Ухвала суду № 38455751, 18.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1361/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області про захист порушених прав, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про захист порушених прав шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2013 № 37142568 та закриття виконавчого провадження, відкритого на підставі вимоги №Ф-127-1 від 24.01.2013 року та № Ф - 109-1 від 02.04.2012 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що головним державним виконавцем ВДВС Голопристанського РУЮ Херсонської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №37142568, відкритого 22.03.2013 року на підставі вимоги № Ф-127-1 від 24.01.2013 року.

Позивач вважав постанову протиправною в зв'язку з тим, що УПФУ не є органом державної влади, рішення якого підлягають виконанню державною виконавчою службою, вимога УПФУ про сплату недоїмки не є виконавчим документом, а тому відповідач, прийнявши оскаржувану постанову, діяв всупереч наданих йому повноважень.

Посилаючись на частину 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема абзац 2, позивач стверджував, що відповідач не має право примусово стягувати внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування із фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування.

Крім того, вимога УПФУ не значиться у визначеному Законом України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999р. переліку виконавчих документів, отже вона є документом, на підставі якого провадяться стягнення, а УПФУ не є органом, який має право стягувати заборгованість.

Вважав дії державного виконавця неправомірними, а постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області від 22.03.2013 р. №37142568 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги УПФУ у Голопристанському районі № Ф-127-1 від 24.01.2013р. При цьому боржнику було надано строк для їх виконання у добровільному порядку у десятиденний строк.

Управління Пенсійного фонду України у Голопристанському районі Херсонської області є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-VІ (далі - Закон № 1058-VІ), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець діяв на підставі Закону та обгрунтовано.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 абзацу 2 ч.3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення боргу) - суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частину 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було виключено з цього Закону на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (набирав чинності з 01 січня 2011 року).

Однак, ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" містить норми, аналогічні ч.3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в тому числі й положення про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абзац 2 ч.4 ст. 25 Закону).

Отже, у даному випадку відбулося правонаступництво правових норм.

За змістом пункту 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001.

У відповідності до ст.1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже, Управління Пенсійного фонду України у Голопристанському районі Херсонської області є державним органом.

Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, визначено частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження". Цей перелік не є вичерпним.

На підставі п. 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Вказана норма містить умову, за якої примусовому виконанню підлягають рішення, ухвалені іншими органами державної влади, у разі, коли їх виконання законом покладено на державну виконавчу службу.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набув чинності з 01.01.2011 р. виключено ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Проте, статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином вимога Управління Пенсійного фонду України у Голопристанському районі Херсонської області від 24.01.2013 р. № Ф-127-1 є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV із змінами та доповненнями.

Частиною 6 пункту 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, згідно п. 8 ч. 2 вказаної статті, підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

За змістом статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у тому числі на підставі рішення органу державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, тобто на підставі вимоги УПФУ.

Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

В контексті зазначених норм Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що отримавши вимогу про сплату недоїмки, яка є виконавчим документом, державний виконавець зобов'язаний перевірити відповідність вказаного виконавчого документу вимогам статті 18 цього Закону та відкрити виконавче провадження, встановивши боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Отже відповідач, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 821/1361/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян