Постанова № 38455187, 22.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 910/1359/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання - Ставицькый Т.Б.

за участю представників:

від позивача:Самокиш В.Ю., представник за довіреністю №20-12/13-2 від 20.12.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2013. (дата підписання - 24.04.2013р.)

у справі №910/1359/13 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт»

про стягнення 1 885 851,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» (надалі - відповідач) про стягнення 1 885 851,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі 910/1359/13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та ТОВ «Віадукт» був укладений Договір фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р. Спір виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 885 851,33 грн. за період з липня 2010р. по жовтень 2012р.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на ту обставину, що внаслідок проведеної сторонами звірки взаєморозрахунків за вказаним Договором була виявлена розбіжність у показниках позивача та відповідача на суму 583 699,05грн. На думку відповідача, наведені обставини поруч із відсутністю у матерілах справи обгрунтованого розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, вказували на відсутність підстав для задоволення заявлених ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» вимог повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2013р. у справі №910/1359/13 (суддя - Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Віадукт» на користь ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» 1 800 515,51 грн. заборгованості з оплати лізингових платежів та 36 010,31 грн. витрат по справі судового збору; в іншій частині у задоволенні позовних вимог про стягнення 85 335,82 грн. відмовлено.

За оцінкою місцевого господарського суду, обов'язок в частині повної сплати лізингових платежів у відповідача виник на підставі чинного Договору №LC2499-06/08 від 11.06.2008р., а тому, врахувавши відсутність доказів погашення основного боргу на суму 1 800 515,51 грн., господарський суд визнав позов на суму 1 800 515,51 грн. обґрунтованим, а в іншій частині вимог у розмірі 85 335,82 грн. відмовив на підставі поданих відповідачем платіжних доручень по сплату вказаної суми.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віадукт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а судом неповно та неправильно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на те, що судом першої інстанції не було досліджено того, чи було отримано відповідачем рахунки-фактури, за якими відповідач не сплатив лізингові платежі у розмірі 1 800 515,51 грн. Крім того, скаржник вважає, що визначена позивачем заборгованість відповідача за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 27.08.2009р. не підтверджена відповідними розрахунками.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського судді Кропивній Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013р. для розгляду справи №910/1359/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В. (доповідач), суддів: Гончарова С.А., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. у справі №910/1359/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.07.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. у справі №910/1359/13 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Гончаров С.А., Чорна Л.В.

02.07.2013р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. у справі №910/1359/13 у вказаному складі суду розгляд апеляційної скарги було відкладено у порядку ст.77 ГПК України на 06.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. у справі №910/1359/13 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Гончаров С.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» у справі №910/1359/13 прийнято до провадження визначеною колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Гончаров С.А., Зубець Л.П.

У судовому засіданні 06.08.2013р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва на 22.08.2013р.

22.08.2013р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, які були долучені до матеріалів справи.

22.08.2013р., через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи з метою визначення розміру фактичної заборгованості ТОВ «Віадукт» по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р., оскільки фактично сплачені відповідачем суми лізингових платежів не відповідали сумам, зарахованим позивачем за цим Договором. При цьому, за оцінкою заявника, для з'ясування вказаного питання необхідні спеціальні знання в галузі економіки, а тому наявні підстави для проведення у справі судової економічної експертизи.

Крім того, 22.08.2013р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача та відповідача надійшло клопотання про призначення економічної експертизи в редакції узгодженій сторонами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» про призначення у справі судової економічної експертизи задоволено, призначено у справі №910/1359/13 судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз». Провадження у справі №910/1359/13 зупинено. На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) яка сума коштів нарахована ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до оплати ТОВ «Віадукт» за Договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р. (з наступними змінами та доповненнями) за рахунками-фактурами, зазначеними у позовній заяві, в тому числі за пенею та додатковими витратами?;

2) яка сума коштів сплачена ТОВ «Віадукт» на користь ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання умов Договору фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р. (з наступними змінами та доповненнями), в тому числі за пенею та додатковими витратами?;

3) яка сума коштів, сплачених ТОВ «Віадукт» за Договору фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р. (з наступними змінами та доповненнями), була зарахована ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення платежів за цим Договором, в тому числі за пенею та додатковими витратами?

28.10.2013р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» Кулакової Ю.О. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи у даній справі, а саме: - ТОВ «Віадукт» за період з 11.06.2008р.: відомості аналітичного обліку рахунків, в яких підприємством відображені дані щодо нарахування та сплати зобов'язань за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р. з додаванням первинних документів; - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»: за період з 11.06.2008р. відомості аналітичного обліку рахунків, в яких підприємством відображені дані щодо нарахування зобов'язань ТОВ «Віадукт» за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р., а також щодо зарахування грошових коштів, які надходили від ТОВ «Віадукт» як зарахування зобов'язань за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р. Крім того, експерт просив уточнити період, за який необхідно провести дослідження за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 11.06.2008р. по першому - третьому питаннях, зазначених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. провадження у справі №910/1359/13 поновлено, розгляд клопотання експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» про надання матеріалів призначено на 20.11.2013р.

20.11.2013р. до суду апеляційної інстанції звернувся позивач із заявою про виправлення помилок, яких припустився суд апеляційної інстанції у прийнятих ним по справі процесуальних документах у частині дати укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу, виконання якого сторонами становило предмет судового дослідження по даній справі. Крім того, позивач просив суд апеляційної інстанції визначити конкретний період для експертного дослідження, обмеживши його періодом від дати укладення Договору фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 27.08.2009р. до дати подання позову, тобто до 24.01.2013р.

Разом з тим, 20.11.2013р. до суду апеляційної інстанції від позивача надішли пояснення щодо заявленого клопотання експерта.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, замінено склад колегії судді на наступний: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Отрюх Б.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. у справі №910/1359/13 розгляд заяви про виправлення описок в текстах ухвал Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р. та від 30.10.2013р. та клопотання експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» Кулакової Ю.О. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи у справі №910/1359/13 відкладено на 11.12.2013р.

Листом Київського апеляційного господарського суду (вих.№09-23/4707 від 25.11.2013р.) витребувано справу №910/1359/13 для розгляду по суті клопотання експерта.

27.11.2013р. до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» надійшла справа №910/1359/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. виправлено допущені помилки по тексту ухвал: від 22.08.2013р., від 30.10.2013р. та від 20.11. 2013 р. по справі № 9101359/13 і після слів «Договір фінансового лізингу №LC2499-06/08» (у відповідних відмінках) цифри та букву «11.06.2008р.» замінити цифрами та буквою «27.08.2009р.». Витребувано для проведення експертизи: від ТОВ «Віадукт» відомості аналітичного обліку рахунків, в яких підприємством відображені дані щодо нарахування та сплати зобов'язань за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 27.08.2009р. з наданням первинних документів; від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»: відомості аналітичного обліку рахунків, в яких підприємством відображені дані щодо нарахування зобов'язань ТОВ «Віадукт» за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 27.08.2009р.; зарахування грошових коштів, які надходили від ТОВ «Віадукт» як зарахування грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 27.08.2009р. Зобов'язано ТОВ «Віадукт» та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» надати у розпорядження експерта, який буде проводити експертизу, вказані у п. 2 даної ухвали документи. Доповнено пункт 3 Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р. по справі № 910/1359/13 підпунктом 4) такого змісту: «Об'єктом дослідження поставлених експерту питань визначити виконання сторонами Договору фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 27.08.2009 р. у період з 27.08.2009р. по 24.01.2013р.» Зупинено провадження у справі №910/1359/13 до отримання висновку експерта. Дану ухвалу разом з матеріалами справи направлено сторонам по справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз».

Враховуючи ту обставину, що усі розумні строки для проведення судової економічної експертизи у справі № 910/1359/13 закінчилися, апеляційний суд Листом Київського апеляційного господарського суду (вих.№ 09-23/584 від 06.02.2014р.) повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз», що не заперечує про продовження строку проведення експертного дослідження у справі № 910/1359/13.

18.03.2014р. на адресу Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» надійшов супровідний лист (вих.№1-14/03 від 14.03.2014р.), яким направлено висновок №2-12/03 від 12.03.2014р. судового експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи та матеріали справи №910/1359/13.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи №2-12/03 від 12.03.2014р. на перше питання дана така відповідь, що серед даних рахунків-фактур, наведених в додатку № 1 до висновку є рахунки-фактури, дані яких відповідають даним, наведеним в позовній заяві. Такі дані наведені в додатку № 2 до висновку. Згідно з даними додатку № 2 до висновку загальна сума коштів, нарахована TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» до оплати TOB «Віадукт» за договором фінансового лізингу №LC2499-06/08 від 27.08.2009р. за рахунками-фактурами, зазначеними у позовній заяві, в тому числі за пенею та додатковими витратами, становить 1 885 851,32 грн., серед яких: відшкодування частини вартості предмета лізингу - 852 414,08 грн.; комісія лізингодавця (без ПДВ) - 877 047,03 грн.; погашення частини відстроченої комісії та додаткових витрат лізингодавця без ПДВ -150 940,82 грн.; додаткові витрати (компенсація витрат по страхуванню предмету лізингу) - 5 449,39 грн.

На друге питання надана відповідь про те, що згідно з наданими на дослідження платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» загальна сума грошових коштів, сплачених TOB «Віадукт» на користь TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» (на виконання умов Договору фінансового лізингу № LC2499-06/08 від 27.08.2009 р.) становить 1 882 182,08 грн. (додаток № 3 до висновку). Згідно з платіжними дорученнями грошові кошти перераховувались як: оплата комісії лізингодавця; відшкодування вартості предмету лізингу.

На третє питання надана відповідь про те, що в період з 01.08.2009р. по 16.04.2013р. за договором фінансового лізингу № LC2499-06/08 від 27.08.2009р. TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» зараховані грошові кошти, сплачені TOB «Віадукт» в сумі 1 106 483,02 грн.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Отже судова колегія, з урахуванням зазначених приписів закону, оцінює висновок експерта поряд з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. апеляційне провадження у справі №910/1359/13 поновлено та призначено розгляд справи на 02.04.2014р.

02.04.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на висновок експерта №2-12/03 від 12.03.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014р. у справі №910/1359/13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.04.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

14.04.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. у справі №910/1359/13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.04.2014р. у зв'язку з неявкою представників сторін.

22.04.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.

У судове засідання 22.04.2014р. представники відповідача не з'явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року «Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України»).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. про поновлення провадження у справі та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014р., від 14.04.2014р. було направлено судом Товариству з обмеженою відповідальністю «Віадукт» (відповідачу) на юридичну адресу: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60, яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №646790 від 29.01.2013р. (а.с. 84-85, т. 1) та у позовній заяві. З повідомлень про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи відповідач отримував вказані вище ухвали, про що міститься підпис представника останнього. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористався. Про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтями 22 ГПК України, а явка сторін - не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.04.2014р. за відсутності представників відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2014р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 11.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі - Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віадукт» (надалі - Лізингоодержувач, відповідач) був укладений Договір фінансового лізингу №L2499-06/08 (надалі - Договір) за умовами якого, Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниць, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договору, договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором.

На виконання умов Договору №L2499-06/08 від 11.06.2008р. позивач передав відповідачу у власність предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.10.2008р. (а.с. 19, т.1).

Таким чином, позивач виконав свій обов'язок за Договором фінансового лізингу №L2499-06/08 від 11.06.2008р.

Пізніше, у зв'язку з наявністю у Лізингоодержувача простроченої заборгованості за Договором у розмірі 442 245,66 грн. та враховуючи, що Лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, 27.08.2009р. сторони уклали Угоду про внесення змін до Договору.

Відповідно до п. 1.1. Угоди від 27.08.2009р. про внесення змін до Договору №L2499-06/08 від 11.06.2008р., реструктуризація заборгованості Лізингоодержувача згідно графіку в сумі 1 440 919,71 грн. здійснюється шляхом збільшення такої заборгованості Лізингоодержувача, яка є базою розрахунку лізингових платежів, на суму заборгованості за простроченими рахунками в сумі згідно п.1 цієї Угоди.

Згідно з пунктом 1.2. Угоди від 27.08.2009р. про внесення змін до Договору №L2499-06/08 від 11.06.2008р., подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості Лізингоодержувача перед Лізингодавцем в сумі 1 883 165,37 грн.

Відповідно до п. 1.4. Угоди від 27.08.2009р. про внесення змін до Договору №L2499-06/08 від 11.06.2008р., сума заборгованості, визначена в Угоді, розраховується у грошовому еквіваленті іноземної валюти за курсами на дати виставлення рахунків-фактур на сплату поточних лізингових платежів, зазначених в п. 1 цієї Угоди.

Сума заборгованості зі сплати вартості предмета лізингу згідно графіку, зазначеного у п. 1.1 Угоди, розраховується у грошовому еквіваленті іноземної валюти за курсом 4.70055 грн. на 1 долар США. База для розрахунку лізингових платежів у грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 364 049,88 доларів США. Сторони погодили внести зміни до Договору, погодивши його та додатки 1,2 та 4 до нього у новій редакції (п. 1.5., п. 1.6., п. 2. Угоди від 27.08.2009р. про внесення змін до Договору №L2499-06/08 від 11.06.2008р.).

27.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віадукт» був укладений Договір фінансового лізингу №-06/08 (надалі - Договір в новій редакції), за яким передбачено, що договірні відносини сторін за раніше укладеним договором №L2499-06/08 від 11.06.2008р., продовжують свою дію, а договір застосовується у новій редакції і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Вартість предмета лізингу на момент підписання цього Договору становить 2 018 094, 81 грн. з ПДВ і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу Лізингоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за Договором купівлі - продажу (п. 2.1 Договору у новій редакції).

Відповідно до п. 1.5 Договору у новій редакції строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 43 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього Договору та додатків до нього.

Згідно з пунктом 4.1 Договору в новій редакції Лізингоодержувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі. Пунктом 4.3 передбачено, що Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансові поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії Лізингодавця.

Пунктом 4.8 Договору в новій редакції передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в Загальних умовах, а також ті, які не визначені цим Договором та необхідність яких може виникнути у Лізингоодержувача, оплачуються Лізингоодержувачем окремо за тарифами Лізингодавця, розміщеному на офіційному сайті Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Згідно пунктів 5.3, 5.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до частини другої пункту 5.8 Загальних умов Лізингодавець має право зарахувати сплачений Лізингоодержувачем авансовий лізинговий платіж, а також інші передбачені цим договором платежі в рахунок погашення заборгованості за укладеними договорами фінансового лізингу між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем за договорами фінансового лізингу, які будуть укладені сторонами в майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою реструктуризації існуючої заборгованості відповідача перед позивачем за Договором фінансового лізингу №LC2499-06/08, сторони уклали ряд угод про внесення змін до основного договору: Угода про внесення змін від 12.04.2010р., Угода про внесення змін від 30.11.2010р., Угода про внесення змін від 23.02.2011р. Умовами зазначених додаткових угод сторонами корегувалися графіки погашення заборгованості.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, в порушення умов договору, належним чином не виконав свої зобов'язання та не оплатив наступні рахунки-фактури: № LC2499/06/08/8-001 від 01.07.2010 на суму 38 022,42 грн., № LC2499/06/08/10-002 від 01.07.2010 на суму 19 011,21 грн., № LC2499/06/08/11-003 від 01.07.2010 на суму 18 858,48 грн., № LC2499/06/08/12-004 від 02.08.2010 на суму 18 759,810 грн., № LC2499/06/08/13-006 від 01.09.2010 на суму 18 640,44 грн., № LC2499/06/08/17-014 від 04.01.2011 на суму 96 754,25 грн., № LC2499/06/08/ev-015 від 12.01.2011 на суму 5 449,39 грн., № LC2499/06/08/21-024 від 04.05.2011 на суму 95 014,93 грн., № LC2499/06/08/22-026 від 01.06.2011 на суму 94 451,50 грн., № LC2499/06/08/24-031 від 01.08.2011 на суму 93 237 грн., № LC2499/06/08/25-033 від 01.09.2011 на суму 171 447,25 грн., № LC2499/06/08/26-035 від 03.10.2011 на суму 170 293,50 грн., № LC2499/06/08/27-036 від 01.11.2011 на суму 90 359,19 грн., № LC2499/06/08/28-038 від 01.12.2011 на суму 89 923,55 грн., № LC2499/06/08/29-040 від 03.01.2012 на суму 89 343 грн., № LC2499/06/08/30-042 від 01.02.2012 на суму 88 701,28 грн., № LC2499/06/08/31-044 від 01.03.2012 на суму 88 034,59 грн., № LC2499/06/08/32-046 від 02.04.2012 на суму 87 437,70 грн., № LC2499/06/08/32-048 від 03.05.2012 на суму 86 849,57 грн., № LC2499/06/08/34-050 від 01.06.2012 на суму 86 269,77 грн., № LC2499/06/08/35-052 від 02.07.2012 на суму 85 666,53 грн., № LC2499/06/08/36-054 від 01.08.2012 на суму 85 049,66 грн., № LC2499/06/08/37-056 від 03.09.2012 на суму 84 446,14 грн., № LC2499/06/08/38-058 від 01.10.2012 року на суму 83 830,18 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 1 885 851,33 грн., серед яких: відшкодування частини вартості предмета лізингу - 852 414,08 грн.; комісія лізингодавця (без ПДВ) - 877 047,03 грн.; погашення частини відстроченої комісії та додаткових витрат лізингодавця без ПДВ -150 940,82 грн.; додаткові витрати (компенсація витрат по страхуванню предмету лізингу) - 5 449,39 грн.

Як зазначено у висновку експерта, позивачем було всього виставлено рахунків-фактур для оплати TOB «Віадукт» на виконання умов договору №LC2499-06/08 від 27.08.2009р. - 3 161 184,21 грн., в тому числі за пенею та додатковими витратами.

Експертом також встановлено, що на дату подання позову до суду відповідачем сплачено 1 882 182,08грн., з яких в погашення зобов'язань за договором №LC2499-06/08 позивач прийняв 1 106 483,02грн.

Утім, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем оплачено комісію лізингодавця згідно таких рахунків-фактур: № LC2499/06/08/cons1, № LC2499/06/08/10-002, № LC2499/06/08/11-003 від 01.07.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №797 від 09.08.2010р. на суму 75 892,11 грн., та комісію лізингодавця згідно рахунку-фактури №LC2499/06/08/12-004 від 02.08.2010р , що підтверджується платіжним дорученням №1079 від 15.09.2010р. на суму 9 443,71 грн., всього на загальну суму 85 335,82 грн. Інших доказів оплати виставлених рахунків-фактур відповідач не надав.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарськихвідносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Положеннями статтей 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було досліджено того, чи було отримано відповідачем рахунки-фактури, за якими відповідач не сплатив лізингові платежі, колегією суддів відхиляються, оскільки із положень пункту 5.3 загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) вбачається обов'язок лізингоодержувача звернутися до лізингодавця та отримати рахунок самостійно, у разі неотримання відповідного рахунку до 5 числа поточного місяця. Однак, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача для отримання рахунків, що свідчить про надсилання позивачем відповідних рахунків у порядку, визначеному пункту 5.3 договору, та отримання цих рахунків відповідачем.

Безпідставними також є доводи скаржника про те, що позивачем заборгованість відповідача за договором фінансового лізингу №L2499-06/08 не підтверджена відповідними розрахунками. Так, позивачем до матеріалів справи надано обґрунтований розрахунок суми боргу із зазначенням рахунків-фактур, які неоплачені відповідачем; дати, коли повинна здійснюватись оплата за ними; суми, яка підлягає сплаті; суми, яка надійшла від відповідача; та суми боргу.

При цьому, кожен виставлений позивачем рахунок містить вихідні дані розрахунку на дату виставлення рахунку, зокрема значення ставки за договором лізингу, значення ставки LIBOR 1M, ставка збору до пенсійного фонду з купівлі валюти, комісія банку з купівлі валюти, курс платежу за договором UAH/USD.

Враховуючи правильність визначення та застосування усіх складових коефіцієнтів формули, визначеної розділом 2 договору, а також перевіривши арифметичну обґрунтованість розрахунку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначений розрахунок (за заявлені позивачем періоди) в частині визначення розміру поточного лізингового платежу у національній валюті України, є вірним, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства. Відтак, твердження апелянта про неправомірність застосування та неправильність визначення відповідних коефіцієнтів ставок (таких як ставка збору до пенсійного фонду та LIBOR 1М) при здійсненні розрахунків поточних лізингових платежів, не приймаються судом апеляційної інстанції, як підстава для скасування рішення в цій частині через необґрунтованість.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Підписавши Договір і погодивши порядок та розмір оплати лізингових платежів, лізингоодержувач не вправі ухилятися від виконання зобов'язань, яким зв'язав себе підчас укладення договору з лізингодавцем, адже, одностороння зміна умов договору, в силу закону, не допускається.

Доводи апелянта, який прийняв предмет лізингу та не оплатив його в повному обсязі, чим порушив договірні зобов`язання, але стверджував про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються. При цьому суд виходить з того, сторонами по справі досягнута згода про розмір плати за договором і погоджені інші істотні умови Договору, а тому вони зв'язані зобов'язанням, яке, в силу ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, є для них обов'язковим і від якого жодна із сторін довільно відмовитися не може. Між тим, Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідач стверджуючи про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, не надав ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції свого контррозрахунку заборгованості за договором лізингу та не спростував факту наявності у нього перед лізингодавцем заборгованості у розмірі 1 800 515,51 грн.

Враховуючи той факт, що строк виконання лізингоодержувачем грошового зобов'язання, який сторони передбачили в договорі, вже настав, зважаючи на той факт, що докази, наявні в матеріалах справи свідчать лише про часткове виконання відповідачем обов'язку по сплаті лізингових та інших договірних платежів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість суми існуючої (непогашеної відповідачем) заборгованості у розмірі 1 800 515,51 грн. Водночас, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення суми 85 335,82 грн.

Стосовно вимоги апеляційної скарги про припинення провадження у справі, колегія суддів зазначає про відсутність передбачених статтею 80 ГПК України підстав для припинення провадження справі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта) в тому числі сплачені витрати по проведенню експертизи.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2013. у справі №910/1359/13 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2013. у справі №910/1359/13 без змін.

2.Матеріали справи №910/1359/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Б.В. Отрюх

Л.П. Зубець