Ухвала суду № 38459072, 23.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Справа № 821/4833/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Гелиос-Транс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року приватне підприємство (далі ПП) «Гелиос-Транс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ у м. Херсоні) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0008122200 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 4 064 грн. у тому числі за основним платежем на 3 946 грн. та за штрафними санкціями на 118 грн.;

- визнання неправомірними дії щодо проведення перевірки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач провів камеральну перевірку з порушенням встановлених Законом строків, у зв'язку з чим, дії щодо її проведення є протиправними та відповідно протиправним є податкове повідомлення-рішення, прийняте за її результатами. Крім того, позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення підприємством норм податкового законодавства є помилковими.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач подав уточнюючий розрахунок по декларації із ПДВ за липень 2013 року, у якому відобразив суму податку, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звідного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 25 Декларації із ПДВ) додатково у розмірі 3 946 грн. Проте позивач не заповнив рядок 25.1 Декларації із ПДВ «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету». Отже позивач не у повному обсязі задекларував належний до сплати ПДВ за липень 2013 року, що призвело до прийняття спірного рішення та застосування штрафних санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0008122200 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 3 946 грн. та штрафними санкціями на 118 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Спірне податкове повідомлення-рішення складене на підставі висновків акта камеральної перевірки позивача від 28 листопада 2013 року №1592/21-03-22-04/38269701.

За цим актом відображено результати камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем в уточнюючому розрахунку з ПДВ за липень 2013 року.

В акті відповідач вказує позивачеві на порушення п.7 розділу VІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492.

Порушення Порядку №1492, на думку відповідача, полягають у тому, що позивач при складанні уточнюючого розрахунку з ПДВ за липень 2013 року заповнив значення рядку 25 «сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду» у сумі 3 946 грн. та не заповнив уточнюючі рядки декларації, які визначають подальше відображення нарахованого ПДВ - 25.1 «сплачується до бюджету», 25.2 «залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та або спрямовується на спеціальний рахунок».

Як пояснив представник відповідача, не заповнення позивачем рядку 25.1 декларації з ПДВ свідчить про недекларування належних до сплати сум ПДВ за липень 2013 року. Відповідач стверджує, що за відсутності показника по рядку 25.1 належна до сплати сума ПДВ 3 946 грн. у зв'язку з уточненням показників декларації з ПДВ за липень 2013 року не нарахована по особовій картці обліку зобов'язань з ПДВ позивача у липні-вересні 2013 року.

Позивач при декларуванні зобов'язань з ПДВ за липень 2013 року надав відповідачеві декларацію засобами електронного зв'язку 19 серпня 2013 року, реєстраційний номер документу 9051421701. За цією декларацією у рядку 25 обчислено ПДВ, яке підлягає нарахуванню у сумі 9 810 грн., вказану суму податку позивачем відображено у рядку 25.1 як таку, що підлягає сплаті до бюджету. У зв'язку з виявленням помилок у декларуванні зобов'язань з ПДВ за липень 2013 року позивачем засобами електронного зв'язку 20 вересня 2013 року направлено уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2013 року, реєстраційний номер документу 9059223265. За уточнюючим розрахунком позивач зменшив податковий кредит липня 2013 року на 3 946 грн. і відповідно збільшив нарахування з ПДВ за цей період, за рядком 25 декларації, на 3 946 грн. При цьому, позивачем не збільшено значення рядку 25.1 декларації та обчислено штраф у розмірі 118 грн. у зв'язку з виправленням помилки за рядком 26 декларації. Позивач не сплачував донараховану суму ПДВ до бюджету, оскільки станом на дату подання уточнюючого розрахунку у нього обліковувалось від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що перекрило належне до сплати ПДВ.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту пп.4.6.8 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 (далі Порядок №1492), слідує, що у рядку 25 декларації вказується сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, а рядок 25.1 є складовою рядка 25 декларації і фактично визначає лише спрямування податку. Тому, на думку суду першої інстанції, саме правильне заповнення рядка 25 декларації є підтвердженням обчислення платником суми його податкового зобов'язання із ПДВ, а не заповнення рядка 25.1 не свідчить про заниження податкових зобов'язань.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Також, суд вважав безпідставними вимоги позивача про визнання неправомірними дії податкового органу щодо проведення перевірки, оскільки вказані дії податкового органу самі по собі не призводять до порушення прав та інтересів позивача, що захищаються судом.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження податкових зобов'язань, заявлених в уточнюючих розрахунках до податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення та не приймає довід апелянта, виходячи з наступного.

Актом перевірки (а.с.6) встановлено порушення позивачем п.7 розділу VІ Порядку №1492.

Згідно з п.7 розділу VІ «Порядок заповнення уточнюючого розрахунку» Порядку, платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Відповідно до графи 6 рядку 26 поданого позивачем уточнюючого розрахунку (а.с.30), позивач відобразив в ній суми нарахованого штрафу у розмірі 118 грн. Ця сума не оспорюється податковим органом.

Таким чином, твердження податкового органу про допущення позивачем порушення п.7 розділу VІ Порядку №1492 цілком суперечить очевидним даним.

Стосовно доводу податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп.4.6.8 розділу V Порядку №1492, у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та:

- сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110;

- частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140;

- спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123;

- частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140;

- залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

З матеріалів справи вбачається, що у рядку 25 декларації з ПДВ (а.с.20) позивач відобразив 9 810 грн., а в уточнюючому розрахунку (а.с.29) збільшив цю суму до 13 756 грн. (тобто, на 3 946 грн.)

Таким чином, у зв'язку зі збільшенням позивачем в уточнюючому розрахунку своїх податкових зобов'язань на 3 946 грн. не має жодної підстави стверджувати про заниження позивачем в цьому розрахунку податкових зобов'язань на 3 946 грн.

Колегія суддів зазначає, що наведене вказує на те, що в ході камеральної перевірки податковим органом зроблені висновки, які є абсолютно протилежними даним податкової звітності позивача.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з необхідністю скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення як цілком необґрунтованого.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець