Рішення № 38454772, 28.04.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2014 р. справа №903/232/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", м. Володимир-Волинський

про стягнення 1 136 251 грн. 41 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Єгоров В.С. - головний юрисконсульт відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство Юридичного департаменту (дов. №14-30 від 30.01.2013р.)

від відповідача: Лисюк Р.П. - директор, Будневський А.Г. - представник (дов. від 27.02.2014р. №129)

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" 1 136 251,41 грн., в тому числі 865 460 грн. заборгованості по оплаті поставленого у період з вересня по грудень місяць 2012 року у відповідності до укладеного між сторонами договору №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р. природного газу, 89 872 грн. пені та 138 999,62 грн. штрафу, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та не проведення у встановлені строки належних розрахунків по оплаті спожитого газу, 8 679,11 грн. збитків від інфляції та 33 240,68 грн. суми трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24.03.2014р. за клопотанням відповідача та з огляду на невиконання ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" вимог суду розгляд справи відкладався.

Присутній в судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх, поклавши на Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" обов'язок відшкодування ПАТ "НАК "Нафтогаз України" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат.

При цьому представник посилається на укладення 01.08.2012р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №1Г/12-ТЕ-2, передачу згідно цієї угоди відповідачу газу, його отримання та споживання Володимир-Волинським ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", не проведення у встановлені угодою строки та порядку належних розрахунків по оплаті газу, наявності заборгованості по його оплаті, нарахування у зв'язку з цим сум пені, штрафу, інфляційних та процентів річних.

Відповідач у відзиві від 23.04.2014р. №248 на позовну заяву (а.с. 59-61) та представники ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" в судовому засіданні з приводу позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення суми основної заборгованості 865 460 грн. не заперечили, засвідчивши що заборгованість виникла у зв'язку з перебуванням підприємства у важкому фінансовому становищі, пов'язаному з тим, що затверджені Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг тарифи не покривають повністю витрати на надання послуг, чинні тарифи, що застосовує у своїй діяльності підприємство, затверджені виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради 22.12.2010р. і з того часу по сьогоднішній день коригування тарифів на теплову енергію відбулось лише по його газовій складовій. За цей період ціни на енергоносії, матеріали та послуги зросли, збільшився розмір мінімальної заробітної плати (в підтвердження викладеного долучено до матеріалів справи звіт по рівню відшкодування тарифів з котрого вбачається відшкодування тарифом на послуги витрат підприємства лише на 79,2;%). Зазначається відповідачем також і те, що заборгованість підприємства за період 2012 року згідно договору №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р. за поставлений природний газ повністю покривається за рахунок субвенцій державного бюджету по погашенню різниці в тарифах для населення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р. "Про деякі питання надання у 2014 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та витягу з протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області №2 від 19.03.2014р.

Поруч з цим посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, представниками відповідача в судовому засіданні на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу та пені), які підлягають до стягнення з підприємства в користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. При розгляді питання про стягнення санкцій у меншому розмірі представники відповідача в судовому засіданні просять суд врахувати наступні обставини:

- належні до сплати штрафні санкції, інфляційні та проценти річних в загальному розмірі 270 791,41 грн. є надмірно великими, порівняно зі збитками кредитора. Останній не навів у позовній заяві жодних доказів, які б підтверджували факт понесення ним збитків у розмірі, більшому, ніж несплачена сума боргу з урахуванням інфляційних процесів у країні, внаслідок неповної оплати за природний газ відповідачем;

- крім пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу інфляційні та проценти річних, суми яких повністю покривають збитки позивача, зумовлені наявністю інфляційних процесів у державі;

- відповідач знаходиться в скрутному майновому стані, що викликаний незалежними від нього соціально-економічними обставинами (несвоєчасними та неповними розрахунками споживачів послуг);

- стягнення з відповідача нарахованих сум у заявлених позивачем розмірах значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові збитки, які не мають джерел покриття, поставить під загрозу своєчасну підготовку міста до наступного опалювального сезону;

Засвідчується відповідачем в даному аспекті також і те, що ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" немає інших джерел доходу за рахунок яких можна було б сплатити штрафні санкції за порушення договірних зобов'язань. Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) підприємство у 2013 році отримало збитків на суму 8 204 тис. грн. (а.с. 68-69).

Присутній в судовому засіданні представник позивача з приводу зменшення нарахованих сум пені та штрафу заперечив, зазначивши при цьому, що несвоєчасні розрахунки ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" негативно впливають на майновий стан кредитора, що, в свою чергу, перешкоджає ПАТ "НАК "Нафтогаз України" здійснювати належні розрахунки за природний газ перед постачальниками.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані документи і матеріали, заслухавши пояснення та клопотання представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 01 серпня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Продавець) та Володимир-Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", м. Володимир-Волинський (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1Г/12-ТЕ-2 (а.с. 12-17) згідно з умовами котрого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було взято на себе зобов'язання щодо передачі у власність Покупця у період з серпня по грудень місяць 2012 року природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, в обсягах і порядку, передбачених угодою, а Володимир-Волинське ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", в свою чергу, зобов'язання щодо прийняття природного газу та проведення його оплати у визначеному договором порядку.

Положеннями розділу 11 договору визначалось, що угода набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 3.1 договору передбачалось, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Пунктом 3.3 договору від 01.08.2012р. №1Г/12-ТЕ-2 було визначено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору позивачем у період з вересня по грудень місяць 2012 року включно було передано, а відповідачем прийнято та в подальшому спожито, природного газу в обсязі 2 779,2 тис. м.куб. загальною вартістю 3 638 528,65 грн., зокрема, у вересні 2012 року в кількості 72,391 тис. м.куб. вартістю 94 774,30 грн., у жовтні 2012 року в кількості 438,039 тис. м.куб. вартістю 573 480,66 грн., в листопаді 2012 року в кількості 878,244 тис. м.куб. вартістю 1 149 797,05 грн., в грудні місяці 2012 року в кількості 1 390,526 тис. м.куб. вартістю 1 820 476,64 грн. Викладене підтверджується долученими (а.с. 18-21) до матеріалів справи Актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. та від 31.12.2012р.

Судом встановлено, що зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками Продавця - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Покупця - Володимир-Волинського ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" та Газорозподільної організації - Володимир-Волинського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ "Волиньгаз", скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р. у вересні-грудні місяцях 2012 року господарських операцій.

Передача позивачем природного газу у вказаних об'ємах та його отримання відповідачем не заперечується представником Володимир-Волинського ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" в судовому засіданні.

Пунктом 6.1 договору від 01.08.2012р. №1Г/12-ТЕ-2 сторонами було передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Беручи до уваги зазначені положення угоди, судом засвідчується, що фактично отриманий у спірні періоди 2012 року природний газ відповідач повинен був оплатити у наступні граничні терміни: до 14 жовтня 2012 року оплатити спожитий газ вересня місяця 2012 року, до 14 листопада 2012 року оплатити спожитий газ жовтня 2012 року, до 14 грудня 2012 року оплатити спожитий газ листопада 2012 року, а також до 14 січня 2013 року оплатити природний газ, спожитий у період грудня місяця 2012 року.

Проте, Володимир-Волинське ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" взяті на себе згідно договору №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті переданого природного газу (у порядку та строки, визначені вище) не виконало.

Фактично відповідачем було проведено розрахунки та сплачено позивачу часткову вартість спожитого газу, однак, із допуском у певні періоди порушень встановлених угодою граничних термінів, що, в свою чергу, призводило до прострочення платежів на той чи інший час та виникнення боргу у той чи інший період на певну суму.

Матеріали справи (а.с. 9-11,22-23) містять в собі документи (розрахунки ціни позову, реєстри проведених оплат), котрі свідчать про те, коли і на яку суму відповідачем здійснювались відповідні платежі, відображають дату проведення розрахунку, суму платежу, призначення платежу, розрахунковий період, обов'язкові реквізити платіжного документа.

Судом за наслідками огляду зазначених матеріалів було встановлено, що:

- оплату природного газу вересня 2012 року (прийнято на суму 94 774,30 грн.) відповідачем було здійснено двома платежами: 18.10.2012р. на суму 20 000 грн. та 21.12.2012р. на суму 74 774,30 грн., в той час, коли такі розрахунки мали бути проведені у строк до 14.10.2012р.;

- оплату природного газу жовтня 2012 року (прийнято на суму 573 480,66 грн.) відповідачем було здійснено одним платежем 21.12.2012р., в той час, коли такі розрахунки мали бути проведені у строк до 14.11.2012р.;

- оплату природного газу листопада 2012 року (прийнято на суму 1 149 797,05 грн.) відповідачем було здійснено двома платежами: 21.12.2012р. на суму 1 062 923,79 грн. та 29.12.2012р. на суму 86 873,26 грн., в той час, коли такі розрахунки мали бути проведені у строк до 14.12.2012р.;

- оплату природного газу грудня 2012 року (прийнято на суму 1 820 476,64 грн.) відповідачем було здійснено частково на загальну суму 955 016,64 грн. дев'ятьма платежами: 16.01.2013р. на суму 31 918 грн., 17.01.2013р. на суму 42 190 грн., 18.01.2013р. на суму 37 764 грн., 21.01.2013р. на суму 42 144 грн., 23.01.2013р. на суму 42 965 грн., 31.01.2013р. на суму 286 041,74 грн., 25.02.2013р. на суму 442 876,86 грн., 28.02.2013р. на суму 26 059,04 грн, 17.10.2013р. на суму 3 058 грн., в той час, коли такі розрахунки мали бути проведені повністю у строк до 14.01.2013р.

Таким чином на момент подання позовної заяви до суду, на час порушення судом провадження у справі та на день судового розгляду справи заборгованість Володимир-Волинського ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по оплаті прийнятого згідно договору №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р. природного газу склала 865 460 грн., що включає в себе залишок неоплаченого природного газу, отриманого в грудні місяці 2012 року.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у Володимир-Волинського ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" у певні періоди заборгованості по оплаті газу, наявність заборгованості в сумі 865 460 грн. виступило підставою для здійснення позивачем нарахувань боржнику сум пені, штрафу, інфляційних та процентів річних, а також подальше звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду із позовом про їх стягнення та стягнення суми існуючого боргу.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу природного газу №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами угоди, відпуск позивачем на виконання її умов відповідачу природного газу, отримання газу Володимир-Волинським ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" та несвоєчасне проведення всіх належних розрахунків і платежів, виникнення у певні періоди заборгованостей різного розміру, виникнення та існування суми боргу 865 460 грн., суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого позову щодо стягнення з відповідача суми основного боргу.

Сума заборгованості повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випадку пунктами 7.1-7.2 договору №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р. сторонами було визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У випадку невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що таким чином сторонами була визначена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу за невиконання Покупцем умов договору щодо строків здійснення належних платежів. Договір купівлі-продажу природного газу від 01.08.2012р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пунктів 7.1-7.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитого газу не виконав, тому сплата пені та штрафу є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем належних платежів, допуск при проведенні розрахунків прострочки платежів понад тридцять днів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми боргу 865 460 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з Володимир-Волинського ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" загальних сум пені 89 872 грн. та штрафу 138 999,62 грн., нарахованих з врахуванням умов п.п. 7.1-7.2 договору №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р., в тому числі:

- за борговими зобов'язаннями вересня місяця 2012 року (з врахуванням оплат, проведених 18.10.2012р. та 21.12.2012р.):

2 155,50 грн. пені, в тому числі за період з 14.10.2012р. по 18.10.2012р. із суми боргу 94 774,30 грн. 194,21 грн. пені та за період з 19.10.2012р. по 21.12.2012р. із суми боргу 74 774,30 грн. 1 961,29 грн. пені;

5 234,20 грн. штрафу в розмірі 7% від суми боргу 74 774,30 грн., існуючої більше тридцяти днів у період з 19.10.2012р.;

- за борговими зобов'язаннями жовтня місяця 2012 року (з врахуванням оплати, проведеної 21.12.2012р.):

8 931,26 грн. пені за період з 14.11.2012р. по 21.12.2012р. із суми боргу 573 480,66 грн.;

40 143,65 грн. штрафу в розмірі 7% від суми боргу 573 480,66 грн., існуючої більше тридцяти днів у період з 14.11.2012р.;

- за борговими зобов'язаннями листопада місяця 2012 року (з врахуванням оплат, проведених 21.12.2012р. та 29.12.2012р.):

4 054,66 грн. пені, в тому числі за період з 14.12.2012р. по 21.12.2012р. із суми боргу 1 149 797,05 грн. 3 769,83 грн. пені та за період з 22.12.2012р. по 29.12.2012р. із суми боргу 86 873,26 грн. 284,83 грн. пені;

- за борговими зобов'язаннями грудня місяця 2012 року (з врахуванням часткових оплат, здійснених 16, 17, 18, 21, 23, 31 січня, 25, 28 лютого, а також 17 жовтня 2013 року):

74 730,59 грн. пені, в тому числі за період з 14.01.2013р. по 16.01.2013р. із суми боргу 1 820 476,64 грн. 2 244,42 грн. пені, за період 17.01.2013р. із суми боргу 1 788 558,64 грн. 735,02 грн. пені, за період 18.01.2013р. із суми боргу 1 746 368,64 грн. 717,69 грн. пені, за період з 19.01.2013р. по 21.01.2013р. із суми боргу 1 708 604,64 грн. 2 106,50 грн. пені, за період з 22 по 23.01.2013р. із суми боргу 1 666 460,64 грн. 1 369,69 грн. пені, за період 24 по 31.01.2013р. із суми боргу 1 623 495,64 грн. 5 337,52 грн. пені, за період з 01 по 25.02.2013р. із суми боргу 1 337 453,90 грн. 13 740,96 грн. пені, за період з 26 по 28.02.2013р. із суми боргу 894 577,04 грн. 1 102,90 грн. пені, за період з 01.03.2013р. по 09.06.2013р. із суми боргу 868 518 грн. 36 049,45 грн. пені, за період з 10.06.2013р. по 13.07.2013р. із суми боргу 868 518 грн. 11 326,43 грн. пені;

93 621,77 грн. штрафу в розмірі 7% від суми боргу 1 337 453,90 грн., існуючої (на думку позивача) більше тридцяти днів у період з 01.02.2013р.

Розглянувши позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно стягнення на його користь 89 872 грн. загальної суми пені, перевіривши методику нарахування цієї суми, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано відповідачу з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення платежів, моментів виникнення та періодів існування тієї чи іншої заборгованості, положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", умов підписаної угоди. Відповідні розрахунки пені судом визнаються арифметично вірними.

При цьому судом засвідчується, що відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

В даному випадку п. 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 01.08.2012р. №1Г/12-ТЕ-2 було передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Таким чином, суд вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі 89 872 грн. пені підставні та підлягають до стягнення також в силу ст.ст. 230, 232 ГК України, п. 9.3 укладеного між сторонами договору.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення штрафу в загальному розмірі 138 999,62 грн., перевіривши методику та періоди нарахування цієї санкції, судом була встановлена повна підставність та арифметична вірність, обґрунтованість таких вимог, у зв'язку з чим вимоги підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом засвідчується, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками (а.с. 9-11) позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 33 240,68 грн. загальної суми трьох процентів річних за ті чи інші періоди прострочки платежів, а також 8 679,11 грн. загальної суми збитків від інфляції, нарахованої також за певні періоди прострочення платежів та існування у ці періоди сум заборгованостей.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення загальної суми процентів річних 33 240,68 грн., перевіривши методику та періоди її нарахування, суд встановив, що відсотки нараховано відповідачу з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов'язкових платежів, моменту виникнення та існування тієї чи іншої суми заборгованості. Відтак суд вважає, що такі вимоги є підставні, арифметично вірні та підлягають до задоволення у визначеному розмірі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 8 679,11 грн. загальної суми збитків, завданих інфляцією, перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що відповідні вимоги підлягають до задоволення частково (на суму 8 026,25 грн.), а в частині стягнення 652,86 грн. суми інфляційних в позові ПАТ "НАК "Нафтогаз України" слід відмовити.

При цьому судом зазначається, що фактично позивачем суму збитків від інфляції в загальному розмірі 8 679,11 грн. нараховано у наступних розмірах та за наступні періоди:

- із боргових зобов'язань вересня місяця 2012 року:

74,62 грн. інфляційних із суми боргу 74 774,30 грн. за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. а також 0,15 грн. інфляційних за період січня місяця 2013 року;

- із боргових зобов'язань жовтня місяця 2012 року:

572,33 грн. інфляційних із суми боргу 573 480,66 грн. за період з 14.11.2012р. по 31.12.2012р., а також 1,14 грн. інфляційних за період січня місяця 2013 року із суми боргу 572,33 грн.;

- із боргових зобов'язань листопада місяця 2012 року:

2 299,59 грн. інфляційних із суми боргу 1 149 797,05 грн. за період з 14 по 31 грудня 2012 року, а також 4,60 грн. інфляційних за період січня місяця 2013 року;

- із боргових зобов'язань грудня місяця 2012 року:

5 726,66 грн. загальної суми збитків від інфляції, нарахованих з врахуванням тих чи інших сум заборгованостей за період прострочки платежів з 14.01.2013р. по 31.12.2013р.

Згідно з пунктом 2 рекомендацій, викладених у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом встановлено, що позивачем в деяких випадках (на загальну суму 646,96 грн.) здійснювалось нарахування сум інфляційних за періоди прострочки платежів з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. із врахуванням зведеного індексу споживчих цін (індексу інфляції) 100,099800000%.

Однак, згідно встановлених у цей період Держкомстатом України індексів споживчих цін, зведений індекс інфляційних за період листопада-грудня місяців 2012 року склав 100,0% (листопад - 99,9%, грудень - 100,2%), тобто має нульове значення, що, в свою чергу, унеможливлює нарахування кредитором відповідних сум збитків від інфляції.

Також судом встановлено факти нарахування позивачем збитків від інфляції (на суму 0,15 грн. із боргу 74,62 грн., на суму 1,14 грн. із боргу 572,33 грн., на суму 4,60 грн. із боргу 2 299,59 грн., всього 5,90 грн. інфляційних нарахувань) не із сум основних заборгованостей, котрі існували у той чи інший період, а із ймовірної суми боргу, котра, як з'ясовано судом, не є заборгованістю, а складає суму збитків від інфляції за попередній період, що також є необґрунтованим та безпідставним.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок Володимир-Волинського ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (пропорційно розміру підставних позовних вимог).

Водночас, розглянувши розрахунки позивача, суд приходить до висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованих відповідачу за прострочку виконання грошових зобов'язань сум штрафу та пені. При цьому судом враховано наступне:

Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у відзиві від 23.04.2014р. №248 на позовну заяву, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник сторони посилається на те, що відповідач є комунальним підприємством власником майна якого є територіальна громада міста Володимира-Волинського, чинні тарифи, які затверджені рішеннями виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради не є економічно обґрунтованими та не покривають затрат підприємства на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, основними споживачами теплової енергії, яка виробляється підприємством з природного газу, поставленого позивачем згідно угоди №1Г/12-ТЕ-2 від 01.08.2012р. є населення та релігійні організації, котрі, в свою чергу, несвоєчасно і не в повній мірі оплачують отримані послуги.

За приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" зобов'язань за угодою потягло за собою завдання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" значних збитків. У той же час, відповідач подав суду докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за спожитий газ.

Судом також враховується вжиття ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" заходів, спрямованих на оплату спожитого природного газу у його більшій частині (спожито газу на суму 3 638 528,65 грн., оплачено газу в розмірі 2 773 068,65 грн.).

Враховується також факт збитковості діяльності підприємства-відповідача у 2013 році (отримано збитків на суму 8 204 тис. грн.)

Беручи до уваги вищезазначене, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, та стягнути з боржника штрафні санкції у розмірі 13 899,97 грн. штрафу та 8 987,20 грн. пені, що становить 10 відсотків від загальних сум штрафу та пені, котрі згідно викладеної вище позиції суду підлягали до стягнення з боржника.

В даному аспекті судом засвідчується також те, що статтею 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Зазначена позиція суду в цій частині знайшла своє відображення в матеріалах численної судової практики в аналогічних справах, зокрема, у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі №903/783/13, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. та постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2014р. у справі №903/782/13.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-233 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 259, 509, 525-527, 546, 549, 551, 599, 611, 625-629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (м. Володимир-Волинський, вул. Сагайдачного, 19, код ЄДРПОУ 05384488) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 865 460 грн. заборгованості, 8 987,20 грн. пені, 13 899,97 грн. штрафу, 33 240,68 грн. трьох процентів річних та 8 026,25 грн. збитків, завданих інфляцією, а всього 929 614,10 грн., 22 711,98 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

28.04.2014р.