Рішення № 38447001, 28.04.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2014 р.

Справа № 916/661/14

За позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

До відповідача: Державної установи "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на водному транспорті"

про стягнення 1633,54 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути Державної установи "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на водному транспорті" 1521,49 грн. основної заборгованості та 112,05 грн. пені.

У наданому суду відзиві на позовну заяву від 13.03.2014р. представником Державної установи "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на Водному транспорті" було визнано факт наявності заборгованості перед позивачем, однак вказувалось на відсутність вини відповідача у виникненні боргу, оскільки несплата була пов’язана з недостатнім бюджетним фінансуванням, що засвідчує, на думку відповідача наявність ознак непереборної сили, у зв’язку з чим відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Крім того, у доповненнях до відзиву від 04.04.2014р. представником Державної установи "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на водному транспорті" вказувалось на необхідність виконання постанови КМУ від 01.03.2014р. № 65 „Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету”, якою передбачається необхідність спрямування коштів на казначейському рахунку, у першу чергу, на соціальні виплати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

23 квітня 2013 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (Власник мереж) та Державною установою "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на Водному транспорті" (Користувач) укладено договір про технічне забезпечення електроенергією № 98-Р, згідно умов якого Власник мереж прийняв на себе зобов’язання забезпечувати технічну можливість передачі та передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Користувачу до використання, а Користувач зобов’язався своєчасно сплачувати за використання технологічних електричних мереж та отримані послуги по електрозабезпеченню, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

З урахуванням положень п.п. 1.2, 1.3 Договору передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної у додатку № 1 „Однолінійна схема”, що є невід’ємною частиною договору. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі експлуатаційної відповідальності належних йому технологічних електричних мереж, яку зазначено на однолінійній схемі. Приєднана потужність електроустановок в точці приєднання на межі експлуатаційної відповідальності 120 кВт.

Відповідно до п. 4.3 Договору Користувач зобов’язався до 20-го числа кожного місяця, наступного за звітним здійснювати оплату за використання технологічних електричних мереж Власника мереж, а також за електрозабезпечення за розрахунковий період згідно приладів облік Користувача. Розрахунок плати за використання технологічних електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком № 2 „Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат Власника мереж на передачу електричної енергії”, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених п. 4.3 договору, з порушенням терміну, з Користувача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення, до повної сплати заборгованості.

Станом на 30 червня 2013 року Державною установою "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на водному транспорті" було спожито електроенергії на суму 1521,49 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями приймально-здавального акту (копія а.с. 28), підписаного представником відповідача, рахунком на сплату заборгованості, а також даними розрахунків позивача, в результаті чого за відповідачем рахується несплачена заборгованість у сумі 1521,49 грн.

У зв’язку з простроченням сплати вартості спожитої електроенергії, позивачем здійснено розрахунок пені. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 1521,49 грн. та пеня в сумі 112,05 грн., розрахована за період 21.07.2013р. по 10.02.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором про технічне забезпечення електроенергією № 98-Р від 23 квітня 2013 року та направлено на стягнення з відповідача 1521,49 грн. основної заборгованості та 112,05 грн. пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державною установою "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на Водному транспорті" прийнятих на себе зобов’язань за умовами договору про технічне забезпечення електроенергією № 98-Р від 23 квітня 2013 року.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" про стягнення основної заборгованості в розмірі 1521,49 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених п. 4.3 договору, з порушенням терміну, з Користувача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення, до повної сплати заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені в сумі 112,05 грн., розрахованої за період з 21.07.2013р. по 10.02.2014р., вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача основної заборгованості у розмірі 1521,49 грн. та пені в сумі 112,05 грн.

Стосовно посилання представника відповідача на вплив обставин непереборної сили, яка пов’язується відповідачем з недофінансування із Державного бюджету, через яке Державна установа "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на Водному транспорті" не могла виконати своє зобов’язання, вони судом відхиляється як необґрунтовані та недоведені належними та допустимими доказами, оскільки згідно положень ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, посилання відповідача на необхідність виконання постанови КМУ від 01.03.2014р. № 65 „Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету”, як на підставу для невиконання прийнятих на себе договірних зобов’язань, на думку суду, є неправомірним, оскільки положення вказаної постанови КМУ від 01.03.2014р. № 65 не поширюються на спірні правовідносини, як за дією у часі, так і за предметом дії. Так, недопустимим є застосування положень нормативного акта до правовідносин, які виникли до набрання його чинності. Крім того, положення постанови КМУ від 01.03.2014р. № 65 жодним чином не звільняють відповідача від виконання прийнятих на себе договірних зобов’язань.

Також на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1827грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державної установи "Лабораторний центр Держсанепідемслужби України на водному транспорті" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 37; код 38363663; р/р 35213001005939, р/р 35223002005939 в ГУДКСУ в Одеській області м. Одеси, МФО 828011) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; код 01125608; р/р 26007962501311 в ПАТ „ПУМБ” м. Донецьк, МФО 334851) 1521 (тисяча п’ятсот двадцять одна) грн. 49 коп. основного боргу, 112 (сто дванадцять) грн. 05 коп. пені та 1827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.