Постанова № 38454743, 18.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2014 року Справа № 810/1412/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп»до про Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 19.02.2014 № 0002052203 та 19.02.2014 № 0002062203.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 27011 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 23851 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 9062 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 18 квітня 2014 року, представники сторін не з`явились, були своєчасно на належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 137, 138).

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп» (ідентифікаційний код 36998885, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) зареєстроване в якості юридичної особи 20.08.2010 та здійснює господарську діяльність пов`язану, зокрема, з оптовою торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів, технічним обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів, машин і устаткування промислового призначення та інших транспортних засобів, діяльністю посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 543394 (а.с. 10) та довідці Управління статистики у Броварському районі серії АБ № 709590 (а.с. 14).

У січні-лютому 2014 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Технікс-Експерт» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, ПП «Юрмаркет-Юг» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012, ТОВ «Боніт» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, а також ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Саоста-Куб», ТОВ «Аспектсервісгруп», ТОВ «Алігус» і ТОВ «Міксагро» - за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 11.02.2014 № 100/10-06-22-03/36998885 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі у ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» послуг не дотримано вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень, березень, серпень 2011 року та червень 2012 року на суму 23851 грн. 00 коп., валових витрат за І квартал 2011 року та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ квартал 2011 року та ІІ квартал 2012 року на суму 119259 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди податковим органом прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів державної податкової служби про господарську діяльність контрагентів позивача - ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт».

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведених вище юридичних осіб, стосовно:

- відсутності у ТОВ «Синтро-КЛМ» та ТОВ «Боніт» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників;

- неподання ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Синтро-КЛМ» у ході контролюючих заходів договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту передачі товарів (послуг) контрагентам - покупцям;

- наявності в автоматизованих інформаційних системах податкового органу інформації про направлення повідомлення про відсутність ТОВ «Синтро-КЛМ» за місцезнаходженням (стан платника податків « 9»);

- неподання ТОВ «Синтро-КЛМ» декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік;

- відсутності ТОВ «Боніт» та ТОВ «Аспектсервісгруп» за податковою адресою;

- наявності пояснень громадянки ОСОБА_1, яка у перевіряємому періоді була засновником та директором ТОВ «Аспектсервісгруп», відповідно до яких вона не має жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договори, за якими ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» зобов`язались надати позивачу послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за І, ІІІ квартали 2011 року та ІІ квартал 2012 року на суму 27011 грн. 00 коп. і податку на додану вартість за січень, березень, серпень 2011 року та червень 2012 року на суму 23851 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.02.2014 № 0002052203 та 19.02.2014 № 0002062203, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пунктів 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 28278 грн. 00 коп., з яких: 23851 грн. 00 коп. - за основним платежем; 4427 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, податку на прибуток підприємств у розмірі 31646 грн. 00 коп., з яких: 27011 грн. 00 коп. - за основним платежем; 4635 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування валових витрат, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагентів та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів та послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У січні та березні 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Синтро-КЛМ» послуги з ремонту вала карданного та колектора. Придбання наведених послуг здійснювалось без укладання договорів на підставі виписаних контрагентом позивача рахунків - фактур від 13.01.2011 № СФ-29 та 22.03.2011 № СФ-183.

В цей же період між ТОВ «Синтро-КЛМ» та позивачем підписано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 13.01.2011 № ОУ-5 та 22.03.2011 № ОУ-6, відповідно до яких позивач прийняв виконані ТОВ «Синтро-КЛМ» послуги по ремонту вала карданного та колектора на загальну суму 36904 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ - 6150 грн. 68 коп.

Оплату за виконані ТОВ «Синтро-КЛМ» послуги у загальному розмірі 36904 грн. 10 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (а.с. 48, 49).

На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни послуг, ТОВ «Синтро-КЛМ» виписано податкові накладні від 13.01.2011 № 29 на загальну суму 25844 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ - 4307 грн. 35 коп. та 22.03.2011 № 183 на загальну суму 11060 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1843 грн. 33 коп.

Витрати, понесені позивачем на придбання послуг, наданих ТОВ «Синтро-КЛМ», у загальному розмірі 30753 грн. 42 коп., та податок на додану вартість у сумі 6150 грн. 68 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до валових витрат за І квартал 2011 року та до податкового кредиту за січень, березень 2011 року.

Під час перевірки податковим органом також виявлено, що у серпні 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Аспектсервісгруп» послуги з технічної перевірки гідроциліндрів. Придбання вказаних послуг здійснювалось без укладення договору на підставі рахунку-фактури від 10.08.2011 № СФ-381, виписаного контрагентом позивача.

В цей же день між ТОВ «Аспектсервісгруп» та позивачем підписано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 10.08.2011 № ОУ-16, відповідно до якого позивач прийняв виконані ТОВ «Аспектсервісгруп» послуги з технічної перевірки гіроциліндрів на загальну суму 44206 грн. 54 коп., у тому числі ПДВ - 7367 грн. 76 коп.

За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем ТОВ «Аспектсервісгруп» виписано податкову накладну від 10.08.2011 № 381 на загальну суму 44206 грн. 54 коп., у тому числі ПДВ - 7367 грн. 76 коп.

Оплату за виконані ТОВ «Аспектсервісгруп» послуги у загальному розмірі 44206 грн. 54 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (а.с. 52-53).

Витрати, понесені позивачем на придбання послуг, наданих ТОВ «Аспектсервісгруп», у загальному розмірі 36838 грн. 78 коп., та податок на додану вартість у сумі 7367 грн. 76 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ квартал 2011 року та до податкового кредиту за серпень 2011 року.

Крім того, на показники задекларованих позивачем витрат за ІІ квартал 2012 року та податкового кредиту за червень 2012 року вплинула господарська операція з придбання позивачем у ТОВ «Боніт» консультаційних послуг.

Так, під час контролюючого заходу податковим органом встановлено, що у травні 2012 року позивачем укладено з ТОВ «Боніт» договір про надання консультаційних послуг від 01.05.2012 № Б-12, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу консультаційні послуги з питань інформатизації, пов'язаних з виробничою діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп», а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Протягом червня 2012 року між ТОВ «Боніт» та позивачем підписано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 06.06.2012 № 336, 14.06.2012 № 367, 26.06.2012 № 419 та звітів-калькуляцій до них, відповідно до яких позивач прийняв виконані ТОВ «Боніт» послуги з надання консультацій з питань інформатизації, а саме: консультації по заповненню основних документів в програмі 1С 7.7 Бухгалтерський облік для України; консультації по роботі з журналом операцій, з розділом «Звіти» та по заповненню регламентованої звітності у наведеній вище програмі; консультації по роботі з текстовим редактором Microsoft Word, табличним процеcором Microsoft Excel, з базами даних Microsoft Access та з об'єктами OC Windows на загальну суму 62000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10333 грн. 33 коп.

Оплату за виконані ТОВ «Боніт» послуги у загальному розмірі 62000 грн. 00 коп. здійснено позивачем у період з 06.06.2012 по 26.06.2012 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (а.с. 132-135).

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем ТОВ «Боніт» виписано податкові накладні від 06.06.2012 № 336 на загальну суму 17000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2833 грн. 33 коп., 14.06.2012 № 367 на загальну суму 25000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4166 грн. 67 коп. та 26.06.2012 № 419 на загальну суму 20000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3333 грн. 33 коп.

Витрати, понесені позивачем на придбання послуг, наданих ТОВ «Боніт», у загальному розмірі 51666 грн. 67 коп., та податок на додану вартість у сумі 10333 грн. 33 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2012 року та до податкового кредиту за червень 2012 року.

З письмових пояснень представника позивача вбачається, що вказані вище послуги, які здійснювались на користь позивача його контрагентами, замовлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп» на виконання власних господарських зобов'язань, укладених з іншими суб'єктами господарювання, з метою передпродажної підготовки товарів і усунення виявлених візуальних порушень для їх подальшого продажу наступним контрагентам, а також з наміром удосконалення роботи працівників позивача - користувачів програмного забезпечення для належного виконання ними завдань господарської діяльності підприємства.

На підтвердження вищезазначеного та з метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю, представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів виявлених дефектів, звітів-калькуляцій, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281, банківських виписок тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У свою чергу, законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств за операціями, що були проведені та задекларовані у I кварталі 2011 року, було закріплено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), який діяв до 01.04.2011.

Так, в силу приписів пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Податкового кодексу України, що застосовується з 01.04.2011, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його валового доходу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (який набрав чинності з 10.01.2011 та діяв до 16.12.2011), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналогічні положення щодо порядку заповнення податкової накладної, встановлено також пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» на користь позивача послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; жодних обмежень, визначених статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, податковим органом не наведено.

У період виконання ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» господарських зобов`язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, машин і устаткування промислового призначення та інших транспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» послуг у власній господарській діяльності, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ТОВ «Синтро-КЛМ», ТОВ «Аспектсервісгруп» та ТОВ «Боніт» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг позивачу його контрагентами були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем валових витрат, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.02.2014 № 0002052203 та 19.02.2014 № 0002062203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 182 грн. 70 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.02.2014 № 0002052203 та 19.02.2014 № 0002062203, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Континент Груп» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.