Постанова № 38461938, 29.04.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1454/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І+Т Технолоджіз» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 19.02.2014 року № 0000292201.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Товариство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 12.02.2014 року № 5/22-213/36850134/244, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено порушення позивачем податкового законодавства на підставі акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Прокомм», якими встановлено ознаки нікчемності правочинів; відсутність заявок на виконання фахівцями ТОВ «Прокомм» певних функціональних обов'язків; хибних висновків щодо номенклатури товарів, імпортованих Товариством, які не потребують розукомплектації. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення № 112122 від 16 квітня 2013 року, виданого ДПС в Одеській області співробітником податкової служби згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України та відповідно до наказу № 240 від 10.02.2014 року проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «І+Т Технолоджіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам та правових відносинах з ТОВ «Прокомм» за період серпень 2013 року, за результатами якої складений акт від 12.02.2014 року № 5/22-213/36850134/244.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 178333 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2014 року № 0000292201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 178333 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 44583 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «І+Т Технолоджіз» у перевіряємому періоді (серпень 2013 року) мало господарські відносини із ТОВ «Прокомм» на підставі укладеного договору № 278 від 01.08.2013 року (а.с. 34-35).

Відповідного до п.1.1, п.2.1 вказаного договору ТОВ «Прокомм» (Виконавець) взяло на себе зобов'язання забезпечити виконання та надання послуг щодо розукомлектації запчастин та устаткування, а ТОВ «І+Т Технолоджіз» своєчасно провести розрахунки, підписати акти виконаних робіт (п.2.2.1, п.2.2.2). Згідно з п.3.1 загальна сума послуг складає 5000000 гривень, у т.ч. ПДВ - 833333,33 гривень.

01 серпня 2013 року між сторонами оформлена Специфікація до вищезазначеного договору, відповідно до якої ТОВ «Прокомм» (Виконавець) організовує проведення огляду, розукомлектації та подальшої комлектації і фасування запчастин та устаткування згідно переліку (а.с. 36-39), зі змісту якої вбачається, що предметом розукомлектації виступали здебільшого ремонтні комплекти (для навантажувачів), а також комплекти гумових тужавінь, запчастини для щоглів, розливу рідини по пляшкам тощо. У специфікації сторони дійшли згоди про вартість послуг щодо наведеної номенклатури в розмірі 1070000 гривень, у т.ч. ПДВ - 178333 гривень.

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Прокомм» було виписано на адресу ТОВ «І+Т Технолоджіз» акти виконаних робіт (а.с. 40-58) та податкові накладні (а.с. 59-77) на суму 1070000 гривень, у т.ч. ПДВ - 178333 гривень. Розрахунки між сторонами не проведені, станом на 01.09.2013 року кредиторська заборгованість ТОВ «І+Т Технолоджіз» перед ТОВ «Прокомм» складає 1070000 гривень.

На підставі виписаних ТОВ «Прокомм» податкових накладних позивачем включено до податкового кредиту серпня 2013 року суму 178333 гривень, що на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями між ТОВ «І+Т Технолоджіз» та ТОВ «Прокомм», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Товариством, акту № 1938/26-59-22-01-18/38406205 від 18.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прокомм».

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що Товариством було імпортовано ТМЦ, які за номенклатурою та технічними показниками не потребують розукомлектації. З цього приводу представник позивача послалася на Специфікацію № 1 до Договору, в якій відображені саме ті ТМЦ, які були придбані позивачем та в подальшому розукомплектовані силами ТОВ «Прокомм». Суд визнає це посилання прийнятним в аспекті предмету дослідження товарності операції.

Також судом встановлено, що в подальшому дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Прокомм», за результатами якої складений акт № 1938/26-59-22-01-18/38406205 від 18.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прокомм», визнані протиправними в судовому порядку (справа № 826/19528/13-а), а податковий орган зобов'язано вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі вказаного акут перевірки, та відновити дані податкової звітності ТОВ «Прокомм» за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року (а.с. 155-160).

Вирішуючи спір, суд відхиляє посилання представників сторін як на вказаний акт перевірки, так і на судові рішення щодо його оскарження. Так, в ході судового розгляду справи № 826/19528/13-а, судами не досліджувались товарність і правомірність укладених ТОВ «Прокомм» правочинів, а відповідний акт перевірки скасований виключно з підстав допущених податковим органом процедурних порушень (вчинення дії у непередбачений законодавством спосіб) щодо проведення перевірки. Судами лише констатовано, що первинні документи в ході перевірки не досліджувались, проте наявні у підприємства та можуть бути підставою для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Прокомм» по взаємовідносинах з його контрагентами. Однак дані обставини не впливають на спірні правовідносини в межах цієї справи.

Предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970766), докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акти виконаних робіт), є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справах цієї категорії становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 N 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

На підтвердження факту придбання ТМЦ позивачем до суду надано копії ВМД та інвойсів. Крім того, представник позивача пояснила, що розукомлектація здійснювалася силами ТОВ «Прокомм» на території складу позивача за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29, площею 34,7 кв.м. Зокрема трьома співробітниками контрагента позивача протягом 21 робочого дня виконувалися роботи в режимі з 10:00 до 14:00 години. При цьому основні клієнти позивача знаходяться на одній території з позивачем, у зв'язку із чим розукомлектація та подальша комплектація нового комплекту для покупця здійснювалася достатньо оперативно, що дозволяло звільнювати складське приміщення перед наступною імпортною поставкою товару.

Однак суд критично оцінює зазначені доводи позивача, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи. Так, всі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні підписані директорами ТОВ «Прокомм» А.В. Чабан та ТОВ «І+Т Технолоджіз» Е.К. Алексеєвою і датовані 2 серпня (1 акт), 5 серпня (два акта), 9 серпня (два акта), 21 серпня (два акта), 27 серпня (три акта), 28 серпня (п'ять актів), 30 серпня (три акта), 31 серпня (один акт). При цьому з актів виконаних робіт не вбачається, які саме запчастини та устаткування розукомплектовувалось у відповідні дні. Поряд із цим, вартість послуг в актах здачі-прийняття робіт майже не відрізняється (в межах 50-59 тис. грн.).

При цьому суд враховує, що ТОВ «Прокомм» зареєстровано у м. Києві за адресою: вул. Глибочинська, 72, оф. 320/1, а п.2.2.2 Договору № 278 від 01.08.2013 року дозволяє Замовнику підписувати акт виконаних робіт протягом трьох календарних днів з моменту поставки товару. Всі акти виконаних робіт підписані директорами підприємств у відповідні числа серпня - в один день. Отже складання актів надання послуг та податкових накладних вимагало від директора ТОВ «Прокомм» у відповідні дні бути присутнім на території складського приміщення ТОВ «Прокомм» за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29, площею 34,7 кв.м, де, як зазначає позивач, трьома співробітниками контрагента позивача протягом 21 робочого дня виконувалися роботи в режимі з 10:00 до 14:00 години.

Натомість, згідно матеріалів справи, співробітниками ТОВ «Прокомм» протягом восьми робочих днів на користь ТОВ «І+Т Технолоджіз» дев'ятнадцять разів виконано об'єм робіт вартістю 1070000 гривень, про що складено відповідні акти. При цьому максимальний об'єм робіт припадав на 28 серпня (п'ять актів), що не узгоджується із твердженнями представника позивача про фактичну можливість оперативного виконання робіт протягом часу з 10:00 до 14:00 годин. Зі змісту досліджуваних актів виконаних робіт неможливо встановити початок та закінчення виконання відповідних робіт, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); наявний лише особистий підпис директора, як особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що не узгоджується із пояснення представника позивача про участь в операціях трьох співробітників ТОВ «Прокомм». Дані пояснення представника позивача не підтверджені жодним доказом, тому не можуть беззаперечно взяті до уваги судом.

Позивачем не доведено фізичні, технічні та технологічні можливості трьох працівників ТОВ «Прокомм» до вчинення послуг по розукомплектації в обсягах, які відображені у первинній документації, та які становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки тощо. Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що на території складу позивача площею 34,7 кв.м. розташоване офісне приміщення Товариства (в якому й здійснювалося розукомплектування значної кількості ТМЦ), що також свідчить про неможливість здійснення послуг за таких умов.

Вищезазначені обставини свідчать про неможливість реального здійснення платником податків вказаних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт. Суд також вважає недоведеною наявність у ТОВ «Прокомм» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу.

В листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року ВАС України зазначив, що з урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. Тому за наявності відповідних обставин суди повинні в мотивувальній частині судового рішення вказувати на нікчемність відповідних договорів і розглядати податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак позивачем документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію.

У наказі Держкомстату від 26.12.2005 року № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (втратив чинність з 01.01.2014 у зв'язку із закінченням строку його дії) дано визначення економічної діяльності як процесу виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд погоджується із викладеними в акті перевірки від 12.02.2014 року № 5/22-213/36850134/244 висновками про те, що у перевіреному періоді ТОВ «І+Т Технолоджіз» в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 178333 гривень.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки від 12.02.2014 року № 5/22-213/36850134/244 висновків про те, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а тому формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, отриманих від зазначеного суб'єкта господарювання, є неправомірним. При цьому в судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «І+Т Технолоджіз» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2014 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк