Ухвала суду № 38448813, 28.04.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1186/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоХрапко В. Д. суддівНовіков О. М. , Бондаренко С. І. при секретаріБражнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальності «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ОСОБА_6 пред'явив позов до СФГ «Нова Україна» про визнання правочину недійсним. В обґрунтування своїх вимог вказував, що являється власником земельної ділянки площею 2.552 га, що знаходиться на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району. Користуючись правами передбаченими Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» він уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Жильнельфа Вельє» в особі директора Дяченко І.І., що діяв на підставі Статуту. В березні 2014 року йому стало відомо, що у Реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області зареєстровано договір оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0237, площею 2.552 га , укладений між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна». Позивач вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його вчинення, так як він вказаний договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» не підписував та не уповноважував інших осіб.

29 березня 2014 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій зазначив, що не вжиття судом заходів забезпечення позову призведе до істотного порушення майнових прав та інтересів позивача та третьої особи.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до СФГ «Нова Україна» про визнання правочину недійсним - відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, як незаконну, необґрунтовану та постановлену із порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи та постановити нову ухвалу про задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

При постановленні ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі за його позовом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розі справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення суду може бути постановлено тільки у відповідності заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до роз'яснення в п.4, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно яких розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається із контрольного провадження справи, позивач не надав доказів того, що відповідачі мають можливість утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підставу для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року відхилити, а ухвалу суду залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :