Ухвала суду № 38443690, 08.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

08 квітня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 2а-2027/12/1470

Категорія: 8.3.3

Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Милосердного М.М.,

суддів – Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року приватне акціонерне товариство "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" (далі – ПАТ "Первомайське ШРБУ", Підприємство) звернулося до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Миколаївській області (далі – Первомайська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000552302 від 28.03.2012 року, яким Підприємству донараховано податок на прибуток підприємства в сумі 376331 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 94083 грн., а також №0000562302 від 28.03.2012 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 395026 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 97174грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, представником Первомайської ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не в повній мірі досліджені матеріали справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15 лютого 2012 року по 05 березня 2012 року посадовими особами Первомайської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Первомайське ШРБУ", якою встановлено порушення:

- п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 55068 грн. шляхом внесення до декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Профстрой-2005" за серпень-вересень 2010 року;

- п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 6334 грн. шляхом внесення до декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту на підставі податкової накладної, отриманої від ПП "Клин-Маркет" за жовтень 2010 року;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України Підприємством завищено податковий кредит на 6334 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з операції по придбанню мазуту у ПП "Клин-Маркет";

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України Підприємством завищено податковий кредит в сумі 322250 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості господарських операцій по придбанню бітуму та пічного палива у ТОВ "Айвар-МС";

- п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9. п139.1 ст.139 Податкового кодексу України Підприємством занижено податок на прибуток в сумі 370588 грн. за ІІІ квартал 2011 року, оскільки безпідставно віднесено до валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ "Айвар-МС", що не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підставою для таких висновків слугувало визнання нікчемними правочинів між Позивачем та контрагентами ТОВ "Профстрой-2005" (операції позивача з придбання послуг по відновленню дорожнього покриття за серпень-вересень 2010 року), ПП "Клин-Маркет" (придбання мазуту в січні-березні 2011 року), ТОВ "Айвар-МС" (придбання бітуму та пічного палива), які в свою чергу ґрунтуються на твердженнях про не підтвердження Підприємством вчинення правочинів відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, неможливість проведення перевірки ТОВ "Профстрой-2005" та ПП "Клин-Маркет", в зв'язку з незнаходженням вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою.

За результатом проведеної перевірки складено акт №62/23/03331430 від 14.03.2012 року, на підставі якого винесені оспорюванні по даній справі податкові повідомлення-рішення: №0000552302 від 28.03.2012 року, яким ПАТ "Первомайське ШРБУ" донараховано податок на прибуток в сумі 376331грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 94083 грн.; №0000562302 від 28.03.2012 року, яким позивачеві донараховано податок на додану вартість в сумі 395026 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 97174 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем первинні документи дійшов до висновку, з якимм погоджується також і колегія суддів, про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Профстрой-2005" (операції позивача з придбання послуг по відновленню дорожнього покриття за серпень-вересень 2010 року), ПП "Клин-Маркет" (придбання мазуту в січні-березні 2011 року), ТОВ "Айвар-МС" (придбання бітуму, пічного палива) підтверджується цивільно-правовими угодами (договір купівлі-продажу бітуму, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Айвар-МС" (продавець) та ін.) розрахунково-платіжними документами, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, звітом про витрати матеріалів в будівництві, реєстром отриманих та виданих податкових накладних. Матеріальні цінності, отримані Позивачем від постачальників, використані останнім у власній господарській діяльності (ремонт доріг та ін.) з метою отримання прибутку. Вартість використаних товарно-матеріальних цінностей позивачем віднесена до собівартості виконаних робіт (наданих послуг) та була включена до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства. На підтвердження реальності та обґрунтованості формування витрат з придбання матеріальних цінностей та їх використання в господарській діяльності позивачем надані договори, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, журнал обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальні цінності, реєстри отриманих податкових накладних, банківські виписки, платіжні доручення. Облік придбаних матеріальних цінностей проводився на підставі вище перелічених документів шляхом формування відповідного звіту. Списання використаних в ході виконання позивачем як підрядником будівельних і ремонтних робіт (надання послуг) на користь замовників будівельних та інших матеріалів проводилося на підставі цивільно-правових угод, оформлених сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг), та шляхом складання позивачем наприкінці кожного кварталу матеріального звіту, який відповідав вимогам наказу Міністерства статистики України від 21 червня 1996р. № 193. До матеріального звіту позивачем додано прибуткові накладні і акти виконаних робіт з замовником.

Відсутність контрагентів (ТОВ "Профстрой-2005", ПП "Клин-Маркет") за юридичною адресою в 2012 році не є тією обставиною, яка могла б слугувати підставою для визнання господарських операцій, проведених до серпня 2011 року з зазначеними підприємствами безтоварними.

Констатування фактів порушень податкового законодавства, викладених контролюючим органом в акті перевірки від 14.03.2012 року, ґрунтуються лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документа органом державної податкової служби (акта перевірки), що є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984.

Відповідачем не надано належних доказів відсутності у ТОВ "Профстрой-2005", ТОВ "Айвар-МС" і ПП "Клін-Маркет" спеціальної податкової правосуб'єктності на час укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платників податку на додану вартість була анульована на момент складання податкових накладних.

Судом правильно відхилено доводи контролюючого органу про недійсність правочинів не може бути підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки про недійсність (нікчемність) правочинів або про застосування наслідків їх недійсності мають юридичну силу, якщо вони викладені в рішенні суду за провадженням, в якому приймали участь всі учасники цивільних правовідносин (сторони по угоді). При цьому, предметом розгляду є конкретна угода (договір), а висновок про недійсність може ґрунтуватися тільки при наявності недоліків конкретного договору, а не припущень про недійсність правочину без дослідження конкретної угоди та позицій (аргументів) обох сторін по договору. До того ж, господарська операція (термін що використовується податковому законодавстві) та правочин (угода) не є тотожними поняттями. Недійсність угоди не є обов’язковою умовою неправильності вчинення господарської операції і навпаки невірно оформлена господарська операція не вказує на недійсність угоди.

Тому, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог наданими первинними документами, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення – придбання на підставі цивільно-правової угоди матеріальних цінностей та послуг (робіт) для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови вчинення господарських операцій та має всі документальні підтвердження розміру витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги та скасовано оспорюванні податкові повідомлення-рішення.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на фіктивність укладених договорів поставки між позивачем та вказаним вище контрагентами, то колегія суддів вважає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача із контрагентами підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, які досліджені судом першої інстанції, та в сукупності повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст.198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

З огляду на реорганізацію Первомайської ОДПІ, колегія суддів вважає можливим здійснити заміну належного відповідача у даній справі, а саме: Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Державної податкової служби у Миколаївській області на її правонаступника – Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник – Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) – залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: