Постанова № 38441626, 22.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17761/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БК Укрбудмонтаж» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Технобудальянс» за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, TOB «Промкомплект Україна» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ПП «Фірма «Володар» за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року та TOB «Лінктехсервіс» за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 12 вересня 2013 року № 175/26-57-22-04-09/34482827.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 статті 198, п. 201.4, 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено на загальну суму 3 507 922, 00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 04 жовтня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 001202204, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 897 580,50грн. в тому числі за основним платежем в сумі 3 507 922,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 389 658,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, за перевіряємий відповідачем період позивач мав господарські відносини з TOB «Технобудальянс», TOB «Промкомплект Україна», ПП «Фірма «Володар» та TOB «Лінктехсервіс».

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При вирішенні даної справи, суд враховую правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та його контрагентами, а саме, факт виконання укладених договорів, підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, зокрема, це копії вказаних договорів, копії договірної ціни, довідок про вартість будівельних робіт, платіжних доручень, а також податкових накладних.

Зокрема, між позивачем та TOB «Технобудальянс» було укладено договори підряду від 08 вересня 2010 року № 16/09-10 та 22 листопада 2013 року № 25-11/09.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано копії договорів, договірні ціни, локальні кошториси (частково), акти виконаних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, платіжні доручення по оплатам та податкові накладні.

Проте, судом першої інстанції зазначено, що з наданої документації неможливо встановити які роботи та в яких обсягах виконувались TOB «Технобудальянс» на об'єктах.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки вказані документи оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, а отже дозволяють чітко ідентифікувати особу замовника та виконавця робіт, місце виконання робіт, види та обсяги, а також юридичну підставу та вартість виконаних робіт.

Відповідач також посилається на акт ДШ у Ленінському районі м. Харкова №1024/23-304/37190526 від 07 червня 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB „Технобудальянс", однак колегія суддів зазначає, що господарські операції TOB «БК «Укрбудмонтаж» із TOB «Технобудальянс» постановою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2013 року були визнані такими, що мали товарний характер, TOB «Технобудальянс» належним чином виконало умови укладеного договору субпідряду, є належним чином зареєстрованим платником податків, зокрема і платником ПДВ.

Крім того, між позивачем та ПП «Фірма «Володар» укладено договір від 08 квітня 2011 року за № 08/04-11, відповідно до змісту якого ПП «Фірма «Володар» зобов'язувалось здійснити вибурення та вивезення ґрунту з об'єкту, розбивання залізобетонних фундаментів.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним договором позивачем додано копії вказаних договорів, копії договірної ціни, довідок про вартість будівельних робіт, платіжних доручень, а також податкових накладних.

Між позивачем та TOB "Лінктехсервіс" укладено договір поставки за № 03/12 від 01 березня 2012 року, відповідно до змісту якого TOB "Лінктехсервіс" зобов'язувалось поставити позивачу товар, найменування та кількість якого визначається специфікаціями.

Суд апеляційної інстанції на посилання суду першої інстанції про відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів для ведення господарської діяльності, недостатньої кількості працівників та інших матеріально-технічних ресурсів, зазначає, що контрагенти позивача, з якими були укладені договори субпідряду, на період проведення цих операцій мали діючі будівельні ліцензії, а крім того не позбавлені були права, в свою чергу, також укласти договори субпідряду і виконати свої зобов'язання перед TOB «БК «Укрбудмонтаж» силами субпідрядних організацій.

Згідно матеріалів справи, позивач та TOB «Промкомплект Україна» уклали ряд договорів субпідряду, а саме № 14/07-11 від 14 липня 2011 року, № 24/05-11 від 24 травня 2011 року, № 10/06-11 від 10 червня 2011 року та №04/07-11 від 04 липня 2011 року. В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем також додано копії вказаних договорів, копії договірної ціни, довідок про вартість будівельних робіт, платіжних доручень, а також податкових накладних.

Отже, з аналізу фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Тобто позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та валові витрати, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та наведеними контрагентами.

Крім того, матеріали справи свідчать, що на момент укладання договорів, контрагенти були не лише належним чином зареєстровані як суб'єкт господарювання, а й являлись платникоми податку на додану вартість.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентами зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" податкового зобов'язання з податку на додану вартість, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 12 вересня 2013 року № 175/26-57-22-04-09/34482827 про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуюєся на зазначених висновках акту перевірки.

Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 жовтня 2013 року №0001202204.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.