Постанова № 38459019, 28.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2014 року 15:45 № 826/2893/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 09.01.2014р. та від 11.10.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна» (далі по тексту – позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту – відповідач) з урахуванням змінених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 11.10.2013р. №0001282202 в частині визначення грошових зобов’язань з ПДВ в загальному розмірі 66 527,86грн., з яких основний платіж – 53 222,29грн. та штрафні санкції – 13 305,57грн. та від 19.03.2014р. №0001202202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 23.04.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «ВСФ Україна за результатами якої 30.09.2013р. складено акт №110/26-57-22-02-09 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2010р. по 31.12.2012р. (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 773 696,67грн., у тому числі за 2 квартали 2011 року в сумі 14999,04грн., за 3 квартали 2011 року в сумі 30458,61грн., за 4 квартали 2011 року – 44015,58грн., 2 квартали 2012 року – 99714,85грн., 3 квартали 2012 року – 353197,1грн., 4 квартал 2012 року – 231311,49грн.; п. 185.1 статті 185, п. 196 статті 196 ПК України в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на суму 604159,5грн., у тому числі: липень 2011 року – 7531,2грн., серпень 2011 року – 13764,4грн., вересень 2011 року – 12863,54грн., жовтень 2011 року – 6049,72грн., листопад 2011 року – 7805,08грн., лютий 2012 року – 21272,58грн., квітень 2012 року – 25324,15грн., травень 2012 року – 3159,73грн., червень 2012 року – 29440,95грн., липень 2012 року – 52404,54грн., серпень 2012 року – 54475,19грн., вересень 2012 року – 62548,99грн., жовтень 2012 року – 128044,8грн., листопад 2012 року – 74240,88грн., грудень 2012 року – 85233,75грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 11.10.2013р. прийняті податкові повідомлення – рішення №0001272202, яким за порушення п. 187.1 статті 187 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 944 753,53грн., в тому числі основний платіж – 773 696,67грн. та штрафні санкції – 171 056,86грн., №0001282202, яким за порушення п. 187.1 статті 187 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 755 199,40грн., в тому числі основний платіж – 604 159,50грн. та штрафні санкції – 151 039,90грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення – рішення №0001272202 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1грн., в іншій частині залишено без змін.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.12.2013р. №13750/7/26-15-10-04-04 ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідачем 19.03.2014р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0001202202, яким за порушення п. 187.1 статті 187 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 189 869,61грн., в тому числі основний платіж – 155 946,36грн. та штрафні санкції – 33 923,25грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТВ Транс» (код ЄДРПОУ 33430872), ТОВ «Снайпер Медіа» (код ЄДРПОУ 37033120), ТОВ «ДМС Голд» (код ЄДРПОУ 34981576).

Так, ТОВ «ТВ Транс» виписані наступні податкові накладні на підставі яких позивачем задекларовано податковий кредит за жовтень 2012 року на суму 42075грн.: №13081 від 13.08.2012р. – 2975грн., №01081 від 01.08.2012р. в сумі 8200грн., №14082 від 14.08.2012р. – 6666,67грн., №15081 від 18.08.2012р. – 6933,33грн., №30072 від 30.07.2012р. – 8300грн., №31072 від 31.07.2012р. – 9000грн.

ТОВ «Снайпер Медіа» виписані наступні податкові накладні на підставі яких позивачем задекларовано податковий кредит за серпень 2011 року у сумі 1463,33грн.: №1820 – 1463,33грн., за вересень 2011 року – 7389,34грн. по накладним №1911 від 19.09.2011р. – 3500грн., №2606 від 26.09.2011р. – 889,74грн., за грудень 2011 року у сумі 667грн., накладні: №2006 від 20.12.2011р. – 667грн.

ТОВ «ДМС Голд» виписані наступні податкові накладні на підставі яких позивачем задекларовано податковий кредит за серпень 2012 року у сумі 4627,62грн.: №9 від 26.07.2012р. – 4627,62грн.

З матеріалів справи вбачається, що Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області складено акт №40/22-00/33430872 від 18.05.2013р. про результати перевірки ТОВ «ТВ Транс» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в якому зазначено про відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків.

ДПІ у Калінінському район ГУ Міндоходів у Донецькій області складено акт №1259/3-22-30 від 26.10.2011р. про результати перевірки ТОВ «Снайпер Медіа» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в якому зазначено про відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №125/22-20 від 21.06.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому зазначено про відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов’язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом – покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об’єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Судом в якості свідків для надання пояснень були викликані директори ТОВ «ТВ Транс», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «ДМС Голд», проте, жоден з них до суду не з’явився.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 11.10.2013р. №0001282202 в частині визначення грошових зобов’язань з ПДВ в загальному розмірі 66 527,86грн., з яких основний платіж – 53 222,29грн. та штрафні санкції – 13 305,57грн. та від 19.03.2014р. №0001202202, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна» (код ЄДРПОУ 37164056) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні, 80коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.04.2014р.

Суддя В.В. Амельохін