Постанова № 38455221, 09.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2014 р. № 820/4622/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій А.А.,

за участю представників сторін: позивач - Осаволюк О.В., відповідач - Михайлова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" до Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" звернулось до суду із позовом до Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.02.2014 року № 0000222211 на підставі акту № 52/20-29-22/25467704 від 13.02.2013року про результати позапланової виїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт", з питань правомірності формування податкових зобов`язань та податкового кредиту за період з 01.10.2013року по 31.10.2013року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами -ТОВ «Камазтехцентр», ТОВ « ТехноСерв Україна», ТОВ фірма «Промпостачсервіс», ТОВ « Агрострой Інвест» та ДП «Виробниче об`єднання «Знамя» є недійсними, у зв`язку з відсутністю фактів підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував висновок Головного оперативного відділу Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.12.2014року № 823 про результати відпрацювання ризикового платника податків підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України та узагальненої довідки ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт», в яких визначено, що проведені операції з ТОВ «Техносерв Україна» мають ознаки сумнівності та потребують детальнішої перевірки під час здійснення перевірки та при наданні додаткових пояснень та документів. У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неправомірність формування податкових зобов`язань та податкового кредиту ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» із ТОВ «Техносерв Україна» та вищезазначеними контрагентами позивача по ланцюгу постачання.

У судовому засіданні 09.04.2014 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» зареєстроване як юридична особа 08.04.1998 року та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в Чугуївській ОДПІ з 18.05.1998 року.

13.02.2014 року співробітниками Чугуївської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» з питань правомірності формування податкових зобов`язань та податкового кредиту за період з 01.10.2013року по 31.10.2013року, за наслідками якої складено Акт № 52/20-29-22/25467704 від 13.02.2014 року.

Під час перевірки було встановлено порушення ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення податкових зобов`язань: з податку на додану вартість на загальну суму 309 867 грн. за жовтень 2013року, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 300 020грн. за жовтень 2013року та п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 80 222, грн. за жовтень 2013року.

На підставі вищезазначеного акту, 26.02.2014 року Чугуївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222211, яким ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 100 277,50 грн., у т.ч. за основним платежем 80 222, 00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2055,50грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджується податковим органом в акті перевірки, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугував висновок Головного оперативного відділу Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.12.2014року № 823 про результати відпрацювання ризикового платника податків підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України та узагальненої довідки ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт», в яких визначено, що проведені операції з ТОВ «Техносерв Україна» мають ознаки сумнівності та потребують детальнішої перевірки під час здійснення перевірки та при наданні додаткових пояснень та документів.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Камазтехцентр», ТОВ « ТехноСерв Україна», ТОВ фірма «Промпостачсервіс», ТОВ « Агрострой Інвест» та ДП «Виробниче об`єднання «Знамя».

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч.2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90) та Електромонтажні роботи (код КВЕД 43.21).

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Камазтехцентр».

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній матеріалами, 23.05.2013 року між ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» (Постачальник) та ТОВ «Камазтехцентр» (Покупець) було укладено Договір №23-05/13, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язувався поставити, а Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та якості, які зазначені в узгоджених сторонами Договору рахунках.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Постачальником було поставлено ТМЦ, що підтверджується рахунками-фактурами № 201013 від 02 жовтня 2013 року, № 021013 від 09 жовтня 2013 року, № 111013 від 11 жовтня 2013 року, № 161013 від 16 жовтня 2013 року, № 181013 від 18 жовтня 2013 року, № 251013 від 25 жовтня 2013 року, видатковими накладними № 142 від 02 жовтня 2013 року, № 145 від 11 жовтня 2013 року, № 143 від 09 жовтня 2013 року, № 146 від 16 жовтня 2013 року, № 144 від 18 жовтня 2013 року, № 148 від 25 жовтня 2013 року та податковими накладними № 5 від 02 жовтня 2013 року, № 6 від 09 жовтня 2013 року, № 8 від 11 жовтня 2013 року, № 9 від 16 жовтня 2013 року, № 10 від 18 жовтня 2013 року та № 12 від 25 жовтня 2013 року. Вказані обставини підтверджуються податковим органом в акті перевірки. (1 т. а.с. 18-38).

Відповідно до п.п.3.1.-3.2 Договору оплата кожної партії товару здійснюється протягом 20 днів з моменту прийому партії продукції Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата отриманих ТМЦ була здійснена в сумі 1273 76 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 01.10.2013року по 31.10.2013року.

Згідно положень пп. 2.1-2.2 Договору, поставка продукції проводиться партіями, згідно рахунків та накладних, відповідно до умов Договору зберігання № 20-04/13.

Реальність виконання вказаних умов підтверджується наданим позивачем Договором зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013року, укладеним між ДП «Елластік» АТЦТ «Елласт» (Поклажодавець) та ТОВ «ВЕНТА ТРЕЙД» (Зберігач), відповідно до п.1.1. якого Зберігач зобов`язується за плату зберігати вантаж, товар, майно, передане Клієнтом і повернути це майно в цілості.

Зберігання здійснюється на складській площі Зберігача за адресою: м. Северодонецьк, вул. Механізаторська, 5/1.(п.2.1. Договору).

Відповідно до п.2.9 Договору, Зберігач здійснює транспортування, прийом та видачу майна Клієнта, а також весь перелік послуг в робочі дні з 09.00год. до 18.00год, крім випадків, передбачених у п.3.1.3 цього Договору.

Проведення оплати за надання послуг зі зберігання та навантаження-відвантаження ТМЦ, проводилось на підставі додаткової угоди № 1 від 22.08.2013року до Договору зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013року, відповідно до умов пп.5.1-5.3 якої, ціна за послуги зі зберігання майна та послуги по навантаженню-відвантаженню здійснюється за безготівковим рахунком або в готівковій формі після повної або часткової реалізації товару. Плата за послуги по зберіганню, здійснюється за безготівкоим рахунком або в готівковій формі шляхом внесення горошових коштів в касу Зберігача. Плача за послуги навантаженння-вивантаження та іншим послугам складу, здійснюється за безготівковим розрахунком або в готівковій формі на підтаві рахунку та Акту наданих послуг протягом 5 дній з моменту отримання Клієнтом виставленого Рахунку.

На підтвердження виконання вищезазначених умов, позивач надав копію квитанції до прибуткового ордеру № 18 від 28.10.2013року на суму 25000,00грн.

На підтвердження необхідності укладання Договору № 23-05/13 від 23.05.2013року та Договору зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013року, представник позивача зазначив, що ТМЦ, які зберігались на вищезазначеному складі, були реалізовані ТОВ «Камазтехцентр» в ході господарської діяльності ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт", що підтверджується актом здачі-прийому товарів № 16 від 31.10.2013року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТехноСерв Україна».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується податковим органом, між ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» (Субпідрядник) та ТОВ «ТехноСерв Україна» (Покупець) укладено контракт № 584-51.13/с від 20.04.2013року, відповідно до умов якого, Покупцю доручено, серед іншого, здійснити установку, наладку, тестування, комплектацію, запус к в експлуатацію, а також інші послуги, котрі відносяться до системи та мереж фіксованого і/або мобільного зв`язку в Україні. Покупець доручає Субпідряднику, а Субпідрядник зобов`язується виконати роботи у відповідності з умовами даного контракту.

На підтвердження виконання умов вказаного правочину, позивач надав Додаток № 1 «Ціни» до Контракту № 584-51.13/с від 20.04.2013року, Додаток № 2 « Опис робіт» до Контракту № 584-51.13/с від 20.04.2013року, Додаткові угоди № 1 від 20.04.2013року та № 2 від 22.04.2013року до Контракту № 584-51.13/с від 20.04.2013року, замовлення на роботи з відповідними додатками, актами до замовлення та податковими накладними № 1 від 01.10.2013року на суму 120545.10грн., у т.ч. ПДВ 20090,85грн., № 2 від 01.10.2013року на суму 114719,40грн., у т.ч. ПДВ 19119,90грн., № 3 від 01.10.2013року на суму 128418,30грн., у т.ч. ПДВ 21403,05грн., № 4 від 01.10.2013року на суму 176731,20грн., у т.ч. ПДВ 29455,20грн. та № 11 від 22.10.2013року на суму 1080496,50грн., у т.ч. ПДВ 180082,75грн.

Для виконання робіт, передбачених Контрактом № 584-51/13/с від 20.04.2013року, позивачем були укладені наступні договори підряду та підписані наступні акти з безпосередніми виконавцями даних робіт, зокрема: Договір підряду № 01-10/13 від 01 жовтня 2013 року, укладений з ОСОБА_5, на виконання умов якого позивачем надані акт попереднього приймання виконаних робіт від 04.11.2013 р., з урахуванням Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3, Додатку № 4 до нього; Договір підряду № 01/10-13 від 01 жовтня 2013 року, укладений з ОСОБА_3 - акт попереднього приймання виконаних робіт від 04.11.2013 р., з урахуванням Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3, Додатку № 4 до нього; Договір підряду № 01/10-13-01 від 01 жовтня 2013 року, укладений з ОСОБА_6 - акт попереднього приймання виконаних робіт від 04.11.2013 р., з урахуванням Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3, Додатку № 4 до нього; Договір підряду № 01/10-13-02 від 01 жовтня 2013 року, укладений з ОСОБА_7 - акт попереднього приймання виконаних робіт від 04.11.2013 р., з урахуванням Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3, Додатку № 4 до нього; Договір підряду № 01/10-13 від 01 жовтня 2013 року, укладений з ОСОБА_8 - акт попереднього приймання виконаних робіт від 04.11.2013 р., з урахуванням Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3, Додатку № 4 до нього.

Оплата ТОВ «ТехноСерв Україна» за виконані позивачем роботи була здійснена, що підтверджується банківськими виписками за період з 01.10.2013року по 31.10.2013року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ фірма «Промпостачсервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Елластік» АТЗТ «Елласт» (Покупець) та ТОВ фірма «Промпостачсервіс» (Постачальник) укладено Договір поставки № 11П70 від 01.09.2012року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передавати в узгоджені сторонами строки товар, перерахований в рахунках- фактурах та накладних, у власність покупця (ДП «ЕЛЛАСТІК» АТЗТ «ЕЛЛАСТ»), а покупець зобов'язується приймати даний товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем надані рахунок-фактура № П-09/308 від 19 вересня 2013 року, видаткові накладні № П-10/3 94 від 23 жовтня 2013 року, № П-10/430 від 24 жовтня 2013 року, № П-10/463 від 28 жовтня 2013 року та податкові накладні №368від 22 жовтня 2013 року, № 381 від 23 жовтня 2013 року, № 412 від 24 жовтня 2013 року та № 444 від 25 жовтня 2013 року.

Відповідно до п.4.3 Договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за придбані ТМЦ, проводилися у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 256 від 22 жовтня 2013 року, № 257 від 23 жовтня 2013 року, № 258 від 24 жовтня 2013 року та № 260 від 25 жовтня 2013 року.

Відповідно до п.2.2 Договору, передача товару здійснюється на складі постачальника в м. Харкові довіреній особі покупця на умовах самовивозу. За згодою сторін постачальник може здійснити доставку товару на адресу покупця.

Поставка товару здійснювалась ТОВ «ВЕНТА ТРЕЙД» на склад вказаного підприємства згідно п.2.9 Договору зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013року та підтверджується актом здачі-прийому товарів № 16 від 31.10.2013року. На підтвердження ведення обліку ТМЦ на вказаному складі, позивачем надана оборотно- сальдова відомість по рахунку: 281 Місця зберігання за жовтень 2013року.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем надано належні первинні документи (акт прийому-здачі товарів, відомість по рахунку 281), якими підтверджено факт транспортування та переміщення придбаних ТМЦ.

Посилання відповідача на не надання підприємством під час перевірки податковому органу документів, є недоцільним, оскільки таке право, а не обов'язок, виникає у платника податку, коли посадова особа контролючого органу, яка здійснює перевірку відмовляється від врахування документів, наданих платником податків. В акті перевірки не зазначено, що податковим органом перевірялися докази транспортування товару.

Також суд зазначає, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання договору поставки, відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених договірними сторонами. Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Агрострой Інвест».

Як вбачається з матеріалів справи та не ставиться під сумнів податковим органом, між позивачем та ТОВ «Агрострой Інвест», укладено договори поставки, за якими у жовтні 2013року були здійснені поставки товару позивачу.

Факт реальності виконання догорів підтверджують надані позивачем наступні первинні документи бухгалтерського обліку: видаткові накладні № 951 від 01 жовтня 2013 року, № 952 від 02 жовтня 2013 року, № 953 від 03 жовтня 2013 року, № 954 від 04 жовтня 2013 року, № 955 від 07 жовтня 2013 року, № 956 від 08 жовтня 2013 року, № 957 від 09 жовтня 2013 року, № 958 від 10 жовтня 2013 року, № 959 від 11 жовтня 2013 року, № 960 від 14 жовтня 2013 року, № 963 від 15 жовтня 2013 року, № 961 від 17 жовтня 2013 року, № 962 від 18 жовтня 2013 року, № 964 від 21 жовтня 2013 року, № 965 від 22 жовтня 2013 року, № 966 від 23 жовтня 2013 року, № 967 від 24 жовтня 2013 року, № 968 від 24 жовтня 2013 року, № 970 від 25 жовтня 2013 року, № 971 від 25 жовтня 2013 року, № 972 від 26 жовтня 2013 року, № 973 від 28 жовтня 2013 року, № 974 від 28 жовтня 2013 року, № 975 від 28 жовтня 2013 року, № 976 від 29 жовтня 2013 року, № 977 від 29 жовтня 2013 року, № 978 від 30 жовтня 2013 року та податкові накладні № 45 від 01 жовтня 2013 року, № 49 від 02 жовтня 2013 року, № 54 від 03 жовтня 2013 року, № 62 від 04 жовтня 2013 року, № 76 від 07 жовтня 2013 року; № 77 від 08 жовтня 2013 року; № 80 від 09 жовтня 2013 року; № 81 від 10 жовтня 2013 року; № 82 від 11 жовтня 2013 року; № 83 від 14 жовтня 2013 року; № 84 від 15 жовтня 2013 року; № 85 від 16 жовтня 2013 року; № 88 від 18 жовтня 2013 року; №89 від 21 жовтня 2013 року; № 90 від 22 жовтня 2013 року; № 91 від 23 жовтня 2013 року; №т 95 від 24 жовтня 2013 року; № 96 від 24 жовтня 2013 року; № 97 від 25 жовтня 2013 року; № 98 від 25 жовтня 2013 року; № 99 від 26 жовтня 2013 року; № 113 від 28 жовтня 2013 року, № 114 від 28 жовтня 2013 року, № 115 від 28 жовтня 2013 року, № 116 від 29 жовтня 2013 року; № 121 від 29 жовтня 2013року та № 123 від 31 жовтня 2013 року, що також не заперечується контролюючим органом.

Оплата за придбаний товар здійснювалась шляхом оплати з поточного рахунку підприємства, що не ставиться під сумнів податковим органом.

Поставка товару здійснювалась ТОВ «ВЕНТА ТРЕЙД» на склад вказаного підприємства згідно п.2.9 Договору зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013року та підтверджується актом здачі-прийому товарів № 16 від 31.10.2013року. На підтвердження ведення обліку ТМЦ на вказаному складі, позивачем надана оборотно- сальдова відомість по рахунку: 281 Місця зберігання за жовтень 2013року.

Як зазначив представник позивача, придбаний у ТОВ «Агрострой Інвест» товар був реалізований ТОВ «Камазтехцентр» згідно Договору № 23-05/13 від 243.05.2013року.

Щодо взаємовідносин з ДП «Виробниче об`єднання «Знамя».

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Елластік» АЗТП «Елласт» та ДП «Виробниче об`єднання «Знамя» було укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким у жовтні 2013року були здійснені поставки товару позивачу, що підтверджується накладною на відвантаження № 10 від 26.09.2013року та податковими накладними № 5 від 13.09.2013року , № 6 від 16.09.2013року, № 10 від 17.09.2013року та № 18 від 26.09.2013року.

Придбані ТМЦ були завантажені в м. Полтаві, поставка придбаного товару здійснювалась ТОВ «ВЕНТА ТРЕЙД» на склад вказаного підприємства згідно п.2.9 Договору зберігання № 20-04/13 від 01.08.2013року та підтверджується актом здачі-прийому товарів № 16 від 31.10.2013року.

На підтвердження ведення обліку ТМЦ на вказаному складі, позивачем надана оборотно- сальдова відомість по рахунку: 281 Місця зберігання за жовтень 2013року.

Позивачем були здійснені передоплати за прибані ТМЦ, на які ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" були виписані вищезазначені податкові накладні, що не ставиться під сумнів податковим органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чинон, суд приходить до висновку, що договір поставки між позивачем та його контрагентами -ТОВ "Агрострой Інвест" та ДП " Виробниче об`єднання "Знамя", укладений у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що не суперечить вимогам закону.

Наявність податкових, видаткових накладних, доказів оплати та подальшої реалізації тощо кореспондуються змістом ч. 1 ст. 181 ГК України, свідчать про реальність господарських операцій.

Позивачем як до податкового органу, так і до суду по операціям із вищезазначеними контрагентами надано видаткові та податкові накладні, в яких зафіксовано вартість ТМЦ з урахуванням ПДВ; оборотно-сальдова відомість (оприбуткування ТМЦ по підприємству позивача); накладні на відвантаження, що свідчить про факт постави придбаних ТМЦ.

Доказів того, що отриманий від вищезазначених контрагентів товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ДП "Елластік" АТЗТ "Елласт" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Камазтехцентр», ТОВ « ТехноСерв Україна», ТОВ фірма «Промпостачсервіс», ТОВ « Агрострой Інвест» та ДП «Виробниче об`єднання «Знамя» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ТОВ «Камазтехцентр», ТОВ « ТехноСерв Україна», ТОВ фірма «Промпостачсервіс», ТОВ « Агрострой Інвест» та ДП «Виробниче об`єднання «Знамя» і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" до Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.02.2014 року № 0000222211 на підставі акту № 52/20-29-22/25467704 від 13.02.2013року про результати позапланової виїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт", з питань правомірності формування податкових зобов`язань та податкового кредиту за період з 01.10.2013року по 31.10.2013року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" (61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 58 код ЄДРПОУ 25467704) судовий збір в сумі 2005 (дві тисячі п`ять) грн. 55 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14.04.2014року.

Суддя Горшкова О.О.