Постанова № 38456888, 28.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.04.2014 справа №908/4122/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:Лутай Ю.В. - довіреністьвід відповідача:Гуназа В.Г. - довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від11.02.2014р.по справі№ 908/4122/13 (суддя: Смірнов О.Г.)за позовомПідприємства «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», м. Харківдо Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя простягнення 391' 590,56грн.

В С Т А Н О В И В:

Підприємство «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів», м. Харків (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя (далі - «Відповідач») 391.590,56грн., яка складається з: заборгованості в сумі 381.859,00 грн., пені в сумі 8.036,74 грн. та 3% річних у сумі 1.694,82 грн..

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2014 року у справі №908/4122/13 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 381.859,00 грн., пеню в сумі 4224,19 грн., 3% річних у сумі 1677,39 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 7755,21 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 4224,19 грн., 3% річних у сумі 1677,39 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні та досліджені докази, та обстави справи, які мають значення для справи, а наслідком є невірно зроблені висновки. Скаржник стверджує, що відповідач виконав всі залежні від нього заходи для виконання зобов'язання, а саме: видав письмове доручення Головному управлінню державної казначейської служби України в Запорізької області здійснити оплату товару позивачу.

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав відзив, у якому звернувся до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням норм матеріального права та процесуального права; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами 05.08.2013року, 28.08.2013року та 30.08.2013року між Сторонами були укладені Договори про закупівлю товарів № 196Т-13, № 197Т-13, № 198Т-13, № 220Т-13 та № 226Т-13.

Предмет договорів встановлює, що Позивач зобов'язався у 2013 році поставити Відповідачу товар, зазначений в специфікації, а останній - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 4.1. Договорів № 196Т-13, № 197Т-13, № 198Т-13, № 220Т-13, № 226Т-13 оплата за цими договорами здійснюється у безготівковому порядку, на підставі підписаного сторонами акту здавання-прийняття товару (Товарно-транспортної накладної), протягом 30-ти календарних днів від дати підписання Покупцем накладної від Постачальника.

За п. 5.1.- 5.2. Договорів № 196Т-13, № 197Т-13, № 198Т-13, № 220Т-13, № 226Т-13 визначений строк поставки товару липень-серпень 2013 р. Місце поставки товару: Запорізька область, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, проспект Маяковського, буд. 26, 69035.

Пунктами 6.1.1., 6.1.2. Договорів № 196Т-13, № 197Т-13, № 198Т-13, № 220Т-13, № 226Т-13 передбачені обов'язки Покупця прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару (накладної) та своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Відповідно до п.7.3 договорів, за несвоєчасну або неповну сплату за належним чином поставлений та відповідно прийнятий товар, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день такої затримки.

За умовами п. 10.1. Договорів № 196Т-13, № 197Т-13, № 198Т-13, № 220Т-13, № 226Т-13 вони набирають чинності з дати підписання та діють до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договорами.

Специфікаціями до наведених договір, складеними та підписаними сторонами, встановлено найменування товару, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 381' 859,00 грн., що підтверджується видатковими накладними складеними та підписаними сторонами без заперечень, на підстав яких позивач виставив рахунки-фактури на оплату.

Матеріли справи свідчать, що відповідачем передано до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області платіжні доручення на перерахування спірних грошових коштів на адресу позивача, які зареєстровані останньою у реєстрах фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 323 від 27.08.2013 року, № 352 від 12.09.2013 року, № 369 від 26.09.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі в сумі 381' 859,00 грн., на яку згідно умов Договорів та - діючого законодавства додатково нараховані суми пені - 8' 036,74 грн. та 3% річних - 1' 694,82 грн..

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оплата за вказаними бюджетними зобов'язаннями відповідача Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області не була проведена, у зв'язку з відсутністю підкріплень субрахунків від Єдиного казначейського рахунку, внаслідок чого за відповідачем на день звернення з даним позовом, рахується заборгованість у сумі 381' 859,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, як обґрунтована та доведена матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з правовою оцінкою суду першої інстанції, щодо пункту 7.3 Договору та - порядку і періоду, за який має бути нарахована та стягнута сума пені.

Отже, місцевим судом цілком обґрунтовано стягнуто пені у сумі 4' 224,19 грн.

Обґрунтованим також є висновок місцевого господарського суду щодо нарахування та стягнення 3% річних у сумі 1' 677,39 грн..

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2014 року у справі №908/4122/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС