 грн.;

- 20.12.2013 р. нараховано єдиного податку у сумі 229,40 грн.;

- 20.01.2014 р. нараховано єдиного податку у сумі 243,60 грн.;

- 20.02.2014 р. нараховано єдиного податку у сумі 243,60 грн.;

- 20.03.2014 р. нараховано єдиного податку у сумі 243,60 грн.;

Таким чином, заборгованість відповідача з єдиного податку за період з 20.05.2013 р. по 20.03.2014 р. становить 2566,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості суду не надано.

Відповідно до п.п. 129.1.1., 129.3.1. ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені, зокрема, розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно п. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до витягу з облікової картки платника податків, станом на 24.03.2014 р., за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність позивачем відповідачу була нарахована пеня за період з 21.11.2012 р. по 13.05.2013 р. у сумі 1,46 грн., а саме:

- 31.12.2012 р. сальдо на початок року щодо залишку несплаченої пені становить 0,03 грн.;

- 20.03.2013 р. нараховано пені у сумі 0,59 грн.;

- 14.05.2013 р. нараховано пені у сумі 0,87 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати нарахованої пені за період з 21.11.2012 р. по 13.05.2013 р. становить 1,46 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості суду не надано.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що з урахуванням пені за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність нараховану позивачем за період з 21.11.2012 р. по 13.05.2013 р., заборгованість відповідача зі сплати єдиного податку за період з 20.05.2013 р. по 20.03.2014 р. у загальній сумі становить 2567 грн. 46 коп.

Згідно з п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем було виставлено податкову вимогу від 22.02.2013 р. № 15 на сплату податкового боргу в сумі 907,60 грн., яка була направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою, зазначеною у Витягу з ЄДР серії АТ № 815358, але не була отримана останнім у зв'язку з не проживанням отримувача за вказаною адресою.

Відповідно до п. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суду не надано доказів щодо оскарження вказаної вимоги в адміністративному або у судовому порядку, доказів сплати податкової заборгованості суду також не надано.

Приписом п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

П. 88.1. ст. 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За вимогами пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

П. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Приписом п. 38.1. ст. 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

П.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 зазначеного Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

П. 41.5. ст. 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з єдиного податку за період з 20.05.2013 р. по 20.03.2014 р. у сумі 2566,00 грн., а також вимоги в частині стягнення пені за період з 21.11.2012 р. по 13.05.2013 р. у сумі 1,46 грн., що у загальній сумі становить 2567 грн. 46 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Як вбачається з витягу з облікової картки платника податків станом на 24.03.2014 р., 30.03.2013 р. за актом перевірки позивачем відповідачу здійснено донарахування штрафних санкцій у сумі 20,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спір.

Позивачем не надано суду доказів застосування контролюючим органом до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства у вигляді донарахування 30.03.2013 р. штрафних санкцій у сумі 20,20 грн.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 20,20 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. 67 Конституції України, Податковим кодексом України,

ст.ст. 7 - 12, 69-72, 94, 122-163, 254, 263, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку у сумі 2587 грн. 66 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) у доход місцевого бюджету м. Костянтинівка податкову заборгованість з єдиного податку в сумі 2567 грн. 46 коп. (основного платежу 2566,00 грн., пеня 1,46 грн.).

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Наумова К.Г.