Ухвала суду № 38442352, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2014р. м. Київ К/800/46521/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Стародуб О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області звернулося до суду з позовом до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з вимогами про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013р., позов задоволено частково. Скасовано постанову Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.04.2013р. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Кіровський відділ Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2013р. УПФУ склало вимогу № Ф-146У про сплату боргу з єдиного внеску на суму 1934, 18 грн.

01.04.2013р. УПФУ направило до Кіровського відділу державної виконавчої служби вимогу УПФУ № Ф-146У від 04.03.2013р. для примусового виконання.

03.04.2013р. постановою державного виконавця ВДВС відмовлено у відкритті виконавчого провадження № 37318076 з тих підстав, що виконавчим документом за п. 6.3 Інструкції є вимога про сплату недоїмки, а не вимога про сплату боргу, тобто виходячи з вимог Інструкції та ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» вимога про сплату боргу не є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно абзаців 1, 2, 9 ч. 4 ст. 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Частиною 5 ст. 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналогічні положення закріплені в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за № 994/18289.

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону № 2464, підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

За пунктом 6.3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 6.4 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).

Частиною 1 ст. 17 Закону № 606-ХІV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 2 вказаної статті виконанню державною виконавчою службою підлягають такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

За змістом ч. 1 ст. 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частина 1 ст. 26 Закону № 606-ХІV передбачає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановлено судами, у вимозі УПФУ № Ф-146У від 04.03.2013р. в назві зазначено - про сплату боргу, а по тексту вказано, що УПФУ вимагає від ОСОБА_2 сплатити недоїмку в розмірі 1934 грн. 128 коп. з єдиного внеску.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подана позивачем для примусового виконання відповідачу вимога про сплату боргу № Ф-146У від 04.03.2013р. відповідає вимогам ст.ст. 17, 18 Закону № 606-ХІV, а помилкове зазначення позивачем назви документа «вимога про сплату боргу» замість визначеної у законодавстві назви «вимога про сплату недоїмки» є формальним порушенням та не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді

С.С. Пасічник

О.П. Стародуб