Рішення № 38455395, 23.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2014 Справа № 905/1540/14

Суддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька" м. Донецьк

про стягнення суми основного боргу у розмірі 5880,00 грн., 3% річних у розмірі 376,48 грн., інфляційних витрат у розмірі 29,40 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко К.І.- за довіреністю №72 від 15.01.2014р.

від відповідача: Цікра К.О.- за довіреністю №45/юр від 18.03.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька" м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 5880,00 грн., 3% річних у розмірі 376,48 грн., інфляційних витрат у розмірі 29,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору №383/75 від 28.12.2011р., позивач зобов'язався виготовити та поставити відповідачу продукцію, а відповідач зобов'язався оплатити та прийняти продукцію, однак свої зобов'язання відповідач не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 5880,00 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 536, 625, 655, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 216, 222, 232, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2014р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №15/377 від 31.03.2014р., в якому позовні вимоги визнає.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м. Харків (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Шахта імені О.Ф. Засядька" м. Донецьк (Покупець), укладено договір №383/75.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов'язується виготовити та поставити покупцю на умовах даного договору продукцію в асортименті, кількості, вказаному в специфікації, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, поставка продукції здійснюється у 30-ти денний строк (з можливо скороченим строком виготовлення) з дня надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку - фактури та при оформленні договору.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що у разі виключення, за згодою сторін, допускається відвантаження продукції без попередньої оплати, яку покупець зобов'язаний оплатити за діючими на момент оплати цінами на протязі 7 днів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника, з дати поставки продукції або дати пред'явлення рахунку - фактури на оплату.

Відповідно до п. 6.1 Договору, строк дії договору з 28.12.2011р. по 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків за поставлену продукцію - до повного їх виконання.

Протоколом розбіжностей від 09.01.2012р. до договору №383/75 від 28.12.2011р., сторони змінили та виклали п. 6.1 договору в наступній редакції: «даний договір вступає в силу з моменту досягнення сторонами угоди за всіма істотними умовами, укладення договору та діє до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за поставлену продукцію - до повного її виконання».

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №383/75 від 28.12.2011р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №383/75 від 28.12.2011р., на підставі товарно-транспортної накладної №1620 від 28.12.2011р., Публічне акціонерне товариство "Шахта імені О.Ф. Засядька" м. Донецьк отримало від Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м. Харків товар на суму 5880,00 грн.(а.с. 11)

Зі сторони відповідача товарно-транспорта накладна №1620 від 28.12.2011р. підписана Бордаковим В.І. за довіреністю №8407 від 28.12.2011р. на отримання ТМЦ. (а.с. 12)

28.12.2011р. позивачем було виставлено рахунок - фактуру №1629 на суму 5880,00 грн. (а.с. 10)

Таким чином, сума невиконаного зобов'язання відповідача перед позивачем складає 5880,00 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.03.2014р., який підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати у розмірі 5880,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м. Харків доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути с відповідача 3% річних у розмірі 376,48 грн., інфляційні витрати у розмірі 29,40 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який рострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних суд задовольняє частково, у зв'язку з тим, що позивачем були допущені арифметичні помилки при розрахунку 3% річних: за період з 04.02.2012р. по 20.02.2014р., на суму заборгованості 5880,00 грн., 3% річних у розмірі 361,50 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 14,98 грн., суд відмовляє

Також, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем були допущені арифметичні помилки при розрахунку інфляційних витрат: за період січень 2012р. по лютий 2014р., на суму заборгованості 5880,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 64,46 грн.

Але, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому інфляційні витрати підлягають стягненню у розмірі 29,40 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька" (83054, м. Донецьк, пр. Ім. Засядько, ЄДРПОУ 00174846) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, б. 4/6, ЄДРПОУ 00165712) суму основного боргу у розмірі 5880 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 361 (триста шістдесят одна) грн. 50 коп., інфляційні витрати у розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 1822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн. 38 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 14,98 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 28.04.2014 року.

Надруковано 3 примірника: 1-до справи; 1-позивачу; 1-відповідачу