Ухвала суду № 38445103, 22.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 816/567/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бегунца А.О. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 816/567/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0007852201/964 від 30.12.2013 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 66 187 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 33 095 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0007862201/965 від 30.12.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 72 918 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 36 461 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, приписів ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України та ст.ст. 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ «КрКЗ» зареєстроване як юридична особа 04.08.1994 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради , перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість. (а.с.т.1,129-130)

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «КрКЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт перевірки №5792/16-03-22-01-08/00231610 від 26.12.2013 року (надалі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем ст.ст.138,139,198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 66 187 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 12 607 грн.. за 3 квартал 2012 року в сумі 38 451 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 15 129 грн., та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за травень - грудень 2012 року в загальному розмірі 72 918 грн. (а.с.т.1,10-26)

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 30 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0007852201/964 , яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 66 187 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 33 095 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0007862201/965 від 30.12.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 72 918 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 36 461 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення не оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями Кременчуцької ОДПІ , позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено факт господарських взаємовідносин між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТД «Астат», ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи», ТОВ «НВКФ «Вест- Пром», ТОВ «Південна хімічна компанія «Союз- Реагент», ТОВ «Спецфрезінструмент» (Постачальники) щодо купівлі ПАТ «КрКЗ» товару (будівельних матеріалів, запасних авточастин, нафтопродуктів, уайт спіриту, натрію азотистокислого, оцтової кислоти ) на підставі відповідних договорів, що маються у матеріалах справи . За умовами договорів Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар (а.с.29-44 ).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання угод матеріали справи містять податкові накладні, видаткові накладні, паспорта якості товару, рахунки - фактури.

Товар, з- поміж іншого, перевозився власним транспортом позивача та перевізними службами «Нова пошта», «Ночной експрес», на підтвердження чого було долучено до матеріалів справи подорожні листи, посвідчення про відрядження водія ПАТ «КрКЗ» та товарно - транспортні накладні, оформлені відповідними перевізниками. Вказані документи оформлені належним чином, з яких можливо встановити який товар, ким, куди і коли перевозився. (т.1.,а.с. документів первинного бухгалтерського обліку 45-128).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сказаними фактичними обставинами спростовано твердження податкового органу про відсутність доказів перевезення товару, що, як на думку відповідача, ставить під сумнів реальність оподаткованих господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи куплений позивачем у ТОВ «ТД «Астат», ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи», ТОВ «НВКФ «Вест- Пром», ТОВ «Південна хімічна компанія «Союз- Реагент», ТОВ «Спецфрезінструмент» був використаний у власній господарській діяльності для покриття виготовленої продукції фарбою та ремонту обладнання.

На підтвердження вказаного суду надано довіреності на отримання товару посадовими особами позивача, вимоги про отримання ТМЦ, лімітно - забірні карти (т.1, а.с.189-248, т., а.с.1-62)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення первинних документів не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність ТТН, що ставить під сумнів поставку купленого товару, як на підставу для визнання оподаткованих операцій нереальними та фіктивними, оскільки вказане не дає можливості вважати, що поставка товару фактично не відбувалась, оскільки суду було надано оформлені належним чином ТТН та подорожні листи, з яких можливо встановити, який товар перевозився, ким і куди.

Відсутність та /або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Крім того, такі документи, зокрема ТТН та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей, що свідчить про безпідставність посилань податкового органу.

Щодо посилання апелянта на неможливість ТОВ «Спецфрезінструмент» виконання своїх договірних зобов'язань в силу відсутності останнього за його місцезнаходженням, що начебто підтверджується відповідним актом «Про неможливість проведення зустрічної звірки», колегія суддів зазначає наступне.

Такий акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки, не може бути беззаперечним доказом відсутності суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням та доказом неможливості виконання останнім своїх договірних зобов'язань. Крім того суду не було надано докази на підтвердження внесення відповідних записів до ЄДР про відсутність ТОВ «Спецфрезінструмент» за його місцезнаходженням станом на момент проведення оподаткованих господарських операцій.

Крім того, не може вважати беззаперечними доказами безтоварності оподаткованих операцій відповідні акти перевірки контрагентів позивача, якими , нібито, не підтверджено податкові зобов'язання таких по ланцюгу постачання.

Слід відзначити, що ПАТ «КрКЗ» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами. Висновки податкового органу щодо фіктивності та сумнівності його контрагентів ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і колегія суддів вважає вірним та обгурнтованим висновок суду першої інстанції про те, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а встановлені судом фактичні обставини справи свідчать, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року по справі № 816/567/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 816/567/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бенедик А.П.