Рішення № 38452862, 29.04.2014, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 247/3474/13-ц

2/247/8/14

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Стріжакової Т.В.

при секретарі Ходун І.Б.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Торезі питання про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності, розподіл спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання права власності, розподіл спільного майна подружжя. Просила: 1) визнати спільною сумісною власністю майно, набуте за час шлюбу: квартиру АДРЕСА_1; автомобіль марки ВАЗ 21112, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску; автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску; 2) розділити зазначене майно: виділити їй в натурі квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану на її ім'я; виділити відповідачу в натурі автомобіль марки ВАЗ 21112 державний номер НОМЕР_1, автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER державний номер НОМЕР_2, які зареєстровані на ім'я відповідача; 3) стягнути з відповідача на її користь різницю у вартості спірного майна в розмірі 66243,16 грн.; 4) стягнути з нього судові витрати по оплаті судового збору та оплаті вартості послуг фахівця-оцінювача в розмірі 500 грн. (а.с.54-57).

21.11.2013 року позивач подала до суду письмову заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. (а.с.124).

Рішенням Торезького міського суду від 16 квітня 2014 року вирішено визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, право спільної сумісної власності на майно: квартиру АДРЕСА_1; автомобіль марки ВАЗ 21112, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску; автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску. Розділити вказане спільне сумісне майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у наступному порядку: виділити у власність ОСОБА_1 у натурі квартиру АДРЕСА_1; виділити у власність ОСОБА_4 у натурі автомобіль марки ВАЗ 21112, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, та автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску. Також вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію (різницю у вартості поділеного майна) в сумі 14 734 грн. 94 коп.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на оплату судового збору у сумі 3267 грн. 12 коп.; стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави судовий збір у сумі 96 грн. 08 коп.

Після виготовлення та проголошення резулятивної частини рішення було виявлено, що судом не вирішено питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які при пред'явлені позову позивач просила стягнути в сумі 3000 грн. У зв'язку з чим відповідно п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд з власної ініціативи виніс на вирішення питання про ухвалення додаткового рішення по справі, викликані сторони по справі.

Позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що згідно з ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191-У1 розмір компенсації витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу. Позивач отримувала правову допомогу у судовому засіданні, в якому брав участь її представник. В журналі судового засідання зазначений час тривалості судового засідання, який у за 2013 рік склав 282 хвил., а за 2014 рік - 281 хвил. ЗУ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" та ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлений розмір мінімальної заробітної плати: з 01.01.2013р. - 1147грн., з 01.12.2013р. - 1218грн., з 01.01.2014р. - 1218грн. Тому вартість наданих позивачу послуг у зв'язку з участю у судовому засіданні і представництвом інтересів позивача у судовому засіданні не перевищує розміру, встановленого ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 пояснила, що відповідач погоджувався на розподіл майна на його умовах, позивач з цим не погодилася, тому вона і повинна нести витрати на оплату правової допомоги, просила відмовити у стягнені з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5, повідомлені в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що необхідно ухвалити додаткове рішення з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 у позові до відповідача ОСОБА_4 просила про визнання права власності, розподіл спільного майна подружжя, стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі по оплаті судового збору, вартості послуг фахівця-оцінювача, правової допомоги. Судом вирішені позовні вимоги позивач про визнання права власності, розподіл спільного майна подружжя, стягнення з відповідача судових витрат по оплаті судового збору, вартості послуг фахівця-оцінювача, але судом не вирішено питання про стягнення витрат по оплаті правової допомоги, які позивач просила стягнути в сумі 3000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать і витрати на правовому допомогу.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати з оплати правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191-У1 розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно ст.12 ЗУ „Про адвокатуру" оплата труда адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином або юридичною особою і адвокатським об'єднанням або адвокатом.

По даній справі, у тому числі у судовому засіданні, правову допомогу позивачу надавав адвокат ОСОБА_2, з якою позивач уклала договір про надання правової допомоги від 05.08.2013 року (а.с.69-71,73). Згідно з довідкою адвоката про розмір понесених витрат за надання правової допомоги, пов'язаної з розглядом справи на підставі ст.ст.79,84 ЦПК України, ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розміром мінімальної заробітної плати та укладеним договором ОСОБА_1 оплачено гонорар адвоката в розмірі 3000 грн. (а.с.125).

Представник позивача, адвокат, надавав послуги позивачу до судового засідання і представляв його інтереси у судовому засіданні. Позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ними на правову допомогу у сумі 3000 грн., надав договіру про надання правової допомоги від 05.08.2013 року, Гроші сплачені ОСОБА_1 09.08.2013 року в сумі 3000 грн. занесені до «Книги обліку доходів» (а.с.126,127).

Судовий процес, в якому представник позивача ОСОБА_2 брала участь та представляла інтереси позивача згідно з журналами судового засідання тривалість судових засідань складала:

- 03.10.2013р. з 09-10год. по 09-48год. - 00год.38хвил. (а.с.92,93);

- 25.10.2013р. з 13-31год. по 14-39год. - 01год.08хвил. (а.с.115-117);

- 21.11.2013р. з 09-04год. по 10-38год. - 01год.34хвил. (а.с.148-150);

- 23.12.2013р. з 13-56год. по 15-19год. - 01год.23хвил. (а.с.175,176);

- 09.04.2014р. з 09-04год. по 10-06год. - 01год.02хвил. (а.с.219-221);

- 16.04.2014р. з 13-51год. по 15-18год., з 16год.40хвил. по 16год.44хвил. - 01год.30хвил. (а.с.242-244).

Всього захисником витрачено на надання правової допомоги позивачу при розгляді справи 07год.15хвил.

Суд вважає, що представником відповідача тривалість судового розгляду у розмірі 282хвил.+281хвил.=563хвил. зазначено помилково, це спростовуються дослідженими у судовому засіданні журналами судового засідання (час перебування головуючим суддею у нарадчій кімнаті не зараховується до часу, протягом якого надавалася правова допомога представником).

Законами України передбачено наступний розмір мінімальної заробітної плати:

- у 2013р.: з 01.01.2013р. - 1147грн., з 01.12.2013р. - 1218грн. (ст.8 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2013 рік");

- у 2014р.: з 01.01.2014р. - 1218грн. (ст.8 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014 рік")

Тому вартість наданих позивачу послуг у зв'язку з участю у судовому засіданні і представництвом інтересів позивача у судовому засіданні не повинна перевищувати за період:

- з 03.10.2013р. по 21.11.2013р. за (00год.38хвил.+01год.08хвил.+01год.34хвил.)=03год.20хвил. або 200хвил. складе: 1147грн.х40%:60хвил.х200хвил.= 1529грн.33коп.;

- з 23.12.2013р. по 16.04.2014р. за (01год.23хвил.+ 01год.02хвил.+ 01год.30хвил.)=03год.55хвил. або 235хвил. складе: 1218грн.х40%:60хвил.х235хвил.= 1908грн.20коп.

Виходячи з викладеного, розмір компенсації витрат на правову допомогу у справі не може перевищувати суми: 1529грн.33коп.+1908грн.20коп.=3437грн.53коп., позивач просить стягнути 3000грн., її позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що у межах заявлених вимог на користь позивача підлягає стягненню вартість понесених витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн..

Тому стосовно стягнення судових витрат на правовому допомогу необхідно ухвалити додаткове рішення.

Керуючись ст.215, п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Доповнити рішення Торезького міського суду від 16 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності, розподіл спільного майна подружжя:

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вартість понесених витрат на правову допомогу у сумі 3000грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Судья: Т.В.Стрижакова