Рішення № 38457093, 25.04.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18719/13-ц

Провадження № 2/161/567/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі : головуючої - судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Поліщук Д.Р.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що 53/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 належало їх дідові ОСОБА_7, який за життя мав намір заповісти належний йому будинок його братові - відповідачу по справі ОСОБА_2, тому вважав останнього власником будинку саме за цією підставою.

В жовтні 2013 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 є власником вказаної частини житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу, укладеному між ним та їх батьком ОСОБА_9, який діяв від імені свого батька, а їх діда ОСОБА_10 по довіреності.

Покликаючись на те, що їх батько ОСОБА_9 використав довіреність, надану йому батьком ОСОБА_10, після смерті останнього, на даний час також помер, він є спадкоємцем за законом, який не успадкував нерухоме майно ні після смерті діда, ні після смерті батька, оскільки вважав, що брат є власником житлового будинку як спадкоємець за заповітом, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу 53/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 17.09.2005 року. Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві і просить задовольнити їх, судові витрати по справі просить покласти на позивача.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову не заперечив. Договір купівлі-продажу 53/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в

АДРЕСА_1, укладений 17.09.2005 року між ним та його батьком ОСОБА_9 вважає недійсним з підстав, зазначених позивачем. Підтвердив, що про укладення такого договору позивач дізнався в жовтні 2013 року при вирішенні питання щодо реєстрації його місця проживання у вказаному будинку.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 проти позову заперечила. Вважає, що оскільки позивач не є стороною договору купівлі-продажу частини житлового будинку, батько позивача та відповідача ОСОБА_9 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_10 не прийняв, позивач не є спадкоємцем після смерті діда ОСОБА_10, в зв'язку з чим його права укладенням оспорюваного договору не порушені, тому в позові слід відмовити. Крім того вказала, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки останній не підтвердив, що про наявність оспорюваного договору купівлі-продажу частини житлового будинку дізнався саме в жовтні 2013 року.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6, який є власником іншої частини житлового будинку в АДРЕСА_1, в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, представників, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З пояснень учасників судового розгляду, матеріалів справи судом встановлено, що власник 53/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.8).

Після його смерті спадкоємцями першої черги за законом були двоє синів, в тому числі батько позивача та відповідача - ОСОБА_9, які спадщину після смерті свого батька не прийняли(а.с.120,121,126-130).

17 вересня 2005 року ОСОБА_9, діючи по довіреності від імені покійного батька ОСОБА_10 та відповідач по справі ОСОБА_2, уклали договір купівлі-продажу 53/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1(а.с.6,7).

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним(оспорюваний правочин).

Згідно п.6 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність. У такому разі представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

Разом з тим судом встановлено також, що позивач постійно проживав, будучи зареєстрованим, разом із своїм дідом ОСОБА_10 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку в АДРЕСА_1. Тому, будучи спадкоємцем, в даному випадку п'ятої черги за законом, як родич спадкодавця другого ступеня споріднення, прийняв спадщину після його смерті відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини(а.с.78-99).

Згідно ст.1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого

ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Суд вважає також, що позивачем строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не пропущений.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З позовної заяви, пояснень представника позивача судом встановлено, що про укладення оспорюваного договору позивач дізнався в жовтні 2013 року при вирішенні питання щодо реєстрації його місця проживання у вказаному будинку. Дану обставину підтвердив відповідач по справі ОСОБА_2

Заперечуючи достовірність такої обставини, представник відповідача ОСОБА_3, разом з тим, доказів про це суду не надала.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На основі викладеного суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу 53/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 укладений 17.09.2005 року особою, представництво якої за довіреністю припинилося у зв'язку зі смертю особи, яка видала довіреність, порушує права позивача ОСОБА_4 на спадкування зазначеного житлового будинку, як спадкодавця п'ятої черги за законом після смерті діда ОСОБА_10, тому позов слід задовольнити і визнати недійсним вказаний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в Р № 2594.

На підставі ст.ст. 203, 215, 248, 655, 1265, 1268 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 53/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1, укладений 17.09.2005 року між ОСОБА_10, від імені якого по довіреності, посвідченій 02.02.2005 року Р № 342 діяв ОСОБА_9 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в Р № 2594.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк