Рішення № 38455542, 28.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3470/14 28.04.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 16 575,20 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Спахова О. Ю. - представник за довіреністю

від відповідача: Риков О. О. - представник за довіреністю

від третьої особи: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" страхового відшкодування в розмірі 16575,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору № 23/Тз0001085 від 20.12.2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки Хюндай д/н НОМЕР_4, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Шевроле д/н НОМЕР_5, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/0476558), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 року порушено провадження по справі № 910/3470/14, розгляд справи призначено на 31.03.2014 року.

В судовому засіданні 31.03.2014 представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивач не звертався до позивача із заявою про відшкодування збитків, а отже дана обставина виключає предмет спору між позивачем та відповідачем. Страхувальник за полісом № АС/0476558 не повідомляв відповідача про дорожньо-транспортну пригоду. Позивач не надав суду доказів сплати страхової премії по договору № 23/Тз0001085 від 20.12.2012 року, а тому відсутні докази набрання чинності зазначеним договором, у зв'язку з чим наявність регресних вимог відповідач вважає необґрунтованою. Позивач не надав доказів на підтвердження повноважень спеціаліста проводити оцінку матеріальної шкоди зазначеної у звіті № 1840 від 21.10.2013. До позову не надано доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем Шевроле д/н НОМЕР_5 на законних підставах. Страхувальником позивача не було повідомлено відповідача про настання ДТП, а тому відповідач на підставі п. 37.1.3 статті 37 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач відмовляє у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 28.04.2014.

Представник позивача в судове засідання 28.04.2014 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.04.2014 заперечив на позов.

Третя особа в судовому засіданні 28.04.2014 надала суду пояснення по справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.04.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

20.12.2012 між ПАТ "Страхова компанія "Країна" та ОСОБА_4 укладено Договір № 23/Тз0001085 добровільного страхування наземного транспорту (надалі - Договір), за яким був застрахований автомобіль Хюндай д/н НОМЕР_4.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до довідки № 9283377 про дорожньо-транспортну пригоду станом на 14.10.2013 року в м. Києві на пр.-т Бажана, Харківська площа сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Хюндай д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Шевроле д/н НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_1

Згідно з постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08.11.2013 № 753/17766/13-п (провадження № 3/753/7296/13) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту № 1840 від 21.10.2013 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого КТЗ Хюндай д/н НОМЕР_4 в результаті його пошкодження складає 17624,15 грн. Звіт № 1840 від 21.10.2013 складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Естімейт Плюс», яке внесено до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання Фонду державного майна України та відповідно до спеціалізації ТОВ «Естімейт Плюс» здійснює оцінку транспортних засобів (копія витягу додається). Також у звіті № 1840 від 21.10.2013 зазначено, що ТОВ «Естімейт Плюс» діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 13037/12, виданого Фондом державного майна України від 29.02.2012. Проведення оцінки доручено спеціалісту ОСОБА_5, який має вищу технічну освіту та стаж роботи з 2007 року. Свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_6 від 07.08.2007р.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 23/30249/2.1.5.1 від 03.02.2013 на суму 17075,20 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 17 075,20 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 222 від 04.02.2014.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 17075,20 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Шевроле д/н НОМЕР_5, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує автомобіль Шевроле д/н НОМЕР_5, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АС/0476556 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом № АС/0476558) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн. та встановлена франшиза в розмірі 0,00 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем не доведено.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АС/0476556 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 16575,20 грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки останній не звертався до відповідача, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з письмовою вимогою про відшкодування страхової виплати не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду (постанова Вищого господарського суду України від 14.11.2012 N 5028/17/22/2012).

Аналогічні висновки викладені в п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/15/2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування" страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Заперечення відповідача, що при відсутності повідомлення страхувальника або водія спричинившого дорожньо-транспортну пригоду про ДТП позивач не набув права регресного позову до відповідача не заслуговує на уваги оскільки таке право встановлене статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і не може бути обмежено у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.

Питання сплати страхової премії по договору № 23/Тз0001085 від 20.12.2012 не входить до предмету доказування по справі № 910/3470/14.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 16575,20 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача (стаття 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вулиця Електриків, 29А; ідентифікаційний код 20842474) суму страхового відшкодування у розмірі 16575,20 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень 20 коп.) та судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.)

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.04.2014

Суддя О.А. Грєхова