Рішення № 38443712, 22.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2014 Справа № 905/1554/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Займак Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства "Макіїввугілля", м.Макіїївка, Донецька область

про стягнення основного боргу в сумі 144425,30грн., інфляційні втрати в сумі 4119,59грн., 3% річних в сумі 9825,21грн., пеня в сумі 26574,25 грн., штраф в сумі 10109,79грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Арсоєв Р.Т., за довіреністю

від відповідача: Салацька І.В., за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м.Донецьк (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Макіїввугілля", м.Макіїївка, Донецька область (далі-Відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 144425,30грн., інфляційні втрати в сумі 4119,59грн., 3% річних в сумі 9825,21грн., пеня в сумі 26574,25 грн., штраф в сумі 10109,79грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором поставки №5/111626 від 08.09.2011р., в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 144425,30грн.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 9825,21грн., пеня в сумі 26574,25 грн., штраф в сумі 10109,79грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.1, 12, 44, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.251, 509, 510, 526, 530, 611, 612, 631, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 180, 193, 216, 218, 230, 231, 232, 265, 266, 267 Господарського кодексу України, ст.. 2,44 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): Договір поставки №5/111626 від 08.09.2011р.; рахунки-фактури; видаткові накладні №ЕЛ-476 від 16.09.2011р., №ЕЛ-510 від 30.09.2011р., №ЕЛ-514 від 04.10.2011р., №ЕЛ-515 від 04.10.2011р., №ЕЛ-516 від 04.10.2011р.; залізничні накладні; правоустановчі документи; договір поставки №5/111698 від 03.10.2011р.; розрахунок суми позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.03.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 02.04.2014р.

02.04.2014р. через канцелярію суду Відповідач надав відзив на позовну заяву №01-15/543 від 31.03.2014р. в якому позовні вимоги визнав частково, зокрема, посилаючись на той факт що, товар за накладними №ЕЛ-514 від 04.10.2011р., №ЕЛ-515 від 04.10.2011р., №ЕЛ-516 від 04.10.2011р. на загальну суму 96412,30грн. відвантажений йому Позивачем за Договором поставки №5/111698 від 03.10.2011р.

22.04.2014р. через канцелярію суду Позивач надав письмові пояснення б/н від 11.04.2014р. по суті спору.

Представник Позивача у судовому засіданні 22.04.2014р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 22.04.2014р. позовні вимоги визнав частково з підстав викладених у відзиві.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м.Донецьк (Постачальником) та Державним підприємством "Макіїввугілля", м.Макіїївка, Донецька область (Покупцем), укладено Договір поставки №5/111626 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами зазначеними у цьому Договорі. Найменування: ліс кріпильний хвойних порід дл. 3-3,5 м д. 10-14 см., кількість 101,08 м3.

Поставка здійснюється на умовах СРТ, згідно правилам Інкотермс в редакції 2000 року.(п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунок за продукцію здійснюється по факту поставки протягом 30 банківських днів.

Згідно п.9.1 Договору строк дії цього Договору з 08.09.2011р. по 31.12.2011р., а за зобов'язаннями Постачальника по поставці, та зобов'язанням Покупця по оплаті до повного їх виконання.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Як стверджує Позивач у позовній заяві, ним на виконання умов Договору поставки №5/111626 від 08.09.2011р. було здійснено поставку Відповідачу лісу кріпильного хвойних порід дл. 3-3,5 м д. 10-14 см. за видатковими накладними №ЕЛ-476 від 16.09.2011р. на суму 24405,50грн., №ЕЛ-510 від 30.09.2011р. на суму 23607,50грн., №ЕЛ-514 від 04.10.2011р. на суму 33496,00грн., №ЕЛ-515 від 04.10.2011р. на суму 32149,80грн., №ЕЛ-516 від 04.10.2011р. на суму 30766,50грн., всього на загальну суму 144425,30грн.

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних, було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Однак, свої зобов'язання зі своєчасної та повної оплати отриманого товару за Договору поставки №5/111626 від 08.09.2011р. Відповідач не виконав, що й обумовило звернення Позивача з позовною заявою до суду.

Відповідач у судовому засіданні 22.04.2014р. та у відзиві на позовну заяву №01-15/543 від 31.03.2014р. проти задоволення стягнення з нього заборгованості в сумі 96412,3грн. заперечив, посилаючись на той факт що, товар на зазначену суму було поставлено йому Позивачем на виконання укладеного між ними Договору поставки №5/111698 від 03.10.2011р. за накладними №ЕЛ-514 від 04.10.2011р., №ЕЛ-515 від 04.10.2011р., №ЕЛ-516 від 04.10.2011р.

До матеріалів справи Відповідачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 08.09.2011р. - 19.03.2014р., станом на 19.03.2014р., підписаний та скріплений печатками сторін, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки №5/111626 від 08.09.2011р. за даними Позивача становить 144425,30грн., за даними Відповідача 48013,00грн.

Суд приймає до уваги зазначені твердження відповідача з огляду на наступне:

В підтвердження факту виконання перед Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №5/111626 від 08.09.2011р. в сумі 144425,30грн. Позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних №ЕЛ-476 від 16.09.2011р. на суму 24405,50грн., №ЕЛ-510 від 30.09.2011р. на суму 23607,50грн., №ЕЛ-514 від 04.10.2011р. на суму 33496,00грн., №ЕЛ-515 від 04.10.2011р. на суму 32149,80грн., №ЕЛ-516 від 04.10.2011р. на суму 30766,50грн.

Проте, як встановлено судом, видаткові накладні №ЕЛ-514 від 04.10.2011р. на суму 33496,00грн., №ЕЛ-515 від 04.10.2011р. на суму 32149,80грн., №ЕЛ-516 від 04.10.2011р. на суму 30766,50 грн., як підставу здійснення поставки, як підставу здійснення поставки, містять посилання на Договір поставки №5/111698 від 03.10.2011р.

Позивач у Поясненнях 22.04.2014 р. стверджував, що 03 жовтня 2011 р. між сторонами відбулось переоформлення господарських відносин у вигляді укладання між тими ж сторонами, щодо того ж предмету, на тих самих умовах Договору постачання №5/111698.

Натомість, ці твердження Позивача не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки предметом Договору поставки №5/111626 від 08.09.2011 р. є ліс кріпильний хвойних порід дл. 3-3,5 м д. 10-14 см., кількість 101,08 м3.; тоді як предметом Договору постачання №5/111698 є ліс кріпильний хвойних порід, але з іншими характеристиками d 10-18cm L=2-3m; d 10-24cm L=4-6m.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму 48013,00 грн. за видатковими накладними №ЕЛ-476 від 16.09.2011р. на суму 24405,50грн., №ЕЛ-510 від 30.09.2011р. на суму 23607,50грн., відповідно до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених Договором.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунок за продукцію здійснюється по факту поставки протягом 30 банківських днів.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Покупець грошове зобов'язання перед Постачальником в частині розрахунку за прийнятий товар не виконав у повному обсязі. Вартість товару у сумі 48013,00грн. у встановлені Договором строки не сплачена.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 48013,00грн. не надав. Крім того Відповідач у Відзиві на позовну заяву №01-15/543 від 31.03.2014р. визнав борг в сумі 48013,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення суми основного боргу в сумі 48013,00грн., доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги у частині стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 96412,30грн. є безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача суми інфляційного збільшення основного боргу у розмірі 4119,59 грн., 3% річних в сумі 9825,21грн., пені у розмірі 26574,25 грн., та штрафу у розмірі 10109,79 грн.

Необхідно зазначити, що у Поясненнях від 22.04.2014 р. Позивач розмежував вищенаведені позовні вимоги за Договором поставки №5/111626 від 08.09.2011р. та Договором поставки №5/111698 від 03.10.2011р. Враховуючи той факт, що, як встановлено судом, Договір поставки №5/111698 від 03.10.2011р. не є підставою позову, суд належним чином перевіряє надані Позивачем розрахунки.

Щодо стягнення суми інфляційного збільшення основного боргу у розмірі 4119,59 грн., 3% річних в сумі 9825,21 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за Договором поставки №5/111626 від 08.09.2011р. за період з 01.11.2011 р. по 21.02.2014 р. в розмірі 3295,59 грн., та за Договором поставки №5/111698 від 03.10.2011р. за період з 18.11.2011 р. по 19.02.2014 р. в розмірі 6529,62 грн.

Перевіривши розрахунок, враховуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, підлягають частковому задоволенню у розмірі 3291,65 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 6533,56 грн., підлягають залишенню без задоволення.

Позивачем надано розрахунок інфляційного збільшення суми боргу за Договором поставки №5/111626 від 08.09.2011р. за період з 01.11.2011 р. по 21.02.2014 р. в розмірі 1386,30 грн., та за Договором поставки №5/111698 від 03.10.2011р. за період з 18.11.2011 р. по 19.02.2014 р. в розмірі 2733,29 грн.

Перевіривши розрахунок, враховуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню у розмірі 672,05 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3447,54 грн., підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, на підставі п.2 ст.231 Господарського кодексу України Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені в сумі 26574,25 грн. та штрафу в сумі 10109,79грн.

За висновками суду, вказані позовні вимоги є неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, з огляду на таке:

За змістом положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу та пені передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України , можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі № 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11.

Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Таким чином, у зв'язку із тим, що сторони в договорі не погодили конкретний розмір пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане Відповідачем зобов'язання має саме грошовий характер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 26574,25 грн. та штрафу в сумі 10109,79грн підлягають залишенню без задоволення.

Згідно з позовною заявою Позивачем заявлено про покладення на Відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8000 грн. 00 коп.

Зокрема, як встановлено судом, 17.02.2014р. між Позивачем (замовником) та ОСОБА_3 (адвокатом) був укладений договір №104/14 про надання юридичних послуг. Згідно договору адвокат зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується оплатити адвокату консультаційні та юридичні послуги, щодо захисту прав замовника по справі стосовно стягнення з ДП «Макіїввугілля» заборгованості за Договором поставки №5/111626 від 08.09.2011р. Пунктом 4 Договору плата за виконання адвокатом доручень замовника, визначається сторонами виходячи з часу, витраченого виконавцем та /або залученими їм фахівцями із застосуванням індивідуальних погодинних ставок тощо.

В підтвердження надання юридичних послуг адвокатом, Позивач надав суду вищевказаний договір №104/14 від 17.02.2014р.; платіжне доручення №233 від 04.03.2014р. на суму 8000,00грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 №1695 від 23.05.2008р.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують понесення Позивачем витрат на сплату вартості послуг адвоката.

Відповідно до ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги заявлення до стягнення заборгованості за договором який не є підставою позову у справі, часткову неправомірність позовних вимог та невірний розрахунок розміру відповідальності передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає, що до стягнення з Відповідача підлягає 1218,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м.Донецьк до Державного підприємства "Макіїввугілля", м.Макіїївка, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 144425,30грн., інфляційні втрати в сумі 4119,59грн., 3% річних в сумі 9825,21грн., пеня в сумі 26574,25 грн., штраф в сумі 10109,79грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, Донецька область, Центрально-міськиий район, м.Макіїївка, пл.Радянська, б.2, ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (83017, м.Донецьк, вул. Овнатаняна, б.22а, кімната 304; 83048, м.Донецьк, вул. Артема, б.104-а, кв.62; ЄДРПОУ 36560943) основний борг у розмірі 48013,00грн., 3% річних у розмірі 3291,65грн., інфляційні втрати у розмірі 672,05грн., судовий збір у розмірі 1039,53грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1218,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 22.04.2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04. 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко