Вирок № 38462290, 24.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 484/121/14-к 24.04.2014 24.04.2014 24.04.2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Войтовського С.А. Семенчука О.В. Значок І.С.

за участю секретаря Жданової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160110002081 за апеляційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області Поповича М.А. на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року березня місяця 15 дня народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

Учасники судового провадження.

прокурор Висоцький В.П.

захисник ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Миколаївської області Попович М.А. просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 286 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобам строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від призначеного основного покарання з випробуванням на два роки.

____________

Провадження №11-кп/784/190/14 Головуючий 1 інстанції: Устіченко К.І.

Категорія:ч.2 ст.121, ч.1 ст.289 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Значок І.С.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст.286 КК України та йому призначено покарання 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобам. На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням на два роки та зобов'язаннями, передбаченими п.2,3,4 ст.76 КК України.

Узагальнені доводи апелянта

Заступник прокурора Миколаївської області Попович М.А. вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню в частині, призначення покарання.

Вказує, що при винесенні вироку, суд порушив вимоги п.6 ч.1 ст. 368 КПК України та ч.2 ст.50 КК України, та призначаючи покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами недостатньо вмотивував своє рішення та не врахував такої мети призначення покарання як запобігання вчиненню нових злочинів.

Позиції інших учасників провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вирок без змін.

Зазначає, що суд в мотивувальній частині, вказав всі достатні підстави для призначення покарання ОСОБА_4 без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, а саме: ОСОБА_4 не має іншої спеціальності, ніж водій; він продовжує працювати на підприємстві; повністю відшкодував завдану ним шкоду; його поведінка свідчить про те, що він не буде допускати в подальшому порушень Правил дорожнього руху України.

Вказує, що в судовому засіданні потерпілий та прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, просили суд призначити ОСОБА_4 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, незважаючи на те, що потерпілий заявив, що ніяких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має, так як останнім повністю відшкодована завдана ним шкода, ОСОБА_4 продовжує надавати матеріальну допомогу потерпілому, що підтверджується квитанціями від 17 лютого 2014 року та 18 березня 2014 року. Вказані дії ОСОБА_4 можуть свідчити про те, що він працює водієм, і таким чином допомагає потерпілому, і в подальшому може це робити тільки в тому випадку, якщо його не позбавляти права керувати транспортними засобами.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

05 липня 2013 року близько 22.30 год., у темний час доби, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «Ford Tranzit» д\н НОМЕР_1, що належить TOB «Віадукт», в порушення вимог Правил дорожнього руху України - з перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті, рухався зі швидкістю 70 км\год по вул. Первомайській в с. Мигія Первомайського району Миколаївської області зі сторони м. Миколаєва в напрямку м. Первомайська. В цей же час, проїжджу частину вул. Первомайської по нерегульованому пішохідному переходу переходив пішохід ОСОБА_6 Наближаючись до пішохідного переходу, водій ОСОБА_4 грубо порушив п.п 2.3 «б»,12.1,12.3,12.4,18.1, дорожньої розмітки 1.14.1 «Зебра», дорожних знаків 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень помер в Первомайській ЦМЛ 08 липня 2013 року.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Суд заслухавши пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим і просили залишити його без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшов до наступного.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, за встановленими судом обставинами, підтверджуються дослідженими і викладеними у вироку доказами. В цій частині вирок не оскаржується.

Відповідно до положень ст.65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд у відповідності із вимогами ст.ст.65-67 КК України врахував вчинення ним тяжкого злочину, пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття, повне визнання вини, сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди; відсутність обставин, які обтяжують покарання; а також дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, сім'ю, працює, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався. Тому, суд прийшов до правильного висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 76 КК України.

Обґрунтовуючи недоцільність призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначив, що ОСОБА_4 не має іншої спеціальності, ніж водій; підприємство, де він працює, готове забезпечити його роботою водія, поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування та розгляду справи в суді, його бажання відшкодувати завдану ним шкоду, каяття свідчать про те, що він має намір не допускати порушень ПДР в подальшому.

Проте, суд в достатній мірі не врахував обставини вчиненого злочину, а саме, грубого порушення водієм Правил дорожнього руху при переїзді нерегульованого пішохідного переходу за відсутності будь яких перешкод для своєчасного виявлення як відповідного дорожнього знаку так і пішохода, який рухався по дорожній розмітці 1.14.1 «зебра», перетинаючи проїжджу частину.

Нехтування обвинуваченим ОСОБА_4, який має великий водійський стаж, вимог п.18.1, 12.3 Правил дорожнього руху, а саме обов'язку зменшення швидкості, а при необхідності зупинки транспортного засобу, щоб уступити дорогу пішоходу, для якого може бути створена небезпека, призвело до тяжких наслідків - смерті молодого чоловіка.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи захисту щодо відсутності іншого джерела існування обвинуваченого ніж праця водієм, оскільки дані про особу ОСОБА_4, його вік, стан здоров'я свідчать про можливість обвинуваченого займатись іншою оплачуваною роботою.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, незастосування у відношенні ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами не відповідає положенням ч.2 ст.50 КК України, щодо запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Таким чином, у зв'язку із незастосуванням судом першої інстанції закону, який підлягає застосуванню вирок суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв'язку із необхідністю призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Керуючись ст.407, 420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області Поповича М.А. задовольнити.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2014 року у відношенні ОСОБА_4 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного основного покарання з випробуванням на 2 роки.

На підставі п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись для реєстрації та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Заходи забезпечення кримінального провадження до набрання вироком законної не застосовувати.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: