Постанова № 38454902, 28.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 квітня 2014 року 09:25 справа №2а-2908/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СіЕйчЕС Україна"доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві за участюПрокуратури міста Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СіЕйчЕС Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "СіЕйчЕС Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2010 року №00010307/0, від 05 жовтня 2010 року №00010307/1, від 09 грудня 2010 року №00010307/2, від 25 лютого 2011 року №00010307/3.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року №К/800/3833/13 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року адміністративну справу №2а-2908/11/2670 прийнято до провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 22 квітня 2014 року первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва, замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва); представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; представник прокуратури не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника прокуратури та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 22 квітня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 07 липня 2010 року №0001030700/0 згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "СіЕйчЕС Україна" зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 60 181 595,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 319 568,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 29 червня 2010 року №21/07-207/35704808 "Про результати невиїзної перевірки ТОВ "СіЕйчЕС Україна" (код ЄДРПОУ 35704808) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2009 року, лютий 2010 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого ТОВ "СіЕйчЕС Україна" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування: за березень 2009 року в розмірі 40 408 057,00 грн., за квітень 2009 року в розмірі 2 626 547,00 грн., за травень 2009 року в розмірі 2 941 301,00 грн., за червень 2009 року в розмірі 966 445,00 грн., за липень 2009 року в розмірі 920 860,00 грн., за серпень 2009 року в розмірі 7 755 005,00грн., за вересень 2009 року в розмірі 4 665 053,00 грн., за лютий 2010 року в розмірі 122 908,00 грн.

На підставі рішень Державної податкової адміністрації від 13 вересня 2010 року №13879/10/25-033 про результати розгляду первинної скарги, від 29 листопада 2010 року №6694/10/25-114 та від 12 лютого 2011 року №3940/7/25-0115 про результати розгляду повторної скарги, якими залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2010 року №0001030700/0, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2010 року №0001030700/1, від 09 грудня 2010 року №00010307/2 та від 25 лютого 2011 року №00010307/3, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 60 181 595,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 319 568,50 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за спірний період складається з частини від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів постачальникам таких товарів у попередніх податкових періодах.

Як свідчить зміст Акта перевірки, ТОВ "СіЕйчЕС Україна" мало взаємовідносини з ФГ "Чевенгур", ПП "Автозернотрейд-2006", ТОВ "Люкс-2004", ТОВ "Агро-Вєлєс", ТОВ "Вільховське", ТОВ "ТЗК", ТОВ "Лагуна-Агро", ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", ТОВ "Лана ЛТД", ТОВ "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", ЗАТ "АТ Каргілл", ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД", ТОВ "Трейн Укрейн", ЗАТ "Нива", ПП "Навігатор-Агро", ТОВ "Січеславхімсервіс", ТОВ "ТВК Орхідея", ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн", ТОВ "Теко и К", ТОВ "Луг-Економ-Сервіс", ТОВ "Мегакорд-С", ТОВ "Агріка-Терра", ТОВ "Асоціація постачальників обладнання", ТОВ "Гринвуд", ТОВ "Оверком", ТОВ "СВ Агро-Тур", ПП "Венче Інвестментс", ТОВ "ТД "Агросоюз", ТОВ "Плюс П'ять"; частину зазначених підприємств визнано банкрутом, частину припинено (ліквідовано, закрито), стосовно частини цих підприємств порушено провадження у справі про банкрутство.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з того, що суми заявлені до бюджетного відшкодування були підтверджені в процесі позапланових виїзних перевірок; порушення податкової дисципліни постачальниками чи контрагентами постачальників не може бути підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у Акті перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "СіЕйчЕС Україна" та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем податкового кредиту був Закон України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.8 Закон України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року №К/800/3833/13, в межах спірних правовідносин необхідно дослідити фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі позивача внаслідок виконання ним укладених угод та встановити факт реальності здійснення позивачем господарських операцій, на підставі яких ТОВ "СіЕйчЕС Україна" збільшено податковий кредит попередніх періодів та сформовано заявлену до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість.

Виходячи зі змісту наведених правових норм та враховуючи висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року №К/800/3833/13, суд вважає за необхідне встановити правомірність формування позивачем суми податкового кредиту в межах спірних правовідносин.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "СіЕйчЕС Україна" та ТОВ "ФГ "Чевенгур", ПП "Автозернотрейд-2006", ТОВ "Люкс-2004", ТОВ "Агро-Вєлєс", ТОВ "Вільховське", ТОВ "ТЗК", ТОВ "Лагуна-Агро", ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", ТОВ "Лана ЛТД", ТОВ "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", ЗАТ "АТ Каргілл", ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД", ТОВ "Трейн Укрейн", ЗАТ "Нива", ПП "Навігатор-Агро", ТОВ "Січеславхімсервіс", ТОВ "ТВК Орхідея", ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн", ТОВ "Теко и К", ТОВ "Луг-Економ-Сервіс", ТОВ "Мегакорд-С", ТОВ "Агріка-Терра", ТОВ "Асоціація постачальників обладнання", ТОВ "Гринвуд", ТОВ "Оверком", ТОВ "СВ Агро-Тур", ПП "Венче Інвестментс", ТОВ "ТД "Агросоюз", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать про наступне: згідно договорів, укладених між ТОВ "СіЕйчЕС Україна" та ТОВ "ФГ "Чевенгур", ПП "Автозернотрейд-2006", ТОВ "Люкс-2004", ТОВ "Агро-Вєлєс", ТОВ "Вільховське", ТОВ "ТЗК", ТОВ "Лагуна-Агро", ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", ТОВ "Лана ЛТД", ЗАТ "АТ Каргілл", ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД", ТОВ "Трейн Укрейн", ЗАТ "Нива", ПП "Навігатор-Агро", ТОВ "Січеславхімсервіс", ТОВ "ТВК Орхідея", ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн", ТОВ "Теко и К", ТОВ "Луг-Економ-Сервіс", ТОВ "Мегакорд-С", ТОВ "Агріка-Терра", ТОВ "Гринвуд", ТОВ "Оверком", ТОВ "СВ Агро-Тур", ТОВ "ТД "Агросоюз" та видаткових накладних, протягом перевіреного періоду зазначені підприємства поставили позивачу пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою.

Постачальники виписали ТОВ "СіЕйчЕС Україна" податкові накладні на загальну суму 361 089 570,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 60 181 595,00 грн.

На підтвердження зберігання придбаного товару позивачем надано в матеріали справи складські квитанції.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, долучені до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що позивач не надав первинних документів та податкових накладних по взаємовідносинам із такими контрагентами як ТОВ "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", ТОВ "Асоціація постачальників обладнання" та ПП "Венче Інвестментс", порушення щодо яких встановлено в Акті перевірки.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(який застосовувався до спірних правовідносин на момент їх виникнення), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та придбання товарів і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ФГ "Чевенгур", ПП "Автозернотрейд-2006", ТОВ "Люкс-2004", ТОВ "Агро-Вєлєс", ТОВ "Вільховське", ТОВ "ТЗК", ТОВ "Лагуна-Агро", ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", ТОВ "Лана ЛТД", ТОВ "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", ЗАТ "АТ Каргілл", ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД", ТОВ "Трейн Укрейн", ЗАТ "Нива", ПП "Навігатор-Агро", ТОВ "Січеславхімсервіс", ТОВ "ТВК Орхідея", ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн", ТОВ "Теко и К", ТОВ "Луг-Економ-Сервіс", ТОВ "Мегакорд-С", ТОВ "Агріка-Терра", ТОВ "Асоціація постачальників обладнання", ТОВ "Гринвуд", ТОВ "Оверком", ТОВ "СВ Агро-Тур", ПП "Венче Інвестментс", ТОВ "ТД "Агросоюз", ТОВ "Плюс П'ять", у зв'язку з придбанням товарів.

Правильність оформлення податкових накладних відповідачем в Акті перевірки не спростовується.

Однак, на думку суду, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, матеріали справи не містять податкових накладних, виписаних ТОВ "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", ТОВ "Асоціація постачальників обладнання" та ПП "Венче Інвестментс", на підставі яких позивач відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

В частині пов'язаності спірних господарських операцій з господарською діяльністю та їх реальності суд звертає увагу на наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії складських квитанцій, копії документів щодо перевезення зерна, вантажні митні декларації.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано пояснень щодо мети придбання та використання у власній господарській діяльності придбаного у підприємств-контрагентів товару та відповідних підтверджуючих документів.

Надані позивачем документи достовірно не підтверджують реальності здійснених операцій та факту використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з ФГ "Чевенгур", ПП "Автозернотрейд-2006", ТОВ "Люкс-2004", ТОВ "Агро-Вєлєс", ТОВ "Вільховське", ТОВ "ТЗК", ТОВ "Лагуна-Агро", ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", ТОВ "Лана ЛТД", ТОВ "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", ЗАТ "АТ Каргілл", ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД", ТОВ "Трейн Укрейн", ЗАТ "Нива", ПП "Навігатор-Агро", ТОВ "Січеславхімсервіс", ТОВ "ТВК Орхідея", ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн", ТОВ "Теко и К", ТОВ "Луг-Економ-Сервіс", ТОВ "Мегакорд-С", ТОВ "Агріка-Терра", ТОВ "Асоціація постачальників обладнання", ТОВ "Гринвуд", ТОВ "Оверком", ТОВ "СВ Агро-Тур", ПП "Венче Інвестментс", ТОВ "ТД "Агросоюз", ТОВ "Плюс П'ять", зокрема надані документи не дають можливості встановити, з якою метою позивач придбав пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою, та факт того, що позивач продавав нерезидентам за межі митної території України саме той товар, який придбано у вказаних вище контрагентів та саме у тому обсязі, який було придбано.

Як зазначено в Акті перевірки та не спростовано позивачем, вказані контрагенти, наприклад, ТОВ "Вільховське", ФГ "Чевенгур", ТОВ "Люкс-2004", ТОВ "Агро-Вєлєс" та інші, визнано банкрутом, припинено (ліквідовано, закрито), порушено провадження у справі про банкрутство, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність здійснених господарських операцій.

Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження господарських відносин із ТОВ "ТБ Будмонтаж Запоріжжя", ТОВ "Асоціація постачальників обладнання" та ПП "Венче Інвестментс", що унеможливлює встановити характер господарських операцій, їх реальність (товарність) та пов'язаність з господарською позивача.

Наведене вказує на відсутність в матеріалах справи вичерпних доказів на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на акти та довідки, складені за результатами позапланових виїзних перевірок ТОВ "СіЕйчЕС Україна", які проводилися раніше, та на акт звіряння розрахунків з бюджетом, враховуючи недоведеність реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач неправомірно формував податковий кредит за спірний період та відповідно суму бюджетного відшкодування, а висновки ДПІ у Святошинському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" є обґрунтованими.

За таких підстав, зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 07 липня 2010 року №00010307/0, від 05 жовтня 2010 року №00010307/1, від 09 грудня 2010 року №00010307/2, від 25 лютого 2011 року №00010307/3 є правомірним, відповідно, позовні вимоги ТОВ "СіЕйчЕС Україна" нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "СіЕйчЕС Україна" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "СіЕйчЕС Україна" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко