Вирок № 3845479, 26.09.2007, Решетилівський районний суд Полтавської області

№ 1-126/2007 КОПІЯ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2007 року с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Горулько О.М.

при секретарі Гудзенко С. В.

з участю: прокурора Шапошник С. А.,

потерпілого ОСОБА_1,

законного представника потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про

обвинувачення

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженки та жительки с Колотії Решетилівського р-ну Полтавської області, українки, громадянки України, освіта середня, не одруженої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

9 червня 2007 року близько 21 години підсудна ОСОБА_3, перебуваючи на пляжі, розташованому поблизу с Демидівка Решетилівського району Полтавської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, таємно, протиправно, із корисливих спонукань викрала належний потерпілому ОСОБА_1 мобільний телефон «MOTOROLA L-7" з двома сім-картами оператора «Джине» загальною вартістю згідно висновку експерта № В-3356/5 від 13.07.2007 року 730 грн.,  заподіявши потерпілому шкоду у вказаному вище розмірі.

Будучи допитаною в судовому засіданні, підсудна ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, визнала повністю і суду пояснила, що за декілька днів до 9.06.2007 року чоловік її сестри ОСОБА_4 в парку с Колотії Решетилівського району розпивав спиртні напої разом з потерпілим ОСОБА_1 і після цього повернувся додому без свого мобільного телефону. Вони із сестрою запідозрили потерпілого у крадіжці телефону, хоча потерпілий заперечував це. До правоохоронних органів вони не зверталися, і тоді у неї виник умисел на крадіжку телефона у потерпілого. 9 червня 2007 року біля річки в с-щі Решетилівка вони святкували день народження ОСОБА_5 Там був і потерпілий. Звідти вони всі разом поїхали в с. Демидівку, де продовжували святкування біля річки. Близько 21 години вона побачила, що ОСОБА_5 випустила телефон. Вона знала, що цей телефон належить потерпілому, оскільки раніше бачила цей телефон у нього. Реалізовуючи свій умисел на крадіжку телефона, вона непомітно для інших підняла його і поклала до сумочки ОСОБА_6, яка також була разом з

ними. Коли всі зібралися їхати додому, потерпший помітив відсутність телефона, запитував у всіх, чи не знають де він, вона дала заперечливу відповідь. В с Колотії вона забрала телефон у ОСОБА_6 та понесла його додому. Наступного дня ОСОБА_5 запитувала її, чи не знає вона, де телефон, на що вона відповіла, що їй невідоме місцезнаходження телефона. Через декілька днів вона пішла до ОСОБА_6 Там знаходився працівник міліції за прізвищем Сидоренко, який запропонував їй проїхати до Решетилівського РВ і там вона зізналася у крадіжці телефона та видала його. У вчиненому щиро кається.

Показання підсудної ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, які нею не оспорюються.

В силу ст. 299 ч.3 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового розгляду справи не оспорювалися.

Кваліфікація дій підсудної ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 1 КК України є вірною, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, молодий вік підсудної, позицію потерпілого ОСОБА_1 та законного представника потерпілого ОСОБА_2 , які на суворому покаранні не наполягають.

Обставинами, які пом"якшують покарання підсудної ОСОБА_3, суд визнає її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих злочином збитків.

Обставин, які обтяжують покарання підсудної ОСОБА_3, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги всі обставини справи і враховуючи кількість та вартість викраденого, те, що внаслідок вчинення даного злочину тяжких наслідків не настало і збитки, заподіяні злочином, повністю відшкодовані, суд приходить до висновку про можливість призначення підсудній ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу, оскільки вважає, що її подальше виправлення та перевиховання може бути можливим без ізоляції її від суспільства та із застосуванням вищевказаного покарання.

У справі маються судові витрати, пов»язані із експертними дослідженнями експертом Полтавської торгово-промислової палати речових доказів у справі, у розмірі 54 грн.

Суд находить, що ці судові витрати підлягають відшкодуванню підсудною у повному обсязі, оскільки вони підтверджуються висновком експерта та рахунком-фактурою вартості проведеної експертизи (а.с. 42, 43).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 1 КК України визнати винною та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі ЗО (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто - 510 (п»ятсот десять) гривень.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

Стягти із засудженої ОСОБА_3 на користь Полтавської торгово-промислової палати р/р 260099801373 УСБ м. Полтава, МФО 331014, код ЗКПО 02944892, судові витрати,

пов"язані із експертними дослідженнями речових доказів у справі, у розмірі 54 (п»ятдесят чотири) грн.

Речові докази - мобільний телефон «MOTOROLA L-7", передані під охоронну розписку законному представнику потерпілого - ОСОБА_2 (а.с. 23, 57), повернути володільцю - потерпілому ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений протягом п"ятнадцяти діб з /моменту його

проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний

СУД