Постанова № 38449242, 23.04.2014, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/3877/14-п

ПОСТАНОВА

Іменем України

Дата документу 23.04.2014

23 квітня 2014 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А.Г., при секретарі Гречка Є.В., за участю прокурора Гомлі А.С., порушниці ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП і матеріали справи додані до нього щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, освіта вища, заміжньої, не працюючої, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, до адміністративної відповідальності не притягувалася

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в період з 1 квітня по 10 вересня 2013 року, працюючи на посаді завідуючого юридичним сектором Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області (далі - Інспекція) та виконуючи обов'язки начальника Інспекції, маючи 6 категорію і 10 ранг державного службовця, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - Закон), будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, про що достеменно знала, оскільки була ознайомлена з положеннями антикорупційного законодавства, всупереч вимогам частини 1 статті 14 Закону власноруч підготувала та підписала наказ № 42/к від 27 травня 2013 року «Про преміювання працівників за травень місяць 2013 року», яким передбачено преміювання за особисті досягнення у праці за травень місяць 2013 року за фактично відпрацьований час працівників Інспекції, у тому числі її особисто у розмірі 6000 грн. Про прийняте рішення ні голову Держспоживінспекції України, ні будь-кого іншого з керівництва, як того вимагає пункт 2 частини 1 статті 4 Закону, не повідомила.

Допитана в суді ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнала та заявила, що в той час вона виконувала обов'язки начальника Інспекції та працювала на посаді завідуючого юридичним сектором Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області. Коли підписувала наказ про преміювання, то вважала, що на неї не поширюється дія Положення про преміювання, надання матеріальної та грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади працівників інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області (далі - Положення), оскільки вона не була звільнена від обов'язків завідувача сектором. При цьому вона зазначила, що перед підписанням нею наказу Інспекції № 42/к від 27 травня 2013 року про встановлення надбавки працівникам за високі досягнення у праці за травень 2013 року з посадовими особами Держспоживінспекції України ні вона особисто, ні за її вказівкою інші посадові особи Інспекції питання про це не погоджували.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, суд враховує докази, які додані до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та були перевірені під час розгляду справи в суді.

Так, відповідно до наказу № 153-к Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 3 квітня 2013 року (а. с. 18) на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків начальника Інспекції, до яких вона приступила 13 травня 2013 року, видавши наказ за її підписом № 39/к (а. с. 19).

27 травня 2013 року вона, як виконуюча обов'язки начальника Інспекції, видала наказ № 42/к «Про преміювання працівників за травень місяць 2013 року» (а. с. 23-24), згідно з яким преміювала за особисті досягнення у праці за травень місяць 2013 року за фактично відпрацьований час працівників Інспекції, в тому числі і себе премією в розмірі 6000 грн.

Відповідно до відповіді першого заступника Голови Дерспоживінспекції України від 21 січня 2014 року клопотання щодо преміювання ОСОБА_1 за травень 2013 року, яка на той час виконувала обов'язки начальника Інспекції, до Держспоживіспекції України не надходило і дозвіл на це не надавався, питання про це не погоджувалося (а. с. 28), що свідчить про наявність конфлікту інтересів згідно із вимогами ст. ст. 4, 14 Закону.

Згідно із статтею 1 Закону «конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень».

Стаття 14 Закону передбачає, що особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані: уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про правила етичної поведінки» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незважаючи на особисті інтереси, вживають вичерпних заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а також не допускають вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення конфлікту інтересів або створити враження його наявності. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчиняти дії або бездіяльність на користь своїх особистих інтересів та/або інтересів третіх осіб.

Отже, до прийняття рішення про нарахування собі грошової премії та фактичного її отримання в сумі 6000 грн. ОСОБА_1 не виконала вимоги, передбачені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» і не повідомила голову Держспоживінспекції України про наявний конфлікт інтересів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-7 КУпАП.

Суд не приймає до уваги її твердження про те, що вона не являлась на час прийняття рішення про преміювання суб'єктом цього правопорушення, оскільки наказ про її призначення на посаду в. о. начальника Інспекції до неї був доведений у визначеному законом порядку, що вона підтвердила і під час розгляду справи в суді. Крім того, нею особисто 13 травня 2013 року на виконання наказу Голови Держспоживінспекції України був виданий наказ № 39/к «Про покладання обов'язків начальника Держспоживінспекції у Полтавській області» (а. с. 19), згідно з яким вона приступила до виконання обов'язків начальника Інспекції, що, на думку суду, є свідченням усвідомлення нею цього факту.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує конкретні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності, характеристику її особи, поведінку під час скоєння правопорушення та після цього, і вважає за необхідне застосувати щодо неї стягнення близьке до мінімального із визначених санкцією ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Керуючись статтями 283 та 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Піддати ОСОБА_1 на підставі ст. 172-7 КУпАП адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір 36,54 грн. на користь держави (УДКСУ у м. Полтава, ЄДРПОУ 38019510, ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, розрахунковий рахунок 31216206700005, код класифікації 22030001, код ЄДРПОУ суду 02886195).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред'явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

СуддяА.Г. Савченко