Рішення № 38442124, 01.04.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

01.04.2014

Справа № 369/182/14-ц

Провадження № 2/369/762/14

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-гарант» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог « ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року позивач звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що 05.05.2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Транспортний засіб «SUBARU» був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-R/01-024-00901 від 09.11.2011 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 ПДР України.

Матеріальний збиток згідно Звіту № 05.12.17 від 22.05.2012 року дорівнює -5041.55 грн.

Оскільки, транспортний засіб «SUBARU» був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів в ТДВ СК «Альфа-Гарант», останнім було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4986.09 грн.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Полісом № АА/5401600 у ПАТ « УСК «Гарант-Авто» позивач звернувся до страхової компанії із заявою про відшкодування коштів в порядку регресу.

25 січня 2013 року ПАТ « УСК «Гарант-Авто» та ТДВ СК «Альфа-Гарант» було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, на суму по даній дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 2742.99 грн.

На думку позивача відповідно до ст. ст. 22, 1194 ЦК України він отримав право вимагати від відповідача суму недостатню для повної компенсації витрат на відновлення транспортного засобу, а саме - 2243.10 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини та положення закону, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» матеріальну шкоду у розмірі - 2243.10 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі - 229.40 грн.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та представники третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

У зв'язку з неявкою сторін в засідання в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи та наявні в ній докази, знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком у формі, яка ним встановлюється.

П. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Нормою ст. 3 цього Закону визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи 05.052012 року ОСОБА_1 на перехресті вул. Тимошенко та просп. Г. Сталінграду в м. Києві, керуючи автомобілем «Шкода» д/н НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «SUBARU» д\н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в дохід держави.

Транспортний засіб «SUBARU» був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-R/01-024-00901 від 09.11.2011 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Матеріальний збиток згідно Звіту № 05.12.17 від 22.05.2012 року, завданий власнику автомобіля «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 складає - 5041.55 грн.

Оскільки, транспортний засіб «SUBARU» був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів в ТДВ СК «Альфа-Гарант», останнім було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4986.09 грн.

Як витікає з вимог позивача цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Полісом № АА/5401600 у ПАТ « УСК «Гарант-Авто», позивач звернувся до страхової компанії із заявою про відшкодування коштів в порядку регресу.

25 січня 2013 року ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та ТДВ СК «Альфа-Гарант» було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, на суму по даній дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 2742.99 грн.

З наведеного вбачається, що обов'язок відшкодувати позивачеві витрати, пов'язані з виплатою ним страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06-R/01-024-00901 від 09.11.2011 року , в межах ліміту відповідальності страховика (за вирахуванням франшизи) покладається на ПАТ « УСК «Гарант-Авто».

Проте позивач не скористався своїм правом щодо стягнення з третьої особи усієї суми завданої шкоди у межах ліміту відповідальності страховика , не дивлячись на те, що таке право встановлене положеннями п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У судове засідання позивач свого представника не направив, вимог про стягнення шкоди з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не заявляв, клопотань від ТДВ СК « Альфа-Гарант» щодо залучення до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ПАТ «УСК «Гарант-Авто» як це передбачено положеннями ст. 33 ЦПК України не надходило.

Сам по собі договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25 січня 2013 року укладений між позивачем та третьої особою у справі не впливає на можливість стягнення шкоди на користь позивача з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у розмірі 2243.10 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. ст. 15,16, 610, 625, 979-985, 988-993, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст.16, 22, 27 Закону України "Про страхування", керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-гарант» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог: ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня отримання сторонами та третьою особою його копії.

Суддя А.Я. Волчко