Рішення № 38444564, 14.04.2014, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення
14.04.2014
Номер справи
922/950/14
Номер документу
38444564
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р.Справа № 922/950/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Біоенергетика", м. Київ до ФГ "Любава", с. Слатине про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 2 від 06.03.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергетика" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Фермерського господарства "Любава" основний борг в сумі 30000,00 грн., 3% річних в сумі 2941,64 грн., 7249,44 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 1774,98 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 6338,65 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №26/08-1 від 26.08.10р. та за договором про відступлення права вимоги №1/13 від 20.03.13 р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Шардан" та ФГ "Любава (відповідачем) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір позики) №26/08-1 від 26 серпня 2010 р. (а.с. 16-17), відповідно до умов якого, позикодавець (ТОВ "Шардан") зобов'язався передати позичальнику (відповідачу) у власність грошові кошти в сумі 30000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути ТОВ "Шардан" кошти у встановлений договором строк. Кошти за вказаним договором надавались відповідачу на умовах термінової, поворотної, безоплатної (безпроцентної) фінансової допомоги.

Вся сума коштів, тобто 30000,00 грн., повинна бути повернута відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Шардан" у строк не пізніше 30.11.10 р. (п. 2.1 договору №26/08-1 від 26 серпня 2010 р.)

27.08.10 р., на виконання умов вищезазначеного договору, ТОВ "Шардан" перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 30000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 102 від 27.08.10 р. на відповідну суму (а.с. 18).

Проте, відповідач свої зобов'язання з повернення грошових коштів в сумі 30000,00 грн. ТОВ "Шардан" не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед ТОВ "Шардан", станом на 01.12.2010 р., склала 30000,00 грн.

20.03.13 р. між ТОВ "Шардан" (первісний кредитор) та позивачем - ТОВ "Біоенергетика" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги (далі - договір) № 1/13 (а.с. 12-13), відповідно до умов якого, ТОВ "Шардан" відступило, а позивач набув право, належне ТОВ "Шардан" за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №26/08-1 від 26 серпня 2010 р., вимагати від боржника (ФГ "Любава) сплати заборгованості за вищезазначеним договором позики в сумі 30000,00 грн.

Повідомлення про відступлення права вимоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №26/08-1 від 26 серпня 2010 р. (а.с. 14) було направлено відповідачеві та отримано останнім 10.04.13 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 15).

Проте, відповідач ніяким чином на вказане повідомлення не відреагував, борг не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставин, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Як вже було зазначено, первісний кредитор - ТОВ "ШАРДАН" повідомив відповідача як боржника про передання першим своїх прав позивачу письмово, надіславши відповідне повідомлення №1/13 про відступлення права вимоги від 21.03.2013 р. з копією договору №1/13 про відступлення права вимоги (договору цесії) від 20.03.2013 р. цінним листом поштою, відповідно до приписів ст. 517 ЦК України, в якій зазначено, що первісний кредитор має передати позивачу всі документи, що підтверджують права вимоги.

Таким чином, позивач набув право вимагати від відповідача сплати заборгованості за договором позики в сумі 30000,00 грн.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 30000,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 01.12.10 р. прострочив виконання зобов'язання з повернення грошових коштів в сумі 30000,00 грн. за договором позики.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 30000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1774,98 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 2939,18 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7249,44 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (частина 2 зазначеної норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/08-1 від 26 серпня 2010 р. відповідальність відповідача у вигляді неустойки за порушенням зобов'язання з повернення боргу в сумі 30000,00 грн. встановлена не була.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 7249,44 грн. є позбавленою фактичного та правового обґрунтування, такою, що не відповідає як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 6338,65 грн., суд зазначає наступне.

В підтвердження понесення витрат на послуги адвоката, позивачем надано договір №12/13 про надання юридичних послуг адвокатом від 09.04.13 р. та додаткову угоду № 1 від 12.04.13 р. до нього (а.с. 21-23), свідоцтво про право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 24), рахунок НОМЕР_1 від 11.06.13 р. (а.с. 25) та банківську виписку (а.с. 26), оформлену адвокатом.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 36 ГПК України закріплює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подасться засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 2 Листа ВГСУ від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Оскільки витрати на послуги адвоката, як і судовий збір, відносяться до судових витрат, роз'яснення викладені в Листі ВГСУ від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012, по аналогії, мають застосовуватись і до доказів сплати витрат на послуги адвоката.

Таким чином, належним доказом понесення позивачем витрат на послуги адвоката, в сукупності з іншими документами, суд визнає лише оригінал платіжного доручення, який підтверджує факт перерахування коштів позивачем.

Суд також зазначає, що з документів, що містяться у справі, не можна зробити будь-який висновок як про обсяг наданих адвокатом послуг, так і про обсяг затраченого ним часу. Таким чином, суд не може встановити обсяг наданих послуг адвоката та зробити висновок про співрозмірність або неспіврозмірність адвокатських послуг грошовим сумам, зазначеним позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 6338,65 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Любава" (62321, Харківська область, Дергачівський район, смт. Слатине, вул. Башликова, б. 3, код ЄДРПОУ 31466048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергетика" (поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Басейна, б. 9-Г, оф. 21; юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Дарвіна, б. 10, оф. 2, код ЄДРПОУ 37701149) 30000,00 грн. заборгованості, інфляційні втрати в сумі 1774,98 грн., 3% річних в сумі 2939,18 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1511,28 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.04.2014 р.

Суддя Т.В. Інте

Попередній документ : 38439917
Наступний документ : 38444568