Постанова № 38448264, 01.04.2014, Авдіївський міський суд Донецької області

Провадження № 2-а/217/47/2014

Справа № 217/258/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 квітня 2014 року суддя Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який проходив строкову військову службу в Демократичній Республіці Афганістан та відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» має статус учасника бойових дій. Після військової служби в Афганистані чоловік хворів і 15 вересня 2005 року МСЕК встановила йому 2 групу інвалідності за загальним захворюванням. 31 березня 2006 року її чоловік помер. На позивача як на дружину загиблого учасника бойових дій розповсюджується дія п. 2 ст. 10 вищевказаного Закону, та вона має пільги на оплату комунальних послуг відповідно до ст. 15 цього ж Закону. Нею були надані відповідачеві усі необхідні документи на підтвердження права на пільги. Однак, у січні 2014р. вона отримала лист відповідача, в якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки прийнято рішення про призупинення пільг позивачеві із посиланням на п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту». Позивач із прийнятим рішенням не погоджується, оскільки вважає, що вона відноситься до пільгової категорії осіб, визначених у п. 2, а не у п. 1 ст. 10 вказаного Закону. Просила визнати незаконним рішення відповідача щодо призупинення пільги по оплаті житлово-комунальних послуг, зобов'язати начальника відділу персоніфікованого обліку і обслуговування громадян пільгових категорій Оленич А.Д. поновити її пільги, передбачені п. 2 ст. 10 вказаного Закону.

Ухвалою від 5 березня 2014 року відкрито скорочене провадження в даній справі.

Відповідач 25 березня 2014 року надав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що на підставі планової перевірки правильності встановлення пільгового статусу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було виявлено не повну відповідність наданих документів позивачем Управлінню для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання, яке призвело до смерті, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, службових обов'язків відповідно до п. 1 ст. 10 вказаного Закону. Листом Управління в особі начальника відділу персоніфікованого обліку і обслуговування громадян пільгових категорій позивача повторно повідомило та роз'яснило підстави, порядок надання за належністю форми відповідного документу і про необхідність його надання (Постанова КМУ № 63 від 8 лютого 1994р.) Виконання законних вимог Управління позивачем ігноруються, а статті закону невірно інтерпретуються. Вказаний позивачем п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на дружин померлих інвалідів Великої Вітчизняної Війни, до якої померлий чоловік позивача не відноситься. Він мав 2 групу інвалідності за загальним захворюванням. Просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 8 липня 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 8 липня 1989 року, серія НОМЕР_1.

10 серпня 2005 року ОСОБА_3 було видано посвідчення серії НОМЕР_2 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветерана війни-учасника бойових дій.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки МСЕК серії ДОН-05 № 024916, ОСОБА_3 з 15 вересня 2005 року встановлено другу групу інвалідності за загальними причинами.

31 березня 2006 року ОСОБА_3 помер, що підтверджено копією довідки від 1 квітня 2006 року № 179/03-42, виданої Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції.

17 січня 2014 року Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради направило позивачу ОСОБА_1 лист за № 05/01-37/44, в якому повторно повідомляє, що за результатами проведеної самоперевірки правильності встановлення пільгового статусу «члена сім`ї померлих (загиблих) ветеранів війни» прийнято рішення про призупинення призначення позивачеві пільги по оплаті житлово-комунальних послуг, оскільки позивачем не надані документи, що підтверджують причину смерті чоловіка, пов'язану з перебуванням у зоні бойових дій, що передбачено п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просили позивача надати вказані документи до відділу персоніфікованого обліку і обслуговування громадян пільгових категорій Управління.

Позивач, не погоджуючись із призупиненням надання пільг Управлінням праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради, 13 лютого 2014 року звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті

Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

ОСОБА_3 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 10 серпня 2005 року мав статус ветерана війни - учасника бойових дій.

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя

інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда

Отже, на позивача як на дружину померлого учасника бойових дій, визнаного за життя інвалідом від загального захворювання, розповсюджується чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і тому вона має право на пільги, визначені у статті 15 вказаного Закону, у тому числі й на пільги щодо оплати комунальних послуг.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що позивач віднесена до осіб, зазначених у п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки відповідно до зазначеного пункту, дія Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів; сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами; сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів.

В даному випадку предметом позовних вимог є питання стосовно порушеного права на пільги дружини ветерана війни - учасника бойових дій, який був визнаний за життя інвалідом від загального захворювання, а не порушеного права сім`ї учасника бойових дій, який загинув (пропав безвісти) або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території

інших держав під час воєнних дій та конфліктів, або під час виконання

завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами.

Пункт 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосується не тільки дружин померлих інвалідів війни, як вказує відповідач в своїх запереченнях, а також і дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин.

Отже, є безпідставною вимога посадової особи відповідача, викладена у листі від 17 січня 2014 року № 05/01-37/44, щодо необхідності підтвердження позивачем причини смерті її чоловіка, пов'язаної із перебуванням у зоні бойових дій.

За таких обставин, суд доходить висновку про незаконність призупинення призначення позивачеві пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, з огляду на що відповідача слід зобов'язати вказані пільги поновити.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права як зобов'язання начальника відділу персоніфікованого обліку і обслуговування громадян пільгових категорій Управління Оленич А.Д. поновити пільги, позивачем не враховано, що Оленич А.Д., приймаючи рішення про призупинення пільг, діяла від імені суб'єкта владних повноважень - Управління праці і соціального захисту населення Авдіївської міської ради, яке є відповідачем в даній справі, і тому суд, з урахуванням вимог п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що зобов'язати поновити пільги позивачеві слід саме Управління праці і соціального захисту населення Авдіївської міської ради.

Також суд зауважує, що у пункті 2 позовних вимог позивач просить зобов'язати поновити їй пільги, передбачені п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, як вказувалось судом вище, вказане положення Закону стосується осіб, на яких поширюється його дія, а пільги для таких осіб встановлює стаття 15 цього Закону, в тому числі й щодо оплати комунальних послуг. Отже, позивачу слід поновити пільги, передбачені статтею 15, а не п. 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З огляду на викладене, суд задовольняє частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 183-2, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області щодо призупинення призначення ОСОБА_1 пільги по оплаті житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області поновити ОСОБА_1 пільги, передбачені статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанову прийнято в порядку скороченого провадження та складено у повному обсязі 1 квітня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Десятиденний строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: