Рішення № 38446941, 17.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 911/468/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство»

про стягнення 256 379,27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: 1. Ярошенко О.О. (довіреність б/н від 07.09.2013);

2. Миколаєнко Д.Л. (довіреність б/н від 07.09.2013);

від відповідача: Ніколаєнко В.С. (довіреність б/н від 10.01.2014).

секретар судового засідання: Жиленко Е.В

Обставини справи:

13.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №12-12/13-02 від 12.12.2013 (вх. №495/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (далі - відповідач) про стягнення 256 379,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №ЗК 280813/03-ПК від 28.08.2013, зокрема, щодо проведення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 189 080,00 грн. основного боргу, 39 328,64 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 1 885,62 грн. пені, 18 908,00 грн. штрафу, 435,14 грн. - 3% річних та 6 741,87 індексації.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2014 було порушено провадження у справі №911/468/14 та призначено її розгляд на 13.03.2014.

12.03.2014 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про перенесення дати розгляду справи б/н від 11.03.2014 (вх.4375/14).

У судове засідання 13.03.2014 відповідач не з'явився, представник позивача подав клопотання б/н від 13.03.2014 (вх. №4452/14), в якому просить продовжити строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2014 продовжено строк вирішення спору з 15.04.2014 по 29.04.2014 та у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.04.2014.

14.04.2014 через канцелярію суду представник відповідача надав, витребувані ухвалою господарського суду від 13.02.2014 документи, які залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.04.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, у судовому засіданні 17.04.2014, заперечив проти позовних вимог, проте письмового відзиву не надав.

За таких обставин, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 23.02.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

28.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» (продавець за договором, позивач у справ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір купівлі-продажу №ЗК 280813/03 - ПК (далі-договір), відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додатків та специфікацій д нього).

Відповідно до п.3.1. договору конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначається в додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2. зазначено, що загальна сума договору складається із суми вартості товару згідно всіх накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 13.1. договору зазначено, що договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» товар на загальну суму 236 550,00 грн. про, що свідчить видаткова накладна №3367 від 30 серпня 2013 року.

Зазначена видаткова накладна, як встановив суд, оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» відвантажило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» отримало товар на загальну суму 236 350,00 грн. у визначений сторонами строк без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Згідно п.4.1. договору товар за даним договором поставляється на наступних умовах: покупець повинен в строк до 29 серпня 2013 року перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 20% від вартості товару, що вказаний у додатку(ах) до договору.

З копії банківської виписки вбачається, що відповідач 29.08.2013 оплатив товар у розмірі 20% - 47 270,00 грн.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про те, що у відповідача згідно умов договору виник обов'язок оплатити 80 % вартість товару. Враховуючи п.4.1. договору на залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу з наступним графіком сплати: 80% від суми вартості всього товару по договору, покупець має сплатити до 15 листопада 2013 року.

Проте сторони не надали жодних доказів здійснення відповідачем оплати за товар у розмір 80% до 15 листопада 2013 року.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати у розмірі 47 270,00 становить 189 080,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останній зобов'язання по оплаті 80% вартості прийнятого товару у встановлений строк не виконав і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 189 080,00 грн.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 189 080,00 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 39 328,64 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до п.4.5. договору на суму заборгованості по договору нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,2% за кожний день користування. Нарахування відсотків здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на поточний рахунок продавця.

Перевіривши заявлену до стягнення суму боргу з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом, господарський суд встановив, що позивачем невірно вказано період виникнення простроченої оплати та нарахування відсотків (з 31.08.2013 по 12.12.2013).

Проте, господарським судом встановлено, що відповідно до п.4.1. договору 80% від суми вартості всього товару по договору, покупець має сплатити до 15 листопада 2013 року.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що прострочення по оплаті та відповідний період, за який нараховуються відсотки за користування товарним кредитом починається за наступного дня після строку, зазначеного в п.4.1. договору, тобто з 16.11.2013.

Відповідно до перерахунку суду розмір відсотків за користування товарним кредитом складає 10 210,32 грн. нарахованих з 16.11.2013 по 12.12.2013.

Таким чином, позовна вимога про стягнення відсотків за користування товарним кредитом підлягає задоволенню частково в сумі 10 210,32 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 29 118,32 грн. відсотків за користування товарним кредитом. (39 328,64-10210.32) суд відмовляє.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 1 885,62 грн., нарахованої на суму боргу за період з 15.11.2013 по 12.12.2013.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п. 7.1. договору у випадку порушення продавцем термінів постачання відповідно до умов договору, він оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконання зобов'язань за кожний день прострочення невиконання зобов'язань.

Пунктом 7.2. договору зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним невірно зазначено період (з 15.11.2013 по 12.12.2013), за який нараховану пеню.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені складає 1818,28 грн.

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір ставки НБУРозмір подвійної ставки НБУСума пені за період прострочки18908016.11.2013 - 12.12.2013276.5000 %0.036 %*1818.28Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 1818,28 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 67,34 грн. пені (1 885,62 грн. - 1 818,28 грн.) суд відмовляє.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 908,00 грн. штрафу.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок суми штрафу встановив, віє арифметично вірний та підлягає задоволенню повністю в розмірі 18 908,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 435,14грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, є правомірними.

З огляду на викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, з причини невірно зазначеного періоду нарахування (з 15.11.2013 по 12.12.2013).

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків18908016.11.2013 - 12.12.2013273 %419.60Таким чином, позовна вимога про стягнення трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково в сумі 419,60 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 15,54 грн. трьох відсотків річних (435,14 грн. - 419,60 грн.) суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суму індексації 6 741,87 грн.

Відповідно до п. 4.8. договору оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США збільшиться в порівнянні до офіційного курсу гривні до іноземної валюти - долара США, що діяв на дату підписання договору, продавець має право вимагати від покупця сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні по договору. Проіндексована сума вартості товару у гривін встановлюється як (А1/А0)xСП=СПС, де А1 - офіційний курс долара США на момент здійснення платежу/на момент висування вимоги про здійснення платежу/на дату подачі позовної заяви до суду; А0 - офіційний курс долара США, що був встановлений на дату підписання договору; СП-сума вартості товару (платежу у гривні) визначена у відповідних накладних на передачу товару (видаткових); СПС - проіндексована сума вартості товару (платежу у гривні) до договору.

Проте, як встановлено господарським судом позивачем невірно зазначено курс гривні до долару США, відповідно до інформації НБУ станом на 12.12.2013 офіційний курс гривні до долара США становить 799,3000 грн. за 100 одиниць. За перерахунком суду сума індексації дорівнює « 0» (799,30/799,30x189 080,00).

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми індексації задоволенню не підлягає.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що відповідач не подав докази, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, однак, у зв'язку з допущеними позивачем помилками при здійсненні розрахунку, позов підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 220 508,20 грн., з яких 189 080,00 грн. основного боргу, 10 210,32 відсотки за користування товарним кредитом, 1818,28 грн. пеня, 18 908,00 грн. штрафу та 419,60 грн. 3 % річних.

В іншій частині позову, а саме в стягненні 29 118,32 грн. відсотків за користування, 67,34 грн. пені, 15,54 грн. - 3% річних та 6 741,87 грн. індексації суд відмовляє.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, господарський суд звертає увагу, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі - 4 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (07241, Київська обл., Іванківський район, село Розважів, вулиця Іванківська, будинок 9, ідентифікаційний код: 03755495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, будинок 39, ідентифікаційний код: 37508774) 189 080 (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 10 210 (десять тисяч двісті десять) грн. 32 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 1818 (одну тисячу вісімсот вісімнадцять) грн. 28 коп. пені, 18 908 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. штрафу, 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 60 коп. 3 % річних та 4 420 (чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 25.04.2014 року