Рішення № 38446937, 24.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.2014 Справа № 905/1753/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», м.Київ (ідентифікаційний код 01432032)

до відповідача Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ (ідентифікаційний код 33839013)

про стягнення заборгованості за договором №КД2180-00 від 09.01.2013р. в сумі 39150,00грн., пені в сумі 2674,51грн., 3% річних у розмірі 904,20грн.

за участю представників:

від позивача: Маруженко Д.М. за довіреністю №788 від 18.03.2014р.

від відповідача: не з'явився

Позивач, Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ про стягнення заборгованості за договором №КД2180-00 від 09.01.2013р. в сумі 39150,00грн., пені в сумі 2674,51грн., 3% річних у розмірі 904,20грн.

Ухвалою від 20.03.2014р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1753/14, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування №КД2180-00-3 від 09.01.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 39150,00грн. та підстави для нарахування пені в сумі 2674,51грн., 3% річних у розмірі 904,20грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування №КД2180-00-3 від 09.01.2013р., календарного плану, протоколу узгодження договірної ціни на 2013 рік, актів здавання-приймання науково-технічної продукції №2/2013 від 01.07.2013р., №1/2013 від 25.03.2013р., претензії №1505 від 24.07.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 253, 525, 509. 526, 530, 546, 547, 548, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 626, 892 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

09.04.2014р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній визначає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 39150,00грн., пені у розмірі 2674,51грн., та заперечує проти стягнення 3% річних у розмірі 904,20грн. з тих підстав, що умовами договору №КД2180-00-3 від 09.01.2013р. даний вид штрафних санкцій не передбачений, в отже сторони не домовлялися про їх застосування.

Розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції відповідно до ст. 74-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

09.01.2013р. між Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (замовник) та Державним підприємством «Український державний геологорозвідувальний інститут» (виконавець) укладено договір з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування №КД2180-00-3 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виконати для замовника, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи з моніторингу та наукового супроводження надрокористування (далі - роботи) полем шахти ім.Дзержинського (пласти: m6, m4, m3, l6, l5, l4, l3, l2, l2, l1, k8, k7, k6, k5, k3, k2) відповідно до умов цього договору (п.1.1. Договору).

За п.10.4. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 27.12.2018р.

Відповідно до п.5.1. Договору загальна вартість робіт згідно з цим договором визначається протоколом узгодження договірної ціни, що є додатком 2 до цього договору, і складає у 2013 році: 65250,00грн., крім того ПДВ 20% - 13050,00грн., всього: 78600,00грн.

По завршенню кожного етапу (підетапу) виконавець надає замовнику акт здавання-приймання робіт в 2-х примірниках та інформаційний звіт у письмовій формі (п.4.2. Договору).

Так, сторонами складено 25.03.2013р. акт здавання-приймання науково-технічної продукції №1/2013 на суму 19575,00грн., 01.07.2013р. акт №2/2013 на суму 19575,00грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що надані послуги прийняті замовником без заперечень.

За п.5.3. Договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 25% від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом). Перерахування авансу здійснюється на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що остаточний розрахунок за виконаний етап (підетап) здійснюється замовником на підставі акту здавання-приймання робіт протягом 10 робочих днів з дати його підписання.

Відтак, кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом №1/2013 від 25.03.2013р. на суму 19575,00грн. становить 08.04.2013р., за актом №2/2013 від 01.07.2013р. на суму 19575,00грн. - 15.07.2013р.

Проте, у встановлені Договором строки виконавець не сплатив замовнику вартість наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 39150,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Як вище зазначалось, відповідач визнав позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 39150,00грн.

Відповідно до п.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість у розмірі 39150,00грн. відповідачем не була сплачена у встановлений строк та доказів погашення вказаної заборгованості суду не представлено, позовні вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими, доведеними належним чином, та є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2674,51грн., нараховану за період з 09.04.2013р. по 08.10.2013р. на суму 19575,00грн., з 16.07.2013р. по 15.01.2014р. на суму 19575,00грн., 3% річних у розмірі 904,20грн., нарахованих за період з 09.04.2013р. по 15.07.2013р. на суму 19575,00грн., за період з 16.07.2013р. по 04.03.2014р. на суму 39150,00грн.

Відповідно до п.6.2. Договору у разі несвоєчасної оплати за виконанні роботи замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх обов'язків.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, враховуючи, що Договором не передбачено періоду нарахування пені, то при здійсненні відповідного розрахунку застосовуються обмеження, встановлені приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, щодо строку, протягом якого може нараховуватись дана штрафна санкція.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що при здійснені вказаного розрахунку позивачем невірно визначені кінцеві дати нарахування.

Здійснивши розрахунок пені самостійно за період з 09.04.2013р. (початкова дата нарахування, визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 07.10.2013р. (кінцева дата припинювального строку, визначена судом) на суму 19575,00грн., з 16.07.2013р. (початкова дата нарахування, визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 13.01.2014р. (кінцева дата припинювального строку, визначена судом), судом встановлено, що розмір пені становить 2653,62грн.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 2653,62грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок, визначений період та сума нарахування є вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 904,20грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», м.Київ до відповідача, Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ про стягнення заборгованості за договором №КД2180-00 від 09.01.2013р. в сумі 39150,00грн., пені в сумі 2674,51грн., 3% річних у розмірі 904,20грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул.50 років Жовтня, буд.19, ідентифікаційний код 33839013) на користь Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (04114, м.Київ, вул. Автозаводська, буд.78-А, ідентифікаційний код 01432032) заборгованість у розмірі 39150,00грн., пеню в сумі 2653,62грн., 3% річних у розмірі 904,20грн., судовий збір у розмірі 1826,11грн.

В іншій частині позових вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Державному підприємству «Український державний геологорозвідувальний інститут» (04114, м.Київ, вул. Автозаводська, буд.78-А, ідентифікаційний код 01432032) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1442,62грн., сплачений платіжним дорученням №2003 від 18.11.2013р. на суму 3269,62грн.

У судовому засіданні 24.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2014р.

Суддя Ю.В. Сич