Рішення № 38455645, 23.04.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2014 р.Справа № 916/2450/13

За позовом: Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України;

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС";

2) Військової частини А1495;

3) Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Одеської міської ради;

про визнання договору недійсним

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

прокурор: Чалий М.Г. - довіреність №05/2-358 вих14 від 03.02.2014р.

від позивача: Добров Ю.І. - довіреність № 220/217/д від 06.03.2014 року;

від відповідача 1: Сакали М.Я. - довіреність від 02.10.2013 року;

від відповідача 2: Торбенко І.В. - довіреність № 113 від 07.04.2014 року;

від відповідача 3: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", Південного територіального управління Військової служби правопорядку та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, в якій просить визнати недійсним договір про співробітництво в питаннях благоустрою від 26.07.2013 року, укладений між Південним територіальним управлінням Військової служби правопорядку та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", за участю квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, поклавши витрати по сплаті судового збору на відповідачів.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що договір про співробітництво в питаннях благоустрою від 26.07.2013 року суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на те, що під виглядом співробітництва в питаннях благоустрою, дії сторін за договором фактично спрямовані на спільне використання земельної ділянки, закріпленої за Військовою частиною А1495, що перебуває в постійному користуванні та на обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що зазначений правочин є удаваним, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину - правочину, який базується на відносинах, пов'язаних з використанням чужої земельної ділянки (земельний сервітут).

Також в позовній заяві прокурор вказує на те, що спірний договір було укладено з метою уникнення процедури державної реєстрації земельного сервітуту, та на те, що Військова частина А1495 та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси незаконно надали ТОВ "ОЛМІ-РС" право користування землями оборони - земельною ділянкою військового містечка №5 шляхом зменшення площі земельної ділянки, що використовується Військовою частиною А1495, через демонтаж її бетонної огорожі та встановлення металевого паркану фактично впритул до адміністративної будівлі Військової частини А1495.

Враховуючи вищевикладене, прокурор і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 16.09.2013р. було порушено провадження у справі № 916/2450/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 9.10.2013р.

27.09.2013р. до суду від Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла заява про забезпечення позову (т.1 а.с.30-32), в якій прокурор просив суд вжити заходів до забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи №916/2450/13 до розгляду шляхом заборони Південному територіальному управлінню Військової служби правопорядку, ТОВ "ОЛМІ-РС" та Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси вчиняти будь-які дії на виконання договору про співробітництво в питаннях благоустрою від 26.07.2013р.

В обґрунтування вказаної заяви прокурор зазначає, що сторонами оскаржуваного договору наразі вчиняються активні дії, спрямовані на його виконання, що може утруднити застосування закріплених у ст.216 ЦК України правових наслідків недійсності правочину у разі задоволення позову.

Так, прокурор вказує на те, що під час проведення 24.09.2013р. службовими особами КЕВ м. Одеси за вимогою прокуратури комісійної перевірки стану використання земельної ділянки та житлово-казарменого фонду військового містечка №5 (в якому розміщено Південне територіальне управління ВСП) та співставлення її результатів із результатами огляду земельної ділянки, оформленого відповідним актом від 10.02.2012р., встановлено, що на виконання зазначеного договору демонтовано бетонну огорожу військової частини А1495. Натомість, ТОВ "ОЛМІ-РС" фактично перенесло межі належної останньому земельної ділянки у бік сусідньої земельної ділянки, закріпленої за Південним територіальним управлінням Військової служби правопорядку, шляхом установлення нового паркану майже впритул до будівлі Військової служби правопорядку. Крім того, на вказаній території проводяться будівельні роботи з використанням будівельної техніки.

Враховуючи викладене, задля упередження подальших порушень інтересів держави та гарантування можливості безперешкодного реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову, прокурор і просить суд вжити заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 09.10.2013р. представник відповідача 2 надав суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с.47-49), відповідно до якого заперечував проти задоволення позову, а також зазначив, що, фактично, на підставі добровільної відмови Міністерства оборони України від користування спірною земельною ділянкою, рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008 року №4076-V припинено право Міністерства оборони України на користування нею. В подальшому, 28.10.2010 року Одеська міська рада уклала договори оренди земельної ділянки (в яку входить і оспорювана земельна ділянка) з ТОВ "ОЛМІ-РС", а тому, як вважає відповідач 2 та зазначає у відзиві, взагалі немає підстав для встановлення земельного сервітуту.

У судовому засіданні 28.10.2013 року представник відповідача 1 надав суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с.86-88) , згідно якого заперечує проти задоволення заявленого позову та зазначає, що ТОВ "ОЛМІ-РС" є орендарем земельних ділянок площею 1,1052 га за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-б (на підставі рішення Одеської міської ради № 4075-V від 25.12.2008 року та договору оренди від 28.10.2010 року) та земельної ділянки, площею 0,9743 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10 (на підставі рішення Одеської міської ради № 4076-V від 25.12.2008 року та договору оренди від 28.10.2010 року). В пункті 2.1 обох договорів оренди зазначено, що на теперішній час земельна ділянка вільна від забудови, а тому ТОВ "ОЛМІ-РС" не мало і не має на меті використовувати земельну ділянку, що належить (використовується) військовою частиною А1495 ані для власних потреб, ані для потреб третіх осіб. При цьому, у відзиві на позов також зазначено, що після укладення оспорюваного договору виникли саме ті права та обов'язки, які були передбачені його змістом, тому правові підстави для визнання договору удаваним відсутні.

Крім того, у судовому засіданні 28.10.2013р. представником відповідача 3 також було надано суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с.75-77), відповідно до якого Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач 3 зазначає, що договір про співробітництво в питаннях благоустрою укладено з додержанням вимог чинного законодавств України, існування даного договору не може призвести до завдання шкоди інтересам держави, оскільки не передбачає витрат з державного бюджету або відчуження чи передачу об'єктів державної власності (земельних ділянок або нерухомого майна).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2013р., приймаючи до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на факті використання земельної ділянки, яка, на думку прокурора, належить до земель оборони, а згідно з твердженнями відповідачів була передана в оренду ТОВ "ОЛМІ-РС" на підставі рішень Одеської міської ради № 4075-V та № 4076-V від 25.12.2008р., тобто належить до земель комунальної власності, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Одеську міську раду.

У судовому засіданні 11.11.2013р. представником Міністерства оборони України було надано суду пояснення на позовну заяву прокурора (т.1 а.с.141-144), в яких позивач просив суд задовольнити позовні вимоги прокурора та зазначив, що спірний договір суперечить вимогами Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Так, позивач зазначає, що під виглядом співробітництва в питаннях благоустрою, дії сторін фактично спрямовані на спільне використання земельної ділянки, що перебуває на обліку в квартирно-експлуатаційному відділі міста Одеси, а також в постійному користуванні у Південного територіального управління Військової служби правопорядку та закріплена за вказаною установою наказом начальника Одеського гарнізону від 18.06.2012р. №32 "Про закріплення казармено-житлового фонду, інженерним мереж та споруд, земельних ділянок за командирами військових частин Одеського гарнізону".

За таких обставин, на думку позивача, укладений між Південним територіальним управлінням Військової служби правопорядку та ТОВ "ОЛМІ-РС" за участю квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси договір є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили - правочину, заснованого на відносинах, пов'язаних з використанням чужої земельної ділянки (земельний сервітут).

Договір про співробітництво в питаннях благоустрою, як зазначає позивач, було укладено сторонами з метою уникнення процедури державної реєстрації земельного сервітуту.

Отже, укладаючи 26.07.2013р. договір про співробітництво в питаннях благоустрою Південне територіальне управління Військової служби правопорядку та КЕВ міста Одеси незаконно, всупереч вимогам законодавства, надало ТОВ "ОЛМІ-РС" право користування землями оборони - земельною ділянкою військового містечка № 5, шляхом зменшення площі земельної ділянки, що використовується Південним територіальним управлінням Військової служби правопорядку, через демонтаж її бетонної огорожі та встановлення металевого паркану фактично впритул до адміністративної будівлі Південного територіального управління Військової служби правопорядку.

Позивач також зазначає, що під час укладання договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ "ОЛМІ-РС" складався акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тому не могла передаватися в оренду земельна ділянка за парканом всередині двору військової частини і під навісом для техніки, саме тому при складанні акту в ньому зазначена площа - 0,7 га, а не 0,9743 га, яка безпосередньо вказана в договорі оренди.

18.11.2013р. прокурором Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до суду було подано клопотання (т.2 а.с.6-7), в якому зазначалось, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача Південне територіальне управління Військової служби правопорядку визначено як Військову частину А1495.

Вказане, як зазначив прокурор, пояснюється тим, що наказом Міністра оборони України від 27.10.1998р. за №022 (який містить інформацію з грифом секретності "таємно") передбачено присвоєння військовим частинам, установам дійсних та умовних найменувань.

Директивою Міністерства оборони України від 17.07.2002р. за №115/1/07 створено Південне територіальне управління Військової служби правопорядку, якому присвоєно умовне найменування - Військова частина А1495.

На підстави викладеного, прокурор просив суд здійснити заміну найменування відповідача у справі з Південного територіального управління Військової служби правопорядку на належне найменування - Військова частина А1495.

Враховуючи вказане клопотання, судом в подальшому у процесуальних документах зазначалось вірне найменування відповідача 2 у справі - Військова частина А1495.

18.11.2013 року за вх. № 34895/13 до суду від прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №916/2450/13 до вирішення пов'язаної з нею господарської справи № 916/2570/13 (т.2 а.с.15-16).

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор послався на те, що господарські справи №916/2450/13 та №916/2570/13 є пов'язаними між собою, оскільки рішенням суду у справі №916/2570/13 будуть встановлені обставини щодо правового режиму, цільового призначення, власника та користувача земельної ділянки, використання якої передбачено оспорюваним у справі №916/2450/13 договором від 26.07.2013 року про співробітництво в питаннях благоустрою, що, в подальшому, впливатимуть на подання і оцінку доказів у справі № 916/2450/13.

При цьому, в зазначеному клопотанні прокурор вказав на те, що справу №916/2450/13 неможливо розглянути до вирішення справи № 916/2570/13 за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, заявленого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, з огляду на підстави та предмет позову і межі судового розгляду справ, оскільки суд у справі №916/2450/13 позбавлений можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються при розгляді справи №916/2570/13.

Враховуючи те, що судом під час розгляду справи було встановлено факт проведення ТОВ "ОЛМІ-РС" робіт за оспорюваним договором саме в межах земельних ділянок, наданих за договорами оренди від 28.10.2010р., які є предметом розгляду у справі №916/2570/13, та те, що саме в рамках судової справи №916/2570/13, буде вирішено преюдиціальне питання щодо наявності у Міністерства оборони України суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов у даній справі, тобто належність земельних ділянок Міністерству оборони України та віднесення їх до земель оборони, у судовому засіданні 20.11.2013р. судом було зупинено провадження у справі №916/2450/13 до закінчення здійснення розгляду пов'язаної з нею справи №916/2570/13, про що було винесено відповідну ухвалу (т.2 а.с.33-36).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2014р., приймаючи до уваги те, що рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2013р. по справі №916/2570/13 у задоволенні позову Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі Міністерства оборони України до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди землі відмовлено, а отже обставини, які спричинили зупинення провадження у справі, усунуто, суд поновив провадження у справі № 916/2450/13.

07.04.2014р. до суду від Військової частини А1495 надійшов відзив на позовну заяву з огляду на рішення господарського суду Одеської області по справі №916/2570/13 (т.2 а.с.51-52), відповідно до якого відповідач 2 проти позову заперечує з підстав, викладених у попередньому відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 23.04.2014р. прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2014р. надав суду додаткові письмові пояснення на позовну заяву (т.2 а.с.66-69) та зазначив, що повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача ТОВ "ОЛМІ-РС" у судовому засіданні 23.04.2014р. надав письмові пояснення по справі (т.2 а.с.64-65) та зазначив, що заперечує проти позову.

Представник відповідача Військової частини А1495 у судовому засіданні 23.04.2014р. проти позову заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач КЕВ м.Одеси у судове засідання 23.04.2014р. не з'явився. Разом з тим, до канцелярії суду надійшло клопотання представника КЕВ м.Одеси про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.62). Крім того, як вбачається з вказаного клопотання, КЕВ м.Одеси проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, Одеська міська рада, у судове засідання, призначене на 23.04.2014р., не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується відповідною розпискою на ухвалі суду від 07.04.2014р., яка свідчить про отримання вказаної ухвали (т.2 а.с.57-58), про поважність причин відсутності не повідомила.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі третьої особи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши у судових засіданнях 28.10.2013р. та 23.04.2014р. заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовив у її задоволенні з підстав необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, рішенням Конституційного суду України від 1.12.2004р. у справі № 1-10/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам

України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги прокурора направлені на визнання недійсним договору про співробітництво в питаннях благоустрою від 26.07.2013р., укладеного між відповідачами, оскільки він, фактично, заснований на відносинах, пов'язаних з використанням ТОВ "ОЛМІ-РС" чужої земельної ділянки, що відноситься до земель державної власності та за цільовим призначенням є землею оборони, що перебуває в користуванні Міністерства оборони України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, основною умовою задоволення позову про визнання договору недійсним є порушення прав та законних інтересів позивача у справі.

При цьому, у разі звернення до суду прокурора в інтересах Міністерства оборони України, з огляду на те, що саме зазначений орган визначений прокурором у якості позивача у справі, то прокуратура має доводити в порядку ст. 33 ГПК України порушення прав та законних інтересів саме Міністерства оборони України.

Аналізуючи доводи позивача про удаваність спірного договору та недійсність правочину, який його сторони насправді вчинили - правочину, заснованого на відносинах, пов'язаних з використанням чужої земельної ділянки (земельний сервітут), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2013р. між Південним територіальним управлінням Військової служби правопорядку та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМІ-РС", за участю КЕВ м. Одеси було укладено договір про співробітництво в питаннях благоустрою (т.1 а.с.10-12), відповідно до умов якого сторони за договором зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль спільно діяти для досягнення заснованого на вимогах частини 1 статті 103 Земельного кодексу України використання земельної ділянки з дотриманням принципів добросусідства; проведення благоустрою проїжджої частини, яка безпосередньо прилягає до будівлі за генеральним планом №4 і до будівлі житлового будинку, яка знаходиться в стадії будівництва; виконання робіт з благоустрою частини території військового містечка №5, яка використовується для потреб військової частини А1495; спільного підтримання в експлуатаційному стані проїжджої частини, яка безпосередньо прилягає до будівлі за генеральним планом №4 і до будівлі житлового будинку, яка знаходиться в стадії будівництва.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з п. 25 постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. №9 за удаваними правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Згідно з пунктом 2 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

В силу положень статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 99 Земельного кодексу України визначені види права земельного сервітуту та встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, право земельного сервітуту по суті є правом обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок), що надається особі, яка вимагає його встановлення від власника (володільця) цієї (слугуючої) земельної ділянки для обслуговування своєї (панівної) земельної ділянки. Таким чином, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.

Отже, для того щоб зробити висновок, що укладений між відповідачами договір є договором земельного сервітуту, позивачу (прокурору) слід довести, що за цим договором передбачається право ТОВ "ОЛМІ-РС", яке не є власником земельної ділянки, проходу через землю, власником або землекористувачем якої, в даному випадку, має бути Військова частина А1495, та, при цьому, мають бути зачеплені інтереси Міністерства оборони України, яке фактично вважає себе постійним землекористувачем цієї земельної ділянки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради №4075-V від 25.12.2008р. (т.1 а.с.89-90) припинено право користування Міністерства оборони України земельною ділянкою, площею 1,1052 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-б, за добровільною відмовою та надано вказану земельну ділянку (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової забудови і громадського призначення) ТОВ "ОЛМІ-РС" у короткострокову оренду терміном на 5 років, для будівництва 7-секційного 10-поверхового житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом.

Крім того, рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008р. за №4076-V (т.1 а.с.91-92) припинено право користування Міністерства оборони України земельною ділянкою, площею 0,9743 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, за добровільною відмовою та надано вказану земельну ділянку (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової забудови і громадського призначення) ТОВ "ОЛМІ-РС" у короткострокову оренду терміном на 3 роки, для будівництва 3-секційного 14-поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом та благоустрою території.

При цьому, суд зазначає, що основні факти, на які посилається прокуратура в обґрунтування факту порушення своїх прав, є те, що внаслідок перенесення паркану, що було зроблено в межах робіт по благоустрою, зменшено територію, що належить Військовій частині А1495 та є землями оборони.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, прокурором та позивачем, з урахуванням наявності вищевказаних рішень Одеської міської ради, в позовах про визнання яких незаконними та їх скасування було відмовлено (Постанова Одеського апеляційного суду від 25.06.2013р. по справі №5017/885/2012 (т.1 а.с.104-110), яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2013р. (т.1 а.с.111-116), та рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2013р. по справі 916/2570/13 (т.2 а.с.37-42), жодними належними та допустимим доказами не доведено факту самовільного зайняття ТОВ "ОЛМІ-РС" за рахунок перенесення паркану земельної ділянки, що належить до земель оборони.

Більш того, у разі самовільного зайняття земельної ділянки, у тому числі і внаслідок перенесення паркану, суд зазначає, що належним способом захисту є використання положень ст.212 Земельного кодексу України, а не визнання недійсним договору про співробітництво в питаннях благоустрою.

За таких обставин, враховуючи те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження ані факт укладення між відповідачами по справі договору земельного сервітуту, ані факт порушення укладеним договором про співробітництво в питаннях благоустрою прав та законних інтересів Міністерства оборони України, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.