Постанова № 38443401, 22.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2014 року 14:20 № 826/3572/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна»

до

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про

визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна» (далі – ПрАТ «СК «Провідна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – відповідач, Нацкомфінпослуг), у якій просить суд визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача №556 від 27.02.2014 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «Провідна»» в частині вимог про усунення порушень частини 7 статті 6 Закону України «Про страхування», частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1.14 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що здійснював діяльність у відповідності до норм законодавства та Правил добровільного страхування майна ПрАТ «СК «Провідна». Вказав на те, що договори страхування ризиків у сільському господарстві, на які посилається відповідач, були укладені в межах строку, наданого Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 02.07.2013 №2070 «Про внесення змін до Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування» для приведення правил страхування у відповідність із вимогами Розпорядження. На думку позивача, висновки відповідача про порушення ПрАТ «СК «Провідна» вимог частини 7 статті 6 Закону України «Про страхування», частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»,та пункту 1.14 розділу 1 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності є помилковими. Просив скасувати розпорядження відповідача №556 від 27.02.2014 в оскаржуваній частині.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що позивач здійснював страхову діяльність, а саме: укладав договори добровільного комплексного страхування посівів озимих сільськогосподарських культур без отримання ліцензії на вказаний вид страхування. Зазначене порушення було зафіксовано в акті від 27.12.2013 №238/13-7 ФП, на підставі якого видано оскаржуване розпорядження №556 від 27.02.2014. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі акту планової виїзної перевірки (інспекції) ПрАТ «СК «Провідна» від 27.12.2013 №238/13-7 ФП, відповідно до абзацу третього пункту 4.2 розділу 4 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.12.2012 №2319, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 за № 2112/22424, складено акт про правопорушення ПрАТ «СК «Провідна» законодавства про фінансові послуги від 08.01.2014 року № 1/13-15/13/8 (а.с. 13-39 Т. І).

Згідно вказаного акту, позивач порушив вимоги законодавства про фінансові послуги, зокрема:

- частини 7 статті 6 Закону України «Про страхування», яка передбачає, що страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії;

- частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», яка передбачає, що у разі відповідно до закону надання певних фінансових послу потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій;

- пункту 1.14 розділу 1 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, який передбачає, що вимоги установлені законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності, повинні виконуватись страховиками проти дії ліцензії.

Відповідач зазначив, що ПрАТ «СК «Провідна» здійснювало діяльність щодо добровільного страхування сільськогосподарської продукції, на яке не має відповідної ліцензії.

У зв’язку з виявленням зазначених порушень, відповідач застосував до позивача захід впливу у формі оскаржуваного розпорядження від 27.02.214 №556 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «Провідна»» (далі – Розпорядження №556), яким зобов'язано ПрАТ «СК «Провідна» усунути виявлені правопорушення у строк до 27.03.2014.

Не погоджуючись з Розпорядженням №556 в частині вимог про усунення порушень частини 7 статті 6 Закону України «Про страхування», частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1.14 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40, позивач оскаржив його у вказаній частині до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим. (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про страхування» визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до пункту 22 частини 4 статті 6 Закону України «Про страхування», до видів добровільного страхування віднесено страхування сільськогосподарської продукції.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про страхування», види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг видано розпорядження від 09.07.2010 № 565, яким затверджено Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування (далі – Розпорядження №565).

Розпорядженням Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 02.07.2013 №2070 (далі – Розпорядження від 02.07.2013 №2070) Характеристики та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування, затверджені Розпорядженням №565, пункт 3 «Характеристика та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування, передбачених пунктами 1 - 22 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»» доповнені підпунктом 3.22: страхування сільськогосподарської продукції.

У зв’язку з цим, страхування ризиків у сільському господарстві було віднесено до добровільного страхування майна (Іншого, ніж передбаченого пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування»), передбаченого пунктом 11 частини 4 статті Закону України «Про страхування».

Слід зазначити, що Розпорядження від 02.07.2013 №2070 набрало чинності 13.08.2013.

Згідно з пунктом 5 Розпорядження від 02.07.2013 №2070, страховикам постановлено протягом одного року після набрання чинності цим розпорядженням привести правила страхування у відповідність до цього розпорядження.

Таким чином, страховики до 13.08.2014 у разі здійснення діяльності зі страхування ризиків у сільському господарстві, зобов’язані отримати відповідну ліцензію.

Суд встановив, що ПрАТ «СК «Провідна» укладено договори добровільного комплексного страхування посівів озимих сільськогосподарських культур (а.с. 89-206 Т І), а саме:

- Договір, укладений з ДПДГ «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся НААНУ від 25.09.2013 №11/1138167/0302/13 (термін дії: з 26.09.2013-по 20.04.2014);

- Договір, укладений з ТОВ «ТАК-Агро» від 07.11.2012 №11/1131548/12 (термін дії: з 24.11.2012 - по 20.04.2013);

- Договір, укладений з ТОВ «Агрофірма «Перше травня» від 14.11.2012 №11/1104406/1736/12 (термін дії: з 17.11.2012 - по 20.04.2013);

- Договір, укладений з ТОВ «Агрофірма «Перше травня» від 14.11.2012 №11/1104407/1736/12 (термін дії: з 17.11.2012 - по 20.04.2013);

- Договір, укладений з СТОВ «АФ Колос» від 21.11.2012 №11/1136659/2407/12 (термін дії: з 25.11.2012-по 20.04.2013);

- Договір, укладений з ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинотехнологічна станція» від 04.04.2013 №11/1127093/1510/13 (термін дії: з 18.04.2013 - по 01.08.2013).

Позивач, в обґрунтування правомірності укладання ним зазначених договорів посилався на лист Нацкомфіпослуг від 27.03.2013 №2173/12-11, наданий на запит Ліги страхових організацій від 13.02.2013 №126/ІІІ-5 (а.с. 40-41 Т. І).

У вказаному листі Нацкомфіпослуг зазначає, що «страхування ризиків у сільському господарстві на час затвердження розпорядженням Держфінпослуг від 09.07.2010 №565 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування не було передбачено Законом України «Про страхування» як окремий вид добровільного страхування. У зв'язку з цим, страхування ризиків у сільському господарстві було віднесено до добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування»), передбаченого пунктом 11 частини четвертої статті 6 Закону.

Відповідно, правила добровільного страхування, якими встановлені умови страхування ризиків у сільському страхуванні, подавалися страховиком на реєстрацію до Уповноваженого органу в рамках ліцензії на здійснення добровільного страхування майна, та відповідно до пункту 5 проекту розпорядження Нацкомфінпослуг «Про внесення змін до Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування» страховики протягом року після набуття чинності цим розпорядженням повинні привести правила страхування у відповідність.»

Тобто, відповідно до наведених роз'яснень Нацкомфінпослуг протягом року після набуття чинності зазначеним розпорядженням страховики повинні виключити із умов страхування іншого, ніж страхування сільськогосподарської продукції (страхування майна, страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ), умови страхування ризиків у сільському господарстві.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про страхування», договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Позивач здійснював страхову діяльність на підставі Правил добровільного страхування майна ПрАТ «СК «Провідна», зареєстрованих Нацкомфінпослуг.

Як вбачається з вищенаведених договорів страхування, деякі з них були укладені до набрання чинності Розпорядженням від 02.07.2013 №2070 та дія усіх наведених договорів закінчується до граничної дати (13.08.2014) для приведення правил страхування у відповідність до цього розпорядження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач при укладанні зазначених договорів добровільного комплексного страхування посівів озимих сільськогосподарських культур діяв у межах законодавства, чинного на дату їх укладання.

Доводи відповідача про здійснення ПрАТ «СК «Провідна» страхування сільськогосподарської продукції без наявності відповідної ліцензії та, як наслідок, порушення положень частини 7 статті 6 Закону України «Про страхування», частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», пункту 1.14 розділу 1 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності є необґрунтованими та передчасними.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі зібраних у справі доказів, дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість доводів відповідача про порушення ПрАТ «СК «Провідна» вимог частини 7 статті 6 Закону України «Про страхування», частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»,та пункту 1.14 розділу 1 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, з огляду на що, розпорядження №556 від 27.02.2014 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №556 від 27.02.2014 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «СК «Провідна»» в частині вимог про усунення порушень частини 7 статті 6 Закону України «Про страхування», частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1.14 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 №40.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) судові витрати в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський