Ухвала суду № 38450162, 24.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8407/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2012 року №№ 0002552301 та 0002542301.

Свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за період з 1 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, результати якої відображені в акті від 27 грудня 2011 року № 1842/17-НОМЕР_1 /т. 1, а.с. 21-26/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем ст. 4 указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», наслідком чого стало заниження податку з доходів фізичних осіб на 2671,5 гривень та п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало заниження ПДВ на 603362,42 гривень.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 лютого 2012 року № 0002112301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 690083 гривень (основний платіж - 603362,42 гривень, штрафні санкції - 86721,55 гривень) та № 0002102301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму у 3118,25 гривень (основний платіж - 2671,5 гривень. штрафні санкції - 446,75 гривень).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, позивачу було відмовлено у скасуванні вищенаведених рішень.

Окрім оскарження вищенаведених рішень в судовому порядку, позивач оскаржував їх також в адміністративному порядку. За наслідками зазначеного оскарження відповідачем було прийнято нові рішення від 10 квітня 2012 року №№ 0002552301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 688552,97 гривень (основний платіж - 603362 гривень, штрафні санкції - 83190,55 гривень) та 0002542301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1779 гривень.

Відповідно до п. 1 указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно правових висновків Верховного суду України, які викладені у постанові від 6 березня 2012 року (справа № 21-34а12), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді. Як установили суди, фізична особа-підприємець перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищив законодавчо встановлений граничний обсяг виручки від здійснення транспортно-експедиційних послуг. Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок фізичної особи-підприємця, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

Таким чином, у вищенаведеній справі, яку переглянув Верховний суд України, були такі самі обставини та правовідносини, що і в даній справі.

Частинами 1, 2 ст. 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, дана справа повинна бути вирішена у відповідності з наведеним рішенням Верховного суду України.

Окрім того, вищенаведеними, чинними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції було визнано правомірним нарахування позивачу спірних сум податкових зобов'язань.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищенаведені рішення мають преюдиціальну силу для даної справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо дублювання відповідачем своїх спірних рішень, так як податкові повідомлення рішення відрізняються саме датою та номером, а не актом перевірки на підставі якого вони були прийняті. Різні номери актів у різних примірника спірних рішень є помилкою відповідача у їх заповненні, що не є підставою для їх скасування.

Отже, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2012 року №№ 0002552301 та 0002542301 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 28 квітня 2014 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/