Постанова № 38456510, 22.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2464/13-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року, у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року задоволено позов та стягнуто з відповідача адміністративно-господарські санкції за 2012 рік, на загальну суму 14573,31 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції невірно дано оцінку встановленим обставинам у справі, так як підприємством у 2012 році виконано норматив з працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, у кількості однієї особи, а тому до нього неправомірно застосовано адміністративно-господарські санкції та пеню.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства відповідача за період з 01.01.2012 року по 31.07.2012 року становила 2 особи (директор та головний бухгалтер), а в період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року - 26 осіб, а тому відповідно до нормативів з працевлаштування - на підприємстві, з 01.08.2012 року, повинен працювати 1 інвалід, та вказану особу й працевлаштовано відповідачем, проте за результатами звітного року підприємству нараховано адміністративно-господарську санкцію та пеню, в сумі 14573,31 грн., за не виконання річного нормативу з працевлаштування інвалідів.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Положення "Про Фонд соціального захисту інвалідів", затвердженого Постановою КМУ № 1434 від 26.09.2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів - є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до п.3 Положення, є контроль за виконанням підприємствами, установами і організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі-підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Частиною 1 ст. 18. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Пунктом 4 Положення "Про Фонд соціального захисту інвалідів" передбачено, що Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Про зайнятість та працевлаштування інвалідів роботодавець повідомляє територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання не пізніше 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності передбаченої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42.

Судовою колегією встановлено, що в період до 01.08.2012 року на підприємстві відповідача працювало 2 особи, а тому у даний період підприємство звільнено від обов'язку працевлаштування інвалідів (а.с.32-37), а в період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року на підприємстві відповідача працювало 26 осіб, тобто 4% норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 особу.

У даний період підприємством працевлаштовано ОСОБА_1, який є інвалідом 2 групи, та працював у відповідача з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року, що не заперечено Фондом.

Разом з тим, позивачем здійснено розрахунок виконання нормативу робочих місць на підставі формули визначення середньорічної кількості працюючих осіб та у даній формулі враховано й ті місяці, у яких підприємство не мало обов'язку працевлаштовувати інвалідів - 5 (кількість інвалідів з серпня по грудень) : на 12 (тобто увесь період 2012 року) = 0,42, та округлено дану цифру до нуля, що вказує на невиконання відповідачем нормативу протягом усього року.

Враховуючи, що до серпня 2012 року відповідач взагалі не зобов'язаний здійснювати працевлаштування інвалідів, а з моменту виникнення у нього такого обов'язку - ним виконано норматив та фактично працевлаштовано 1 особу - судова колегія вважає, що штрафні санкції та пеню застосовано необґрунтовано та із формальним підходом до вказаних правовідносин, а тому вони не підлягають стягненню.

Судова колегія зазначає, що вищевказаним законом зобов'язано роботодавців здійснювати працевлаштування інвалідів в межах відповідного нормативу, а перевищення такого нормативу та працевлаштування більшої кількості робітників можливо лише за ініціативою самого підприємства, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача щодо необхідності працевлаштування підприємством більшої кількості інвалідів протягом 5 місяців (з серпня по грудень) для врахування їх у вищевказаній формулі.

Крім того жодних доказів щодо направлення інвалідів на підприємство та відмов відповідача у їх працевлаштуванні - позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволені позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло