Рішення № 38443449, 23.04.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2014 р. Справа № 902/147/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", м.Запоріжжя

до: Уладово-Люлінецької дослідно-селекційної станції Інституту біонергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, с.Уладівське, Калинівський район, Вінницька область

про стягнення 143 100,00 грн. за договором поставки

За участю секретаря судового засідання Нестерова Д.О.

За участю представників:

позивача: Обізюк М.В., довіреність № 67/14 від 17.02.2014 року, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським ВМ ВМВ України у Вінницькій області, 28.02.2005 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" до Уладово-Люлінецької дослідно-селекційної станції Інституту біонергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України про стягнення 143 100,00 грн., з яких 87 000,00 грн. боргу, 26 100,00 грн. штрафу, 30 000,00 грн. збитків в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем по договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року в частині проведення оплати в обумовлені договором строки.

Ухвалою суду від 10.02.2014 року порушено провадження у справі № 902/147/14 та призначено до розгляду на 20.02.2014 року.

В зв'язку з неявкою в засідання суду 20.02.2014 року сторін та не надання ними всіх необхідних для розгляду справи документів, розгляд справи ухвалою суду від 20.02.2014 року відкладено до 02.04.2014 року; в зв'язку з неявкою в засідання суду відповідача та необхідністю витребування від сторін додаткових документів розгляд справи ухвали від 02.04.2014 року відкладено до 10.04.2014 року та 10.04.2014 року до 23.04.2014 року.

Також, ухвалою суду від 10.04.2014 року, за клопотання позивача, розгляд справи продовжено на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач в судове засідання 23.04.2014 року в черговий раз не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву та документи витребувані попередніми ухвалами суду.

Про час, день та місце розгляду справи відповідача було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 10.04.2014 року, надіслання та вручення якої останньому стверджується поштовим повідомлення про вручення поштової кореспонденції за № 2242220032966.

Також про обізнаність відповідача про слухання справи в суді за його участю 23.04.2014 року стверджується клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи від 22.04.2014 року та подання ним витребуваних ухвалами суду доказів, в тому рахунку і відзиву.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 23.04.2014 року, відповідач визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 87 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкції на підставі п.3.ч.1 ст. 83 ГПК України, ст.233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України мотивуючи важким матеріальним становищем підприємства та його збитковістю і наявність великих кредитних зобов'язань.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в засіданні суду підтримав свої позовні вимоги та просить їх задовольнити мотивуючи викладеним в позовній заяві обставинами та доданими до неї доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

23.04.2012 року між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (Постачальник) та Уладово-Люлінецькою дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України (Покупець) укладено договір поставки пестицидів № ВН-П-100 (а.с.11-13, т.1).

За умовами договору Постачальник зобов'язується у порядку, строки та на умовах визначених Договором та Специфікаціями до нього поставити та передати у власність Покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (Товар), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар (п1.1 Договору).

Найменування (асортимент) Товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п.2.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторони домовились, що Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику Товар у строки та в розмірах визначених в Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни Товару в порядку визначеному Договором. Якщо в Специфікації не вказано дату (строк) оплати Товару, то такий Товар оплачується Покупцем в день його отримання від Постачальника. Ця ж умова діє, якщо між Сторонами фактично відбулась поставка Товару по накладній, але на такий Товар не було підписано Специфікації.

Розділом 8 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Так, пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошового зобов'язання Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Судом встановлено, що сторонами 23.05.2012 року було підписано специфікацію № 1 до договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року на підставі якої позивач повинен поставити відповідачу Товар на загальну суму 126 340 грн. (а.с.15, т.1).

Відповідно до Специфікації № 1 відповідач повинен був перший платіж в сумі 14 000 грн. здійснити в строк до 23.05.2012 року; другий - в сумі 56 170 грн. до 01.06.2012 року; третій - в сумі 56 170 грн. до 01.08.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач по видатковій накладній № ЗП8259 від 23.05.2012 року, на умовах Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року, отримав від позивача Товар на загальну суму 126 340 грн.(а.с.17, т.1).

06.06.2012 року сторонами підписано специфікацію № 2 до договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року, на підставі якої позивач повинен поставити відповідачу Товар на загальну суму 27 200 грн. (а.с.16, т.1).

Матеріалами справи стверджується, що відповідач по видатковій накладній № ЗП9331 07.06.2012 року на умовах Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року, отримав від позивача Товар на загальну суму 27 200 грн.(а.с.18, т.1).

Свідченням того, що Товар передавався відповідачу саме на підставі Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року є посилання на вказаний договір безпосередньо у видаткових накладних.

Судом встановлено, що відповідач за отриманий Товар на умовах договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року за період з 23.05.2012 року по 26.02.2013 року сплатив позивачу 63 540 грн., що стверджується виписками з банку та обопільно підписаним актом звірки за період з 01.01.2012 року по 19.04.2013 року (а.с.21,22-24, т.1).

Таким чином, станом на 19.04.2013 року борг відповідача перед позивачем за договором поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року складає 90 000 грн.

Факт існування у відповідача боргу перед позивачем в сумі 90 000 грн. також стверджується заявою відповідача до позивача з проханням відстрочити (розстрочити) борг в сумі 90 000 грн., який виник за Договором поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2013 року (а.с.25, т.1).

На підставі поданої відповідачем в травні 2013 року заяви про відстрочку (розстрочку) сплати боргу між сторонами 08.05.2013 року укладено додаткову угоду № 1 до Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2013 року, за якою Покупець (відповідач по справі) підтверджує, що прострочене грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником (позивач по справі) з оплати отриманого за Договором поставки товару, станом на дату складання додаткової угоди становить 90 000 грн. (п. 1 Угоди) (а.с.14).

Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику суму вказану в п. 1 Договору в строк не пізніше 25 серпня 2013 року (п. 2.1. Договору).

Крім того, Покупець в строк не пізніше 25 серпня 2013 року зобов'язується сплатити Постачальнику 10 000 грн. збитків, завданих Постачальнику Покупцем простроченням оплати товару , що є погодженим сторонами і частково компенсують як прострочення , так і втрати постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару (п. 2.2 Договору).

Пунктом 4.1. Угоди сторони передбачили, що якщо станом на 25 серпня 2013 року Покупцем не буде належним чином виконано грошове зобов'язання по Додатковій угоді, то замість частини збитків - 10 000 грн. - Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 30 000 грн., що є повною сумою збитків. заздалегідь погоджених Сторонами, завданих Постачальнику Покупцем простроченням оплати Товару по Договору поставки, включаючи втрати Постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару Покупцю (неможливість користування грошовими коштами по яким надається відстрочка).

Так як, відповідач не виконав належним чином вимог додаткової угоди № 1 до Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2013 року, позивач 31.10.2013 року звернувся до першого з претензію № 360/13-юр від 29.10.2013 року про сплату не пізніше 11.11.2013 року боргу в сумі 90 000 грн. та 10 000 грн. збитків відповідно до умов додаткової угоди № 1(а.с.26-27 т.1).

Після отримання претензії, відповідач сплатив позивачу 3 000 грн. в рахунок погашення боргу, що стверджується випискою з банку від 14.11.2013 року (а.с.23, т.1).

Таким чином, станом на день звернення з даним позовом до суду, борг відповідача перед позивачем складає 87 000 грн.

Доказів сплати заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем боргу в обумовлений Додатковою угодою № 1 до Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року строк спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище Додатковою угодою від 08.05.2013 року до Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року встановлено кінцевий строк оплати отриманого Товару до 25.08.2013 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 87 000 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 % штрафу на підставі п. 8.1.3 Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року в сумі 26 100 грн. та 30 000 грн. збитків відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди № 1 до Договору поставки пестицидів № ВН-П-100 від 23.05.2012 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Згідно зі ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Згідно ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених Кодексом та іншими законами (ч.1 ст. 229 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 8 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Так, пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошового зобов'язання Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Пунктом 4.1. Додаткової угоди № до Договору № ВН-П-100 від 23.05.2012 року сторони передбачили, що якщо станом на 25 серпня 2013 року Покупцем не буде належним чином виконано грошове зобов'язання по Додатковій угоді, то замість частини збитків - 10 000 грн. - Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 30 000 грн., що є повною сумою збитків. заздалегідь погоджених Сторонами, завданих Постачальнику Покупцем простроченням оплати Товару по Договору поставки, включаючи втрати Постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару Покупцю (неможливість користування грошовими коштами по яким надається відстрочка).

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 30% штрафу та збитків в сумі 30 000 грн. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Разом з тим оцінивши надані сторонами докази наявні в матеріалах справи, стосовно вимог про стягнення штрафу, суд дійшов висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд взяв до уваги майновий стан відповідача (важке матеріальне становище, що підтверджено відповідними документами - баланс, звіти про фінансовий стан, звіти про фінансовий результат, які свідчать про збитковість господарської діяльності відповідача - за І квартал 2014 року - 718 000,00 грн. збитку), неспівмірність заявлених вимог розміру боргу (вимоги про стягнення штрафу та збитків в сукупності становлять майже 65 % від суми боргу), а також те, що негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача компенсовані заявленням вимоги про стягнення збитків в твердій сумі в розмірі 30 000,00 грн., яка повністю задоволена судом.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу до 10 000,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення 30 000 грн. збитків судом задовольняються повністю як такі що заявлені правомірно та у відповідно до умов договору та норм чинного законодавства і співрозмірними з боргом.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, судом також прийнято до уваги визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу висловлене у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, збитків та штрафу.

Задовольняючи позов суд взяв до уваги процесуальну позицію відповідача, яка свідчить про визнання позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткового зменшення розміру штрафу.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача вимог згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Уладово-Люлінецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України, вул.Радянська, с.Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422 (ідентифікаційний код - 00497638) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", вул. Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005 (ідентифікаційний код - 34216986) - 87 000 грн. 00 коп. - боргу, 30 000 грн. 00 коп. - збитків, 10 000 грн. 00 коп. - штрафу, 2 862 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 16 100 грн. 00 коп. штрафу відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 квітня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Радянська, с.Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422