Постанова № 384576, 20.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.06 р. Справа № 33/310

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Овчинніковій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» м. Донецьк

про стягнення 32602грн.68коп.

за участю представників:

від позивача: Проценко О.І. – за дов. №03-01/1555 від 20.07.2006р.

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” м. Донецьк із адміністративним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 30758грн.20коп. та нарахованої пені в сумі 1844грн.48коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р., акт від 26.09.2006р. проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005р.; розрахунок суми позову та пені; лист Донецького міського центру зайнятості №02-09/3435 від 24.10.2006р.

Як зазначає позивач, відповідно до акту від 26.09.2006р. проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становила 122 особи. З урахуванням цих даних та на підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. норматив робочих місць становить 5 робочих місць. Фактично на підприємстві не працювали інваліди.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сума штрафних санкцій за 5 нестворених робочих місць для інвалідів дорівнює 30758грн.20коп. На підставі статі 20 вищенаведеного закону позивачем була нарахована пеня за період з 15.04.2006р. по 23.10.2006р., яка дорівнює 1844грн.48коп.

Ухвалою від 31.10.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №33/310 та призначено попереднє засідання на 14.11.2006р.

У попередньому судовому засіданні позивач не відмовився від адміністративного позову, а відповідач не забезпечив явку свого представника у попереднє засідання.

Разом з тим, як вбачається зі змісту повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.10.2006р. відповідач отримав ухвалу суду 01.11.2006р.

З метою всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку ухвалами від 14.11.2006р. та від 27.11.2006р. суд витребував від відповідача документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі та викликав представників сторін у попередні засідання на 27.11.2006р., 12.12.2006р.

У засіданні від 12.12.2006р. представник відповідача зазначив, що не отримував позовної заяви, проте, як вбачається із повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 31.10.2006р. обидва поштові відправлення направлені на дві адреси місцезнаходження позивача були отримані його представниками.

За наслідками підготовчого провадження суд постановив ухвалу від 12.12.2006р. про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 20.12.2006р.

У судовому засіданні від 12.12.2006р. головуючим були роз’яснені процесуальні права та обов’язки позивачу, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від адміністративного позову.

На адресу суду надійшло клопотання з боку відповідача №20/12/2006р. від 20.12.2006р. про відкладення судового розгляду справи через аварійну ситуацію на виробництві та неможливістю представника відповідача бути присутнім на судовому засіданні.

Ухвалами від 31.10.2006р., від 14.11.2006р., від 12.12.2006р. суд зобов’язував відповідачеві надати як свою письмово викладену правову позицію щодо позовних вимог, так і матеріали на яких базується така думка. Вимоги суду відповідачем виконані не були.

Стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового розгляду на більш пізній строк.

Під час судового розгляду були досліджені: розрахунок суми позову, акт від 26.09.2006р. проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005р.; лист Донецького міського центру зайнятості №02-09/3435 від 24.10.2006р.; звіт з праці за 2005р.протокол №2 про адміністративне правопорушення від 26.09.2006р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002р., Фонд має право здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. встановлює, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Працівниками Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк була проведена перевірка виконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005р. Під час перевірки були використані звіт з праці (ф №1-ПВ) за 2005р.

За її результатами складений акт від 26.09.2006р., де відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» м. Донецьк у 2005 році становила 122 особи. З них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, дорівнює 0 осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» м. Донецьк, створених відповідно до вимог вищенаведеної статті становить 5 осіб.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно показників звіту з праці за формою №1-ПВ за 2005р. Фонд оплати праці штатних працівників становить 750,5тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника – 6151грн.64коп.

З урахуванням вказаних відомостей розмір штрафних санкцій за 5 робочих місць, не зайнятих інвалідами, дорівнює 30758грн.20коп.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем була нарахована пеня у розмірі 1844грн.48коп. за період з 15.04.2006р. по 23.10.2006р.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів:

участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у встановленому частиною першою статті 20 цього Закону розмірі. Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення.

Пунктом 11 Порядку сплати штрафних санкцій передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є органом державної влади, який у правовідносинах з Товариством реалізує владні управлінські функції, а право Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.

Аналогічна точка зору викладена у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006р. та від 31.10.2006р.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того, відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (далі - Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами, визначеними у частині першій статті 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до наявних у матеріалах справи листа Донецького міського центру зайнятості №02-09/3435 від 24.10.2006р. відповідач не повідомляв державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць та посад, на яких може використовуватися праця інвалідів протягом 2005 року.

Норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., встановлюючи обов’язковість забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, не роблять виключень з цього правила залежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі –Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі –Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.

Таким чином, сума пені розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання із використанням облікової ставки Національного банку України, чинної на кожний конкретний день.

Згідно Постанови Національного банку України №275 від 09.08.2005р. з 10 серпня 2005 року був встановлений розмір облікової ставки на рівні 9,5% річних.

Листом Національного банку України №14-011/1373-6039 від 06.06.2006р. з 10 червня 2006 року розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5% річних.

З урахуванням викладеного, розмір пені за період з 15.04.2006р. по 23.10.2006р., нарахований внаслідок несплати штрафних санкцій в сумі 30758грн.20коп., становить 1688грн.75коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій у розмірі 30758грн.20коп. та нарахованої пені 1688грн.75коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі норм матеріального права, передбачених ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, ст. 218 Господарського кодексу України, а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 254, 263 Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій у розмірі 30758грн.20коп. та нарахованої пені в сумі 1844грн.48коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” м. Донецьк (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 108а, ЄДРПОУ 30500737) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (83073, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 91, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164870) суму штрафних санкцій у розмірі 30758грн.20коп. та пені у розмірі 1688грн.75коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої пені в розмірі 155грн.73коп. відмовити.

В судовому засіданні від 20.12.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст виготовлено 25.12.2006р.

Суддя Новікова Р.Г.

Надруковано 4 примірника: 1 – позивачу; 2 – відповідачу; 1 – до справи