Рішення № 38459441, 22.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2014 Справа № 905/804/14

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю помічника судді Смелянцевої К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» м.Донецьк

про стягнення 24017,70грн., з яких 22360,00грн. – заборгованість, 1657,70грн. – 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» м.Донецьк (далі – ТОВ«ДАНКО») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» м.Донецьк (далі – ТОВ«СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» ) з вимогами про стягнення 24017,70грн., з яких 22360,00грн. – заборгованість, 1657,70грн. – 3% річних, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами у справі укладено усний договір на надання послуг, підписано акт здачі – прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000414 на суму 22360,00грн., 19.07.2012року відповідачу направлена претензія з вимогою здійснити оплату, однак відповідач оплату не здійснив внаслідок складного фінансового стану підприємства, зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 07.02.2014року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ«ДАНКО» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/804/14.

Ухвалою від 01.04.2014року суд продовжив строк розгляду справи на п’ятнадцять днів по 22.04.2014року за клопотанням позивача

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: акту здачі – прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000414 на суму 22360,00грн. від 20.08.2011року; рахунку –фактури №СФ-000682 від 11.08.2011року; акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 19.07.2012року, претензії №4 від 19.07.2012року, листа №163 від 08.08.2012року, виписки з ЄДРПОУ щодо позивача.

У додаткових письмових поясненнях, які надані суду 20.03.2014року, позивач вказує, що послуги надавались за відсутності укладеного у письмовій формі договору.

За клопотаннями позивача від 20.03.2014року, 27.03.2014року, 10.04.2014року судом до матеріалів справи залучено суду належним чином засвідчені копії: договорів №2000 від 01.06.2011року, №02/072012-1 від 02.07.2012року, видаткових накладних, актів здачі – прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок, акту звірки, що підписаний позивачем одноособово, доказів його направлення відповідачу, Статуту позивача, витягу з ЄДРПОУ щодо позивача, витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 202, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статтею 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), статтями 1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Представники сторін у судове засідання 22.04.2014року не з’явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені у спосіб, що передбачений ГПК України, докази чого містяться в матеріалах справи.

Зокрема, відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За даними, які містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців ТОВ «СТРОЙІНВЕСТ ДОНБАСС» має наступну адресу місцезнаходження: 83023, місто Донецьк, вулиця Ходаковського, будинок 5.

Дана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві.

Вся кореспонденція суду, що направлялась на юридичну адресу відповідача, повернута установою поштового зв’язку на адресу суду із посиланням на закінчення терміну зберігання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з’являвся у судові засідання 20.03.2014року, 01.04.2014року, дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За вимогами ст. 181 ГК України укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

ТОВ «ДАНКО» направлено ТОВ«СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» рахунок – фактуру №СФ-000682 від 11.08.2011року на оплату вартості послуг спецтехніки та автотранспорту кількістю 43години, вартістю 433,33грн. за годину, на загальну суму 18633,33грн. з урахуванням ПДВ 3726,67грн., всього - 22360,00грн.

Таким чином, пропозиція відповідача укласти договір на надання послуг спецтехніки та автотранспорту у означеній кількості та встановленої вартості викладена у формі рахунку – фактури №СФ-000682 від 11.08.2011року, який по суті є замовленнями на виконання відповідних послуг.

Факт прийняття пропозиції позивачем підтверджуються діями, які засвідчують бажання укласти договір на запропонованих умовах, а саме: прийняття до виконання замовлення, яке виражено у формі рахунку - фактури, що направлений для оплати послуг, та належним наданням послуг.

Зокрема, 20.08.2011року між сторонами у справі підписано акт здачі – прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000414 на суму 22360,00грн.

Акт містить посилання на рахунок – фактуру №СФ-000682 від 11.08.2011року як на підставу його складання, кількість годин роботи автотранспорту та спецтехніки, її вартість відповідають даним, що вказані у рахунку – фактурі.

Вищезазначені дії сторін свідчать про факт укладання між ними договору на надання послуг у спрощеній формі, що не суперечить приписам ст. 901 ЦК України.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств. Безпосередньо у тексті акту визначено, що сторони претензій один до одного не мають.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт здачі – прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000414 є належним та допустимим доказом факту надання позивачем відповідачу послуг спецтехніки та автотранспорту.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що зазначені послуги надані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі без заперечень.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.07.2012року позивач звернувся до ТОВ«СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» з претензією №4, в якій просить сплатити заборгованість в сумі 2 142 438,82грн. у тридцяти денний тсрок від дня отримання претензії.

До вказаної претензії їв якості додатку був доданий акт звірки взаємних розрахунків сторін станом на 19.07.2012року. Факт отримання претензії відповідачем підтверджується відміткою про отримання 19.07.2012року з зазначенням П.І.Б. посадової особи підприємств та її посади.

08.08.2012року ТОВ«СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» у відповідь на претензію направив позивачу лист №163, в якому визнав факт наявності заборгованості, вказуючи на відсутність фінансування будівництва та наявною заборгованості за виконані відповідачем роботи просив позивача з порозумінням ставитись до факту прострочення виконання зобов’язань з боку відповідача.

Акт звірки взаємних розрахунків сторін станом на 19.07.2012року,що був доданий до претензії, підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства. За даними вказаного акту заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 142 438,82грн., в графі 255 акту міститься інформація щодо факту здійснення 20.08.2011року господарської операції на суму 22360,00грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості наданих послуг на суму 22360,00грн.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов’язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідачем отримано претензію позивача №4 від 19.07.2012року, за якою позивач за спірним актом просив відповідача сплатити суму заборгованості в розмірі 2 142 438,82грн.

Листом №163 від 08.08.2012року, який наданий у відповідь на дану претензію, відповідач підтвердив факт наявності заборгованості та її розмір, вказав, що не має можливості її сплатити.

Одночасно, у претензії та відповіді на неї сторони вказують, що сума заборгованості 2 142 438,82грн. виникла на підставі договорів №2000 від 01.06.2011року, №02/072012-1 від 02.07.2012року.

Однак дослідивши вищезазначені договори, суд вбачає, що предметом договору №2000 від 01.06.2011року є поставка сипучих будівельних матеріалів, предметом договору №02/072012-1 від 02.07.2012року є надання послуг з благоустрою території ферми у пгт.Старомихайлівка, без конкретизації видів даних послуг.

Таким чином, ідентифікувати послуги з використання спецтехніки та автотранспорту, які надані на підставі акту здачі – прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000414 від 20.08.2011року, як такі, що надавались в рамках виконання зазначених договорів, за відсутності такого виду послуг в їх предметах, є неспроможним.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 19.07.2012року, що підписаний без заперечень, сума 22360,00грн. входить у суму 2 142 438,82грн.

Позивачем надані суду докази (накладні, акти здачі – прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки) на підтвердження даних, які містяться в акті звірки розрахунків. Будь-яких розбіжностей даних первісних документів та даних акту судом не встановлено.

Як стверджує представник позивача, інших господарських операцій, крім тих, які були враховані в акті звірки сторін, між сторонами у справі не було. Доказів протилежного відповідач не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що згідно претензії №4 від 19.07.2012року позивач вимагав сплатити, у тому числі й суму 22360,00грн., яка виникла на підставі договору підряду, укладеного у спрощений спосіб, оскільки ця сума наявна у акті звірки розрахунків сторін, який був додатком до претензії та підписаний відповідачем без заперечень, вказане будь-якими доказами не спростовано. Листом №163 від 08.08.2012року факт наявності заборгованості у сумі 2 142 438,82грн., у тому числі, й в сумі 22360,00грн.

У згадуваній претензії позивач встановлює строк оплати заборгованості – тридцять днів з моменту отримання претензії, оскільки претензія отримана 19.07.2012року, відповідно вказаний строк встановлено до 19.08.2012року включно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази сплати заборгованості в сумі 22360,00грн. відповідачем суду не представлені.

На підставі наведеного, суд робить висновок, що заборгованість в сумі 22360,00грн. на теперішній час відповідачем позивачу не сплачена.

Оскільки матеріалами справи доведено факт надання позивачем послуг, строк виконання зобов’язання відповідача по оплаті цих послуг на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов’язаний здійснити оплату їх вартості, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем її розміру. Відповідно ТОВ«СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов’язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому порядку.

Виходячи з того, що позовні вимоги в розмірі 22360,00грн. повністю доведені позивачем належними та допустимими доказами та обґрунтовані матеріалами справи, вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ«ДАНКО» просить стягнути з відповідача 3%річних в сумі 1657,70грн. за період з 20.08.2012року по 05.02.2014року.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов’язання, позивач мав підстави для нарахування вказаної суми.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за вказаний період, суд дійшов висновку, що розрахунок здійснено арифметично не вірно, оскільки за визначений період кількість днів складає 535, а не 902, як вказано позивачем у розрахунку.

Як наслідок, за результатами розрахунку, здійсненого судом, позовні вимоги щодо стягнення 3%річних в сумі 1657,70грн. за період з 20.08.2012року по 05.02.2014року підлягають задоволенню частково в сумі 982,55грн., у решті – відмовляється у позовних вимогах, як таких, що заявлені безпідставно.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1775,66грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО» м.Донецьк до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» м.Донецьк про стягнення 24017,70грн., з яких 22360,00грн. – заборгованість, 1657,70грн. – 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність “СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС” (83023, місто Донецьк, вул. Ходаковського, будинок 5, ідентифікаційний код 35397759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО»(83014,м.Донецьк, пр.Павших Комунарів, буд.61, ідентифікаційний код 32727466) заборгованість в сумі 22360,00грн., 3%річних в сумі 982,55грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1775,66грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 22.04.2014року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28.04.2014року.

Суддя А.М. Осадча