Постанова № 38462021, 28.04.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1263/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПольового О.Л. при секретаріКомарницькій О.М. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла-Миролюбне" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Цегла-Миролюбне" звернулося з позовом до Красилівської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642201 від 06.03.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при відображенні в податковому обліку операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Вектра-3000" за період липень 2013 року, за результатами якої складений акт № 138/22-10-21-01/38076317 від 20.02.2014 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000642201 від 06.03.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 214 грн., з яких 8 971 грн. основного платежу та 2 243 грн. штрафних санкцій.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 8 971 грн.

З прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується та вказує, що між ним та ТОВ "Вектра-3000" укладено договір поставки, згідно умов яких вказаний контрагент зобов'язується поставити позивачу визначену договором продукцію, а останній прийняти та оплатити їх. Зазначає, що ним отримано та оплачено поставлені контрагентом товари, які в подальшому оприбутковані та використані у його господарській діяльності. Факт здійснення фінансових операцій, вчинених на виконання умов укладеного договору, а також факт проведення даних операцій по бухгалтерському та податковому обліку підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями. Вважає, що ним дотримано вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту за вищевказаним договором, в зв'язку з чим просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що при дослідженні взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період. Зазначає, що в зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували приймання-передачу товарів (послуг), в зв'язку з непідтвердженням позивачем фактів належного транспортування, оприбуткування, проведення по складському обліку та подальше використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності, податковим органом зроблено висновок про те, що операції по зазначеному вище договору носять безтоварний характер, фактично не виконувались в межах господарської діяльності підприємства, а відтак останній укладався без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000642201 від 06.03.2014 року правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Хмельницької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при відображенні в податковому обліку операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Вектра-3000" за період липень 2013 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 8 971 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 138/22-10-21-01/38076317 від 20.02.2014 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000642201 від 06.03.2014 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 11 214 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2013 року між позивачем та ТОВ "Вектра-3000" укладено договір поставки № 1/07У, відповідно до умов якого ТОВ "Вектра-3000" взяло на себе зобов'язання щодо поставки на адресу позивача продукції, а саме вугілля кам'яного.

На виконання умов договору ТОВ "Вектра-3000" поставило на адресу позивача продукцію на загальну суму 53 826,30 грн., в т.ч. ПДВ 8 971 грн.

Факт поставки продукції та факт її оплати підтверджується наданими до матеріалів справи: податковими накладними № 83 від 03.07.2013 року та № 375 від 15.07.2013 року, платіжними дорученнями № 445 від 03.07.2013 року та № 463 від 19.07.2013 року, звітом руху матеріальних цінностей по складу від 01.08.2013 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, податкове повідомлення-рішення № 0000642201 від 06.03.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 214 грн. не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.03.2014 року № 0000642201.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2014 року

Суддя/підпис/О.Л. Польовий"Згідно з оригіналом" Суддя О.Л. Польовий