Ухвала суду № 38444644, 22.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 876/14265/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Большакової О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Агроком Центр" до державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

23 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Агроком Центр" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області за № 0000752200 від 09 вересня 2013 року; визнати протиправними дії ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі щодо нарахування ТзОВ ,,Агроком Центр" пені в сумі 141 грн., обчисленої на виявлені органом Міндоходів суми занижень податкових зобов'язань з ПДВ, збільшених податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі № 0000752200 від 09 вересня 2013 року.

Постановою від 01 листопада 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково та ухвалив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000752200 від 09 вересня 2013 року. В решті позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова в частині скасування податкового повідомлення-рішення прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про протиправність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року з використанням податкових накладних, які не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів/послуг у грудні 2012 року.

За таких обставин податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ ,,Агроком Центр" за липень 2013 року, оформленої актом №1/22-00/38141600 від 22.08.2013 року, ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000752200 від 09 вересня 2013 року, яким збільшила товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27573,83 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 13786,92 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення пункту 198.6 статті 198, абз.11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України допустив заниження суми податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 27573,83 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за липень 2013 року суми ПДВ по податкових накладних, виписаних в ТзОВ ,,Енергомонтажвентиляція" у грудні 2012 року.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ТзОВ ,,Енергомонтажвентиляція" у зв'язку із наданням послуг видало ТзОВ ,,Агроком Центр" дві податкові накладні № 23 від 21.12.2012 року та №24 від 24.12.2012 року.

В серпні 2013 року ТзОВ ,,Агроком Центр" подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, згідно яких включило до складу податкового кредиту за липень 2013 року суми ПДВ в загальному розмірі 27573,83 грн. на підставі виданих ТзОВ ,,Енергомонтажвентиляція" податкових накладних за № 23 від 21.12.2012 року та № 24 від 24.12.2012 року.

При поданні декларації товариство подало додаток № 8 (Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій зазначило, що постачальник - ТзОВ „Енергомонтажвентиляція" (306489913204) не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за № 23 від 21.12.2012 року та № 24 від 24.12.2012 року.

Також підприємство листом від 16.08.2013 №20/08 (вх. ДПІ за №471/10) скерувало на адресу ДПІ належно посвідчені копії платіжних доручень за № 109451 від 21.12.2012 року, № 109453 від 24.12.2012 року, № 109454 від 24.12.2012 року.

Підпунктом ,,а" пункту198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт ,,а" пункту198.1).

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні', що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач при включенні до податкового кредиту за звітний період (липень 2013 року) виконав усі передбачені законодавством дії, які дають право правомірно збільшити розмір податкового кредиту з ПДВ при порушенні продавцем послуг порядку реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому суд першої інстанції також вірно зазначив, що позивач мав право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, які були не зареєстровані постачальником (виконавцем послуг) у Єдиному реєстрі податкових накладних, за любий звітний податковий період в межах 365 днів від дати виписки таких податкових накладних, оскільки в Податковому кодексі України відсутнє чітке посилання законодавця на те, що подача заяви зі скаргою на постачальника (виконавця послуг) до податкової декларації можлива лише за звітний податковий період, в якому відбувся факт сплати коштів постачальнику (виконавцю послуг) або факт отримання товарів/послуг.

Інших доводів на підтвердження відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за липень 2013 року по податкових накладних, виписаних в грудні 2012 року, крім різних звітних податкових періодів відповідач не наводить.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі № 813/7164/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

О.О. Большакова