Постанова № 38443339, 17.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

5.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/849/14

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Залманов К.О. (довіреність від 02.01.2014 № 10-06)

від І відповідача - Станчева О.В. (довіреність від 28.11.2013 № 61/1-4594)

від ІІ відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод»

до Луганської митниці Міндоходів,

Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, повернення надміру сплаченого податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Луганської митниці Міндоходів від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/000506/2 та від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000744/2 про коригування митної вартості товарів;

- скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702020001/2013/00101 та № 702020001/2013/00164;

- повернути на рахунок публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надміру сплачений податок на додану вартість у сумі 460449,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та «MIR Trade AG» (Швейцарія) 30 червня 2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № 86-МТ/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в червні-жовтні 2013 року на умовах DAF UA станція Тополі (ІНКОТЕРМС 2000) було ввезено вантаж: вугілля марки КС.

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту № 86-МТ/2011 та додатків до нього позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (митна декларація № 702020001/2013/007933, митна декларація № 702020001/2013/010108) за ціною договору, а саме 120 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості і необхідний пакет документів, передбачений Митним кодексом України.

Однак 14 серпня 2013 року та 10 жовтня 2013 року Луганською митницею були прийняті рішення № 702020001/2013/000506/2 до митної декларації № 702020001/2013/007933 та № 702020001/2013/000744/2 до митної декларації № 702020001/2013/010108, згідно з якими визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, неможливо у зв'язку з відмовою декларанта в наданні додаткових документів.

Крім того, у зв'язку із неможливістю застосування першого методу, за результатами проведення консультації з декларантом згідно з вимогами статті 57 Митного кодексу України митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до статті 60 Митного кодексу України (за ціною договору щодо подібних товарів у відповідності до раніше проведеного митного оформлення митної декларації від 13 серпня 2013 року № 702020001/2013/007917 із рахунку 136 доларів США/тн. та митної декларації від 08 серпня 2013 року № 702020001/2013/007719 (додаток від 19 серпня 2013 року до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011).

14 серпня 2013 року та 10 жовтня 2013 року відповідач-1 картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/000101 та № 702020001/2013/000164, відмовив позивачу в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості № 702020001/2013/000506/2 та № 702020001/2013/000744/2).

Позивач вважає вказані дії та рішення відповідача протиправними, такими, що не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару, оскільки на виконання вимоги митного органу позивачем були надані у повному обсязі всі обов'язкові документи, що зазначені у статті 53 Митного кодексу України. Надані документи не мають розбіжностей, в них немає ознак підробки та містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Затребувані відповідачем документи жодним чином не мають відношення для підтвердження митної вартості товару, визначеної за 1-м методом «за ціною контракту», оскільки не можуть свідчити про наявність та розмір додаткових витрат імпортера, які мають включатися до митної вартості імпортованого товару.

Внаслідок пред'явлення відповідачем протиправних вимог про надання додаткових документів відбулося штучне створення незаконних підстав для подальшого прийняття відповідачем рішення про відмову в застосуванні 1-го методу оцінки митної вартості за митними деклараціями № 702020001/2013/007933 та № 702020001/2013/010108, та її визначення митним органом за 3-м методом за ціною із розрахунку 136 доларів США за тонну, яка на 16 доларів США за тонну вище задекларованої позивачем.

На думку позивача, в найгрубіше порушення приписів статті 58 Митного кодексу України, за умови надання повного пакету документів та за умови відсутності визначених законом обмежень для застосування першого методу визначення митної вартості імпортованого товару, відповідач прийняв протиправні рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 702020001/2013/000506/2 до митної декларації № 702020001/2013/007933 та № 702020001/2013/000744/2 до митної декларації № 702020001/2013/010108.

Позивач зазначив, що в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до вимог статті 60 Митного кодексу України за ціною договору щодо подібних товарів у відповідності до раніше проведеного митного оформлення митної декларації від 13 серпня 2013 року № 702020001/2013/007917 із розрахунку 136 доларів США/тн., проте підставою для застосування ціни 136 доларів США за тону при митному оформленні стало рішення митниці про коригування митної вартості № 702020001/2013/000230/2, про що зазначено в митній декларації № 702020001/2013/007917 і що є протиправним для коригування митної вартості, з огляду на приписи Митного кодексу України, тому що митна декларація від 08 серпня 2013 року № 702020001/2013/007719 оформлювалась зовсім за іншим контрактом, чим зазначено у рішенні (додаток від 19 серпня 2013 року до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011).

Крім того, зауважив позивач, надаючи ліцензію на імпорт, держава дає дозвіл на імпорт вугілля по ціні, вказаній у контракті.

Також позивач наголосив, що під час митного оформлення були надані державні стандарти, а саме ГОСТ 19242-73 та пояснення, в яких чітко зазначено, що додаткові літери - це визначення класу вугілля по розміру, тобто конкретизація вугілля марки «КС».

На підставі рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів № 702020001/2013/000506/2 до митної декларації № 702020001/2013/007933 та № 702020001/2013/000744/2 до митної декларації № 702020001/2013/010108 у серпні та жовтні 2013 року публічним акціонерним товариством «Алчевськкокс» було подано до митного оформлення нові митні декларації і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 136 доларів США/тн., та сплачено податок на додану вартість у сумі 3913818,49 грн., (замість 3453369,25 грн. при визначені митної вартості по ціні контракту 120 доларів США), переплата податку на додану вартість (із розрахунку 136 доларів США) складає 460449,24 грн., яка, на думку позивача, підлягає поверненню.

Враховуючи, що Державне казначейство України як бюджетна установа використовує бюджетні кошти лише за призначенням, а тому стягнення у судовому порядку коштів, у тому числі, відшкодування витрат, понесених внаслідок прийняття незаконних рішень органів державної влади, неможливо без відповідного виділення їх з державного бюджету (бюджетного призначення), позивачем було залучено до участі у справі орган Державного казначейства України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Луганська митниця Міндоходів адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 06 квітня 2014 року б/н (том 1, арк. справи 148-155). В запереченнях проти адміністративного позову І-й відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Згідно статті 318 Митного кодексу України (надалі МКУ), митному контролю підлягають усі товари комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. При цьому, форму та обсяги проведення такого контролю визначені у статтях 336-337 Митного кодексу України.

І-й відповідач зазначив, що 14 серпня 2013 року та 10 жовтня 2013 року підприємством ПАТ «Алчевськкокс» (код ЄДРПОУ 00190816) для митного оформлення товару «Вугільний концентрат марки КС...» виробництва ВАТ «Черниговець» Росія, була надана митна декларація № 702020001/2013/007933 та № 702020001/2013/010108 відповідно разом із пакетом документів зазначених в 44 графі вищезазначених митних декларацій. За умовами контракту продавцем вугілля є фірма «MIR Trade AG» (Швейцарія), а відправником та виробником вугілля товару (згідно пунктів 6, 7 додатку № 18 від 19 червня 2013 року до контракту № 86-МТ/2011) є ВАТ «Черниговец», Росія. Тобто, наявна зовнішньоекономічна операція, в якій вантаж іде напряму з Росії в Україну через Швейцарського посередника, при цьому посередник не є ані виробником, ані експортером вантажу.

При розгляді наданих пакетів документів було встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності, що підтверджують числові значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару та даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за заявленою митною декларацією.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийняття рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАІС. Наявність у ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Контроль правильності обчислення декларантом митної вартості товарів може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію. Такої позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-270а13 та від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-342а13, а також Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 30 січня 2014 року у справі № К/800/41272/13 та від 17 грудня 2013 року у справі № К/800/28635/13.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

В зв'язку із вищевикладеним на підставі частини 3 статті 53, пунктів 1-2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано (у вигляді електронного повідомлення) подання додаткових документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) згідно частини 6 статті 53 МКУ, подати за власним бажанням, додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (обґрунтування зниження вартості товару).

14 серпня 2013 року та 10 жовтня 2013 року декларантом відмовлено в наданні додаткових документів по пунктах 1-3 (лист від 14 серпня 2013 року №№ 003-1985 та від 10 жовтня 2013 року № 003-2455/1 відповідно), таким чином, позивачем, в порушення вимог чинного законодавства, не виконано в повному обсязі законні вимоги митниці щодо надання додаткових документів необхідних для розгляду питання щодо встановлення митної вартості товару, у зв'язку з чим, органом Міндоходів відповідно до положень Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, зокрема, частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 Кодексу, у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, було відмовлено. Дані дії відповідача є такими, що вчинені у межах та у спосіб, передбачений Митним кодексом України.

Керуючись положеннями частини 4 статті 57 та частини 5 статті 55 Кодексу між органом доходів і зборів та декларантом проведена процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та визначення основи такої вартості. За результатами консультації, при здійснені обміну інформацією, яка наявна у декларанта та органу доходів і зборів, було досягнуто згоди щодо застосування 3 методу визначення митної вартості (відповідно до статті 60 Кодексу).

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, зазначених у статтях 58, 59 Митного кодексу України, керуючись статтею 57 Кодексу здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 3 методом відповідно до положень статті 60 Кодексу на підставі рівня митної вартості подібного товару у відповідності до раніше проведеного митного оформлення: митна декларація від 13 серпня 2013 року № 702020001/2013/007917 із розрахунку 136 доларів США/тн. та митна декларація від 09 вересня 2013 року № 702020001/2013/008809, від 19 серпня 2013 року № 702020001/2013/008106 відповідно (додаток від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011).

Крім того, рішення прийнято з урахуванням раніше визначеної декларантом відповідно до положень статті 58 Кодексу та визнаної митним органом митної вартості подібного товару, однакового за всіма ознаками (у тому числі за фізико-хімічними характеристиками) із розрахунку 136 доларів США/тн. (митна декларація від 13 серпня 2013 року № 702020001/2013/007917).

Сплачений податок на додану вартість за вантажно-митними деклараціями, зазначеними у позові, включений позивачем до складу податкового кредиту, внаслідок чого це вплинуло, у тому числі: на розмір позитивного значення з податку на додану вартість (рядок 18) у декларації за серпень 2013 року; на розмір суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню (рядок 25) по декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року; на розмір суми позитивного значення (16854863,00 грн.), заявленого в декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року, та на розмір суми бюджетного відшкодування (35584120 грн.) у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2) заявлених в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

На підставі вищевикладеного І-й відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник І-го відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 06 квітня 2014 року б/н.

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало суду заперечення проти позову від 18 лютого 2014 року № 15-13/1377 (том 1, арк. справи 123-124). В запереченнях проти адміністративного позову ІІ-й відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

На теперішній час існує наступні два способи та порядки повернення надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України. А саме - митний орган добровільно готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету платежів. Цей порядок повернення надмірно сплачених платежів встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи». Відповідно до зазначеного Порядку Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків. На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку здійснює повернення коштів з бюджету. Інший спосіб повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів здійснюється органами Казначейства на підставі рішення суду шляхом безспірного списання коштів державного бюджету та їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень до бюджету, з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45). На теперішній час до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів та податку на додану вартість.

У судове засідання представник ІІ-го відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (том 1, арк. справи 122, 137).

Заслухавши пояснення представників позивача та І-го відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, між публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» та фірмою «MIR Trade AG» (Швейцарія) 30 червня 2011 року укладено контракт № 86-МТ/2011, в межах якого та згідно додатку до контракту від 19 червня 2013 року № 18 позивачем на митну територію України на умовах DAF станція Тополі (згідно умовам ІНКОТЕРМС 2000) ввезено вантаж: вугільний концентрат марки «КС», за непрямим контрактом, контрактна вартість товару складає 120 доларів США за одну тону (том 1, арк. справи 27-35, 42).

Так, 14 серпня 2013 року публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» для митного оформлення товару згідно додатку від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011 надано митну декларацію № 702020001/2013/007933, разом з пакетом документів, який зазначено в графі 44 митної декларації (том 1, арк. справи 182-183, 189, 190-192, 194, 195, 200-215, 223, 224-225, 226).

Рішенням Луганської митниці про коригування митної вартості товарів від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/000506/2 здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 3 методом відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України на підставі рівня митної вартості подібного (за всіма ознаками, у тому числі за фізико-хімічними характеристиками) товару «вугілля кам'яне битуминозне коксівне марки «КС» у відповідності до раніше проведеного митного оформлення: за митною декларацією від 13 серпня 2013 року № 702020001/2013/007917 із розрахунку 136 доларів США/тону та митною декларацією від 08 серпня 2013 року № 702020001/2013/007719 (додаток від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011) (том 1, арк. справи 180-181, 196-197).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/00101 повідомлено публічному акціонерному товариству «Алчевський коксохімічний завод» про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України у зв'язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість митного оформлення товарів: заявити митну вартість товарів у порядку і на умовах, визначених розділом ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/000506/2 (том 1, арк. справи 184-185).

З урахуванням рішення про коригування митної вартості від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/000506/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/00101 публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» подало до Луганської митниці митну декларацію від 15 серпня 2013 року № 702020001/2013/007976, у якій зазначено митну вартість товару за 3 методом за ціною 136 доларів США за одну тону, та сплачено податок на додану вартість у сумі 1735689,54 грн. (том 1, арк. справи 198-199).

Також, 10 жовтня 2013 року публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» для митного оформлення товару згідно додатку від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011 надано митну декларацію № 702020001/2013/010108, разом з пакетом документів, який зазначено в графі 44 митної декларації (том 1, арк. справи 200-215, 229-231, 238, 239, 240, 241-242, 243, 247, 248; том 2, арк. справи 16-20).

Рішенням Луганської митниці про коригування митної вартості товарів від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000744/2 здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 3 методом відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України на підставі рівня митної вартості подібного (за всіма ознаками, у тому числі за фізико-хімічними характеристиками) товару «вугілля кам'яне битуминозне коксівне марки «КС» у відповідності до раніше проведеного митного оформлення: за митною декларацією від 13 серпня 2013 року № 702020001/2013/007917 із розрахунку 136 доларів США/тону та митною декларацією від 08 серпня 2013 року № 702020001/2013/007719, від 19 серпня 2013 року № 702020001/2013/008106 (додаток від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011) (том 1, арк. справи 227-228).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/00164 повідомлено публічному акціонерному товариству «Алчевський коксохімічний завод» про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України у зв'язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість митного оформлення товарів: заявити митну вартість товарів у порядку і на умовах, визначених розділом ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000744/2 (том 1, арк. справи 232-233).

З урахуванням рішення про коригування митної вартості від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000744/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/00164 публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» подало до Луганської митниці митну декларацію від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010120, у якій зазначено митну вартість товару за 3 методом за ціною 136 доларів США за одну тону, та сплачено податок на додану вартість у сумі 5285825,25 грн. (том 2, арк. справи 1-3).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності визначення митним органом вартості товару за третім методом, при наявності тих документів, які були наданні позивачем при митному оформлені, у тому числі при неможливості надання додаткових документів.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень І відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 Митного кодексу України декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.

Згідно з частиною 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5, 6 статті 53 Митного кодексу).

Відповідно до частин 2, 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 55 Митного кодексу України митному органу надано право коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить перевірка та контроль правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII пункт 2 (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

В статті VII пункт 2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

З рішення про коригування митної вартості товарів від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/000506/2, запиту додаткових документів та консультації з декларантом за митною декларацією від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/007933 вбачається, що Луганською митницею за результатами опрацювання наданих декларантом документів, перелік яких наведено у пункті 18 цього рішення, враховуючи результати порівняння з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких здійснено, на підставі виявлених розбіжностей у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару (згідно з умовами додатку від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011 вантажовідправником та виробником товару є підприємство ЗАТ «Черніговець»), тоді як згідно наданих документів, а саме: залізничних накладних, сертифікатів якості, копії експортної митної декларації Російської Федерації від 02 липня 2013 року № 10608070/020713/0001396 - вантажовідправником та виробником товару є підприємство ВАТ «Черніговець» та «Забойщик», що не відповідає відомостям, зазначеним у залізничній накладній, яка заявлена у митній декларації від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/007933; в експортній митній декларації Російської Федерації, залізничній накладній, сертифікатах якості зазначена марка вугілля «КСОМШ», тоді як у додатку від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011 назва товару зазначена - вугілля марки «КС»; у висновку ДП «Держзовнішінформ» від 18 липня 2013 року № 10/331-3 погоджений рівень цін на вугілля марки «КС» виробництва ЗАТ «Черніговець» складає 120 доларів США/тону, тоді як у заявленій митній декларації зазначено виробника - ВАТ «Черніговець» та вугілля марки «КС» класу ОМСШ), декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 статті 53 Митного кодексу України (том 1, арк. справи 180-181, 186, 187-188).

Листом від 14 серпня 2013 року № 003-1985 публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» відмовило у наданні додаткових документів, що запитувались митним органом (том 1, арк. справи 193).

З рішення про коригування митної вартості товарів від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000744/2, запиту додаткових документів та консультації з декларантом за митною декларацією від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010108 вбачається, що Луганською митницею за результатами опрацювання наданих декларантом документів, перелік яких наведено у пункті 18 цього рішення, враховуючи результати порівняння з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких здійснено, на підставі виявлених розбіжностей у поданих документах, щодо даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за заявленою митною декларацією ((згідно з умовами додатку від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011 вантажовідправником та виробником товару є підприємство ЗАТ «Черніговець»), тоді як згідно наданих документів, а саме: залізничних накладних, сертифікатів якості, копії експортної митної декларації Російської Федерації від 02 липня 2013 року № 10608070/220813/0001760 - вантажовідправником та виробником товару є підприємство ВАТ «Черніговець» та «Забойщик», що не відповідає відомостям, зазначеним у залізничній накладній, яка заявлена у митній декларації від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010108; в експортній митній декларації Російської Федерації, залізничній накладній, сертифікатах якості зазначена марка вугілля «КСОМШ», тоді як у додатку від 19 червня 2013 року № 18 до контракту від 30 червня 2011 року № 86-МТ/2011 назва товару зазначена - вугілля марки «КС»; у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 09 жовтня 2013 року № 4551 погоджений рівень цін на вугілля марки «КС» виробництва ЗАТ «Черніговець» складає 120 доларів США/тону, тоді як у заявленій митній декларації зазначено виробника - ВАТ «Черніговець» та вугілля марки «КС» класу ОМСШ; інформація щодо ціни на вугілля марки «КС» надана експертною організацією ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 09 жовтня 2013 року № 4551 публічному акціонерному товариству «Алчевський коксохімічний завод», а саме 120-131 доларів США на умовах поставки DAF кордон Україна-Росія, містить розбіжності з інформацією, наданою цією ж організацією контролюючому органу у виданні «Дайджест цін № 20» (в період з 13 вересня 2013 року по 30 вересня 2013 року) - 125-135 доларів США на умовах FOВ постачальник), декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 статті 53 Митного кодексу України (том 1, арк. справи 227-228, 234, 235-236; том 2, арк. справи 8-15).

Листом від 10 жовтня 2013 року № 003-2455/1 публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» відмовило у наданні додаткових документів, що запитувались митним органом (том 1, арк. справи 237).

Матеріалами справи підтверджено наявність зазначених Луганською митницею розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів, а тому суд вважає правомірною вимогу контролюючого органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України надати до митного оформлення додаткові документи.

Листами від 14 серпня 2013 року № 003-1985 та від 10 жовтня 2013 року № 003-2455/1 декларант відмовився від надання додаткових документів на запит митного органу (том 1, арк. справи 193, 237).

Таким чином, судом встановлено, що декларантом не виконано вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України щодо обов'язку надання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та частини 3 статті 53 Митного кодексу України щодо обов'язку надання додаткових документів на вимогу Луганської митниці.

Посилання публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» на висновок державного підприємства «Держзовнішінформ» від 18 липня 2013 року № 10/331-3 та висновок державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 09 жовтня 2013 року № 4551, як на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у розмірі 120 доларів США за тону, суд оцінює критично, оскільки якість товару, що був предметом дослідження за вказаними висновками, не відповідає якості товару, заявленого до митного оформлення згідно митних декларацій, а саме наявна розбіжність таких показників, як вміст сірки, граничний вміст летючих речовин та граничний показник вологості (том 1, арк. справи 189, 248).

Відтак, судом встановлено, що І-й відповідач мав всі законні підстави для прийняття рішень від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/000506/2 та від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000744/2 про коригування митної вартості відповідно до статі 55 Митного кодексу України та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом у митних деклараціях від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/007933 та від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010108 митною вартістю 120 доларів США за тону, про що складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/00101 від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/00164.

Що стосується визначення Луганською митницею митної вартості товару за третім методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодекс України).

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (частина 6 статті 58 Митного кодексу України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (частина 2 статті 60 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 60 Митного кодексу України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Частиною 4 статті 60 Митного кодексу України встановлено, що ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (частина 5 статті 60 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 6 та 7 статті 60 Митного кодексу України у разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням неподання декларантом всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, що потягло за собою відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, судом встановлено, що Луганською митницею правомірно відмовлено декларанту у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Матеріалами справи підтверджено, що митним органом проведено консультацію з декларантом згідно з вимогами частини 4 статті 57 Митного кодексу України, в процесі якої декларанту надано роз'яснення щодо причин незастосування попереднього методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, повідомлено про неможливість визначення митної вартості відповідно до статті 59 Митного кодексу України за ціною договору щодо ідентичних товарів через відсутність інформації про ціни угоди ідентичних товарів у митного органу та декларанта та запропоновано здійснити коригування митної вартості оцінюваного товару за третім методом визначення митної вартості товару (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) відповідно до статті 60 Митного кодексу України на підставі рівня митної вартості подібного за всіма ознаками, у тому числі за фізико-хімічними характеристиками, товару «вугілля кам'яне битуминозне коксівне марки «КС» у відповідності до раніше проведеного митного оформлення: за митною декларацією від 13 серпня 2013 року № 702020001/2013/007917 із розрахунку 136 доларів США/тону (том 1, арк. справи 187-188, 196-197, 235-236).

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що Луганська митниця при прийнятті оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів, при складанні та видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а, відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про повернення публічному акціонерному товариству «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 460449,24 грн., суд зазначає таке.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» у межах спірних правовідносин подало до митного оформлення такі митні декларації:

- від 15 серпня 2013 року № 702020001/2013/007976, в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1735689,54 грн. (том 1, арк. справи 198-199);

- від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/008056, в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 75604,19 грн. (том 1, арк. справи 216-217);

- від 19 серпня 2013 року № 702020001/2013/008106, в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 74951,96 грн. (том 1, арк. справи 218-219);

- від 09 вересня 2013 року № 702020001/2013/008809, в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 10960052,76 грн. (том 1, арк. справи 220-222);

- від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010120, в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 5285825,25 грн. (том 2, арк. справи 1-3);

- від 31 жовтня 2013 року № 702020001/2013/011011, в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 75712,89 грн. (том 2, арк. справи 4-5);

- від 04 листопада 2013 року № 702020001/2013/011135, в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1361255,86 грн. (том 2, арк. справи 6-7).

На виконання вимог рішень про коригування митної вартості товарів від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/000506/2 та від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000744/2 публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» подало до Луганської митниці лише 2 митні декларації, а саме: від 15 серпня 2013 року № 702020001/2013/007976 (том 1, арк. справи 198-199) та від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010120 (том 2, арк. справи 1-3), за якими різниця між сумою податку на додану вартість, визначеною декларантом та митним органом, складає 165212,11 грн.

Оскільки судом встановлено правомірність та обґрунтованість рішень про коригування митної вартості товарів від 14 серпня 2013 року № 702020001/2013/000506/2 та від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000744/2, відповідно, відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» суми податку на додану вартість за митними деклараціями від 15 серпня 2013 року № 702020001/2013/007976 та від 10 жовтня 2013 року № 702020001/2013/010120, оскільки вимога про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість за цими деклараціями є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови у митному оформленні товарів.

Також, судом встановлено, що Луганською митницею коригування митної вартості за митними деклараціями від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/008056, від 19 серпня 2013 року № 702020001/2013/008106, від 09 вересня 2013 року № 702020001/2013/008809, від 31 жовтня 2013 року № 702020001/2013/011011, від 04 листопада 2013 року № 702020001/2013/011135 не здійснювалось, а позивачем самостійно у зазначених митних деклараціях визначено митну вартість товару за третім методом.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суму доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку визначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (підпункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Отже, судом встановлено, що публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» у митних деклараціях від 16 серпня 2013 року № 702020001/2013/008056, від 19 серпня 2013 року № 702020001/2013/008106, від 09 вересня 2013 року № 702020001/2013/008809, від 31 жовтня 2013 року № 702020001/2013/011011, від 04 листопада 2013 року № 702020001/2013/011135 самостійно визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Суд зазначає, що згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Права та інтереси позивача можуть порушуватись рішеннями митного органу у разі прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та саме на оскарження цих рішень позивач має право, встановлене законом.

Таким чином, судом встановлено, що у даному випадку, права публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» Луганською митницею не порушувались, а відтак відсутня можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача в цій частині позовних вимог.

Луганська митниця як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довела суду правомірність прийнятих нею рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набув чинності 23 жовтня 2013 року, внесені зміни до Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною 3 статті 6 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено на 2014 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2014 року, встановленої статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік», за подання до адміністративного суду у 2014 році позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1827,00 грн. та не більше 4872,00 грн., немайнового характеру - 73,08 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з позовом, який одночасно має майновий і немайновий характер, сплачено усього 560,28 грн. (73,08 грн. + 487,20 грн.), а ставка судового збору в даній адміністративній справі складає: за подання адміністративного позову немайнового характеру - 73,08 грн.; за подання адміністративного позову майнового характеру - 4872,00 грн., з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4384,80 грн. (73,08 грн. + 4872,00 грн. - 560,28 грн.).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 квітня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, повернення надміру сплаченого податку на додану вартість відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код 00190816, місцезнаходження: 94200, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Красних партизан, буд. 1) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 квітня 2014 року.

Суддя Т.І. Чернявська