Ухвала суду № 38447438, 22.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/3144/13-ц 22.04.2014 22.04.2014 22.04.2014

Провадження №22-ц/784/1024/14

Справа № 22-ц/784/1024/14 Головуючий першої інстанції: Квєтка І.А.

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Свіщук О.В.,

за участю позивача ОСОБА_2, представників відповідача Крісанова С.В. і Козирєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «СеОл - Агро» (далі ПП «СеОл - Агро») про стягнення заборгованості з орендної плати,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП «СеОл - Агро» про стягнення заборгованості з орендної плати.

Позивач вказував, що 02 січня 2011 року він уклав з відповідачем два договори оренди належних йому земельних ділянок площею 2,24 га та 1,8 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на десять років. Пунктом 3.1. цих договорів розмір орендної плати визначено відповідно 1042 грн. та 428 грн. за кожну ділянку, або 3% від вартості земельної ділянки у строк не пізніше 1 листопада кожного року.

Посилаючись на те, що за 2012-2013 роки йому недоплачена орендна плата, виходячи із нової грошової оцінки земельних ділянок та з урахуванням 0,2 % пені за кожен день прострочення, позивач просив стягнути з відповідача 3037 грн.78 коп. заборгованості з орендної плати.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на належне виконання договірних зобов'язань та безпідставність позовних вимог.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просив його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 8 ст. 93 ЗК України).

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України від 2 жовтня 2003 року «Про оренду землі» (далі -Закон).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14, 18, 20 Закону).

Відповідно до ст. 13 Закону за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону орендна плата, її розмір, форма платежу, строк і порядок виплати є суттєвими умовами договору оренди землі.

Статтями 24, 25 Закону передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 22 червня 2001 року Баратівською сільською радою народних депутатів Снігурівського району є власником двох земельних ділянок, площею 2,24 га та 1,8 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Баратівської сільської ради Снігурівського району (а.с.11).

02 січня 2011 року позивач уклав з відповідачем два договори оренди належних йому земельних ділянок площею, згідно яких передав у платне користування відповідача земельну ділянку, площею 1,8 га, вартістю 14 284грн.16коп., а також земельну ділянку, площею 2,24 га, вартістю 34 757грн.22коп. (а.с. 4-6, 31 -33).

Договори зареєстровані у відділі Держкомзему Снігурівського району, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру земель 29 березня 2012 року.

Пунктами 3.1. 3.3., 7.7. договорів відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату у грошовій, натуральній або відробітковій формі по узгодженню сторін, в розмірі 428 грн. за ділянку, площею 1,8 га, та 1 042 грн. за ділянку, площею 2,24 га , щорічно, або 3 % від вартості земельних ділянок, у строк не пізніше 1 листопада кожного року, але з відрахуванням із орендної плати податку на доходи фізичних осіб.

Сторони визначили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення (п.3.4 договору).

Відповідно до відомостей про отримання орендної плати, позивач в листопаді 2012 та 2013 років отримував орендну плату по 1 249 грн., виходячи із розміру орендної плати, зазначеної у договорах оренди (1 042 грн. + 428 грн. = 1470 грн.) за мінусом 15 % податку на доходи фізичних осіб (220,50 грн.).

За такого, заборгованість по орендній платі у відповідача перед позивачем відсутня, а тому також відсутні правові для нарахування передбаченої п.3.4. договору пені.

Отже, суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позову, ухваливши рішення, яке відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону..

Доводи апелянта про те, що орендна плата повинна автоматично змінюватися відповідачем в залежності від нової грошової оцінки земельної ділянки, є необґрунтованими, оскільки умовами договору оренди такого не передбачено.

Відповідно до пунктів 3.2. і 8 договорів оренди орендна плата може переглядатися за згодою сторін, а за відсутності згоди - спір вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що згоди щодо підвищення орендної плати сторони не досягли, із заявами про зміну умов укладених договорів в частині розміру орендної плати позивач ані до відповідача, ані до суду не звертався.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді