Постанова № 38461874, 10.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року /12 год. 14 хв./Справа № 808/691/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судці Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шпаченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012302 від 13.01.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012302 від 13.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зауважено, що перевірка магазину позивача посадовими особами відповідача була проведена незаконно, оскільки ані направлення на перевірку, ані наказу про перевірку позивачу надано не було, не було враховано, що реалізатор ОСОБА_4 не мала трудових відносин з позивачем, а відтак, на думку позивача, висновки перевірки не відповідають дійсності та є протиправними, тому прийняте за результатами перевірки рішення про застосування фінансових санкцій до позивача є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень зазначено, що на підставі матеріалів перевірки, а саме- постанови адміністративної комісії по Комунарському району від 26.11.2013 № 39/02 та Подання про усунення причин та умов, що сприяють скоєнню злочинів та правопорушень Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 02.12.2013 № 27/12-13526 встановлено порушення відповідачем абзацу 1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: продаж алкогольного пива особі, яка не досягла 18 років. Таким чином, на підставі вище зазначених матеріалів перевірки дотримання вимог «Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», проведеної в магазині, що належить позивачу, встановлено факт продажу неповнолітньому алкогольного пива «Фірмове розливне», що є порушенням статті 15-3 вказаного закону. На підставі матеріалів перевірки 13 січня 2014 року відповідачем було прийнято рішення № 000012302 про застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн. Вказані фінансові санкції відповідачем сплачені не були. Відтак, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. У зв»язку з цим просить в позові позивачу відмовити.

Дослідивши письмові докази, вислухавши думку сторін, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. зі змінами.

Відповідно до статті 15-3 вказаного Закону, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Жовтневтневим РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області 18.11.2013 було виявлено факт реалізації алкогольного пива «Фірмове розливне» неповнолітньому гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 продавцем фаст-фуду «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 Так, цей магазин розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3. За фактом продажу 18.06.2013 алкогольного пива «Фірмове розливне» гр.ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 - особі, яка не досягла 18 років, співробітниками Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області був складений протокол № 170406/1976 від 18.11.2013 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.156 КУпАП.

Адміністративна комісія районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району у складі головуючого Антонова Т.М. при секретарі Фоломеєвій Л.О за участю членів комісії, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення ЗП №170406/1976 від 18.11.2013 р відносно громадянки ОСОБА_4, яка знаходячись на робочому місці у фаст-фуді «ІНФОРМАЦІЯ_2» здійснила продаж алкогольного пива «Фірмове розливне» неповнолітньому гр. ОСОБА_5, а тому порушила вимоги ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", визнала гр.ОСОБА_4 винною у правопорушені, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.156 КУпАП, про що винесено постанову № 39102 від 26.11.2013.

Так, згідно із п.4. ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, у відповідності до вимог абз.8 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 13.01.2014 № 0000012302 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 6800, 00 грн. Вказане рішення позивач отримав поштою 15 січня 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за порушення вимог статті 15-3 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6800,00 грн.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 вказаного Закону визначається Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (далі - Порядок №790).

Так згідно з пунктом 5 Порядку №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пунктів 10-13 Порядку №790 у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду. Суми фінансових санкцій, стягнені відповідно до цього Порядку, зараховуються до державного бюджету. Рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання відповідної інформації про зарахування суми штрафу до бюджету. Рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін в установленому законодавством порядку.

В той же час, позивач вважає оскаржуване рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Суд з'ясовує, чи використано повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відтак, органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання, виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача при винесенні оскаржуваного рішення щодо позивача та дій при встановленні факту порушення законодавства, судом встановлено наступне.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковим контролем визнається система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом та здійснювати контроль за додержанням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків) та порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, наявністю торгових патентів (підпункти20.1.4, 20.1.10 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, дотримано.

На виконання вимог статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єктом владних повноважень, доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, вони ж були спростовані доводами відповідача та матеріалами справи. Так, твердження позивача про те, що відповідач не мав права проводити перевірку в його відсутність, а повинен був вручити наказ про проведення перевірки та направлення особисто йому, підприємцю та власнику торгівельного закладу, є безпідставними, оскільки, як встановлено судом, була проведена перевірка закладу правоохоронними органами у відповідності до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 року, складено протокол про адміністративне правопорушення відносно реалізатора ОСОБА_4 за ст. 156 ч. 2 КУаАП, яка продала пляшку алкогольного пива неповнолітньому ОСОБА_6 і підтвердила цей факт у своєму поясненні, а відтак, в такому випадку направлення та наказ про перевірку не виносяться. Також є надуманими і твердження позивача про те, що ОСОБА_4, яка здійснила продаж неповнолітньому пляшки пива, не мала трудових відносин з позивачем, а тому результати перевірки є незаконними, оскільки підприємець несе відповідальність за працюючих у його закладі робітників, тому, якщо ОСОБА_4 продавала товари у цьому закладі, то вона виконувала роботу продавця, а отже, повинна нести відповідальність за скоєне адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012302 від 13.01.2014 року - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко