Рішення № 38459599, 28.04.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року

Справа № 912/953/14

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/953/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномет"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс"

про стягнення 16336,00 грн,

представники сторін участі в судовому засіданні не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномет" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" суму основного боргу - 7500,00 грн, суму пені - 1021,00 грн, суму індексу інфляції - 90,00 грн, 3% річних - 22500 грн, всього - 8863,00 грн.

Позивач надіслав до суду заяву №85/04 від 10.04.2014 про уточнення позовних вимог керуючись ч. 4 ст. 33 ГПК України відповідно до якої позивач до початку розгляду справи по суті має право змінити предмет або підстави позову. З огляду на вказане та керуючись нормами ст. 1214 ЦК України, позивач просить суд:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" суму основного боргу - 7500,00 грн, сумум пені - 1021,02 грн, суму індексу інфляції - 90,00 грн, 3% річних - 22500 грн, всього - 8836,00 грн;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" суму доходу, які відповідач одержав або міг одержати від безпідставно набутих грошових коштів позивача в сумі 7500,00 грн за період з 07.05.2012 до теперішнього часу.

Також, позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника ТОВ "Техномет".

Відповідач надіслав відзив на позов із змісту якого вбачається, що сторонами укладено договір поставки у спрощеній формі, а не в усній, як це зазначає позивач. Також відповідач вказує на те, що позивач не пред'являв до нього вимоги щодо поставки товару, а тому останній вважає, що зобов'язання ще не виникло, тому не може бути простроченим.

Крім того, відповідач заперечує посилання позивача на норми ст. 1212 ЦК України, оскільки підставою перерахування коштів є укладений у спрощеній формі договір поставки, а тому набуття цих грошових коштів відповідачем не може вважатися безпідставним. З огляду на вказане відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

25.04.2014 позивач надіслав до суду письмові пояснення № 107/04 з яких вбачається, що між сторонами у відповідності з нормами ст. 181 Господарського процесуального кодексу України укладено договір поставки у спрощений спосіб. Відносно вимоги про поставку товару та прострочення виконання зобов'язання позивач посилається на норми ст. 193 ГК України та вказує на те, що строк поставки товару сторонами дійсно не встановлено, однак поставка товару була оплачена, а отже товар мав бути поставлений в адекватні строки. Крім того, 11.05.2012 відповідач здійснив часткове повернення грошових коштів на суму 7500,00 грн, чим фактично, на думку позивача, підтвердив відмову від виконання зобов'язань щодо поставки товару. З огляду на вказане позивач просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач та відповідач участі своїх представників в засідання суду 28.04.2014 не забезпечили. Водночас господарський суд вважає сторін такими, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 01.04.2014 (а.с 22, 23) та рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення від 17.04.2014 № 01246019, а також письмовими поясненнями позивача від 25.04.2014.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/953/14 в судовому засіданні 28.04.2014 за відсутності представників позивача та відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2012 відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000119 від 21.03.2012 на товар - перетворювач напруги ПН-500 100А в кількості 1,000 шт. на загальну суму 15000,00 разом з ПДВ, в якому зазначено, що він дійсний до сплати до 21.03.2012. Даний рахунок підписаний представником відповідача та скріплений печаткою товариства.

Платіжним дорученням № 331 від 21.03.2012, на підставі вказаного рахунку-фактури, позивач сплатив відповідачу 15000,00 грн.

07.05.2012 позивач направив відповідачу лист № 54/05 з проханням повернути кошти, що перераховані платіжним дорученням № 331 від 21.03.2012 у сумі 15000,00 грн. на рахунок відповідача.

11.05.2012 відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 7500,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1663 від 11.05.2012 з призначенням платежу "повернення коштів згідно листа № 540 від 07.05.2012 за не відпущену продукцію по рахунку № 119 від 21.03.2012".

22.01.2014 позивач направив відповідачу вимогу № 16/01 з посиланням на норми ст.ст. 205, 530, 612, 615 ЦК України та з проханням перерахувати кошти в сумі 7500,00 грн протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

Вимогу відповідач отримав 29.01.2014 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є повернення грошової суми попередньої оплати в сумі 7500,00 грн, на яку не переданий у встановлений строк товар, стягнення суми пені - 1021,00 грн, суму індексу інфляції - 90,00 грн, 3% річних - 22500 грн. та суму доходу, які відповідач одержав або міг одержати від безпідставно набутих грошових коштів позивача в сумі 7500,00 грн. за період з 07.05.2012р. до теперішнього часу .

Сторони спірних правовідносин являються суб'єктами господарювання в розумінні норм ст.ст. 2, 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними.

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рахунку-фактури відповідача, позивач сплатив 15000,00 грн. попередньої оплати за товар (перетворювач напруги ПН-500 100А) відповідної кількості та по вказаній відповідачем ціні.

З огляду на вказані обставини та наведені норми права, суд вважає, що між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою являється договором поставки.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Позивач (покупець за зобов'язанням) виконав повністю свої зобов'язання на виконання домовленості щодо попередньої оплати за товар.

Відповідач (продавець за зобов'язанням) отримав попередню оплату в сумі 15000,00 грн., проте не виконав свій обов'язок передати позивачу товар, також на його вимогу не повернув суму попередньої оплати.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, позивач, як покупець, має право вимагати повернення суми попередньої оплати, про що ним була направлена відповідна вимога. Відповідач повинен був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дня отримання такої вимоги, однак вказаний обов'язок не виконав.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача, що вказані кошти не можна розцінювати як безпідставно отримані кошти відповідно до норм ст.1212 ЦК України, оскільки судом встановлено, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб. Доказів визнання його недійсним у судовому порядку (що могло б підтверджувати, що правові підстави володіння відповідачем грошовоми коштами відпали), сторони господарському суду не подали.

Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способом захисту прав є відповідні заходи, які дають об’єктивні підстави постраждалій особі відновити становище, яке існувало до порушення і отримати тим самим втрачені блага майнового або немайнового характеру.

З огляду на наведені норми права, встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 7500,00 грн. - повернення суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України. Отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 90,00 грн. та 3% річних в сумі 225,00 грн. (нараховані на суму попередньої оплати - 7500,00 грн.) за період з 24.03.2013 по 23.03.2014.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За поданим розрахунком позивача сума інфляційних втрат (нараховані на суму попередньої оплати - 7500,00 грн) за період з квітня 2013 по березень 2014 становить 90,00 грн, три відсотка річних (нараховані на суму попередньої оплати - 7500,00 грн) за період з 24.03.2013 по 23.03.2014 становить 225,00 грн.

З огляду на викладені обставини, матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд задовольняє вимоги позивача в цій частині та стягує з відповідача інфляційні втрати в сумі 90,00 грн за період з квітня 2013 по березень 2014, три відсотка річних в сумі 225,00 грн за період з 24.03.2013 по 23.03.2014.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1021,00 грн за період з 24.03.2013 по 23.03.2014 господарський суд виходить з наступного.

Доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" спростовуються нормами вказаного закону та нормами Цивільного кодексу України.

Господарський суд виходить з того, що договором поставки (укладеним сторонами у спрощений спосіб) не встановлено розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Також в силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Крім того, відповідно до норм ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на те, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, і господарському суду не подано доказів узгодження сторонами розміру пені та не обумовлено саме забезпечення виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені за прострочення поставки товару чи не повернення попередньої оплати, то відповідач не може нести відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.

З врахуванням вищенаведеного господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1021,02 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" суму доходу, які відповідач одержав або міг одержати від безпідставно набутих грошових коштів позивача в сумі 7500,00 грн. за період з 07.05.2012 до теперішнього часу.

З огляду на те, що судом встановлено, що відповідач отримав від позивача кошти відповідно до укладеного договору у спрощений спосіб, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7500,00 грн. на підстапві норм ст. 1214 ЦК України, як суми доходу, які відповідач одержав або міг одержати від безпідставно набутих грошових коштів позивача за період з 07.05.2012 до теперішнього часу .

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, наведені норми права, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 7500,00 грн суми попередньої оплати та на стягнення інфляційних втрат в сумі 90,00 грн, 3% річних в сумі 225,00 грн, отже позовні вимоги в цій частині задовольняє. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827,00 грн судового збору, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 , 116, 117 ГПК України, "Законом України "Про судовий збір" господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Паризької комуни, буд. 64-А, ідентифікаційний код 32412606) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техномет" (36004, м.Полтава, пров. Рибальський, 22, ідентифікаційний код 30668184) суму основного боргу - 7500,00 грн, суму індексу інфляції - 90,00 грн, 3% річних - 225,00 грн, а також судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В іншій частині позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Належним чином засвідчені копії рішення направити позивачеві на адресу: 36004, м.Полтава, пров. Рибальський, 22; відповідачеві на адресу: 28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. Паризької комуни, буд. 64-А.

Повне рішення складено 28.04.2014.

Суддя Т. В. Макаренко