Рішення № 38441144, 25.04.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18308/13-ц

Провадження № 2/161/757/14

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого-судді - Пушкарчук В.П.,

при секретарі - Акайомовій Т.В.,

з участю сторін, представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, вказавши на ті обставини, що з 1997 року по 01.04.2011 року з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування в шлюбі сторони побудували житловий будинок та придбано земельні ділянки.

За позовом ОСОБА_4 житловий будинок і земельні ділянки поділені між сторонами в судовому порядку.

Під час шлюбу сторонами також було придбане рухоме майно: автомобіль марки КІА СЕЕД, д.н. НОМЕР_1, вартістю 140 000 грн., стіл з каменю, вартістю 2 000 грн., м'яку частину вартістю 12 000 грн., холодильник, вартістю 3000 грн., пральну машину - 2000 грн., 2 телевізори: великий і малий вартістю відповідно 4000 грн. та 1500 грн., хлібопіч - 500 грн., велосипед - 1500 грн., стіл кухонний - 400 грн., велику шафу - 7000 грн., малу шафу - 4 000 грн., музичну апаратуру (магнітофон, підсилювач) 1800 грн., кухню - 6000 грн., всього рухомого майна на суму 46 200 грн.

Крім того, позивач вказала, що за час перебування у шлюбі вони придбали плитку -мозаїку вартістю 2000 грн., скороварку вартістю 500 грн., м'ясорубку вартістю 500 грн., духовку вартістю 1000 грн., газову поверхню вартістю 800 грн., СД програвач, який разом з магнітофоном і підсилювачем коштували 2200 грн., тобто всього майна було набуто подружжям ОСОБА_4 на суму 195 400 грн.

Оскільки подружжя не досягло згоди щодо поділу майна, яке було придбано ними в період шлюбу, тому позивач просила поділити майно в судовому порядку, виділивши їй малий телевізор вартістю 1500 грн., хлібопіч - 500 грн., плитку мозаїку - 2000 грн., велосипед - 1500 грн., всього на суму 5 500 грн., та стягнути в її користь 92 200 грн. компенсації від ідеальної частки у вартості майна подружжя.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник підтримали вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. В судовому засіданні уточнили вимоги, просили виділити позивачу стіл з каменю вартістю 2500 грн., м'яку частину вартістю 12 000 грн., малий телевізор вартістю 1 500 грн., всього на суму 16 000 грн. та стягнути компенсацію від ідеальної частки майна подружжя.

ОСОБА_4, визнавши позов частково, пояснив, що у 2010 році вони продали автомобіль і використали кошти на потреби сім'ї. Велику шафу, малу шафу і кухню йому подарували мати з сестрою, а тому просив виключити ці речі з спільного майна подружжя. СД програвача немає, його не було, а магнітофон і підсилювач купили діти, тому також ці речі не належать до спільного майна. З ціною майна відповідач погодився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши документи справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ст. 21 СК України шлюб є дійсним при укладенні (реєстрації) його в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України ч.1. майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).

Згідно ч. 2 вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із зазначеною нормою при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.

Відповідно до п. 29 Постанови Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що згідно положень ст. ст. 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємця чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з

1997 року по 01.04.2011 року.

Пдружжям ОСОБА_4 придбано ряд рухомого майна.

В судовому засіданні сторонами погоджено, що ними придбано рухоме майно і його вартість на час розгляду справи в суді, а саме:

стіл з каменю, вартістю 2 000 грн., м»яку частину вартістю 12 000 грн., холодильник, вартістю 3000 грн., пральну машину - 2000 грн., 2 телевізори: великий і малий вартістю відповідно 4000 грн. та 1500 грн., хлібопіч - 500 грн., велосипед - 1500 грн., стіл кухонний - 400 грн., велику шафу - 7000 грн., малу шафу - 4 000 грн., музичну апаратуру ( магнітофон, підсилювач) 1800 грн., кухню - 6000 грн., всього рухомого майна на суму 46 200 грн.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

А тому саме зазначене майно підлягає до поділу між сторонами.

Позивачем не доведено і судом не здобуто жодних доказів, що на час розподілу майна подружжя є в наявності скороварка і м'ясорубка по 500 грн. кожна, СД -програвач, а тому суд прийшов до висновку про виключення їх з поділу.

Духовка і газова поверхня є частинами кухні, а тому окремо їх не слід ділити і позивачем не наведено доказів, що вони куплялися окремо і не є єдиним цілим кухонного набору.

Про те, що спірний автомобіль марки КІА СЕЕД, д.н. НОМЕР_1, вартістю 140 000 грн. продано, підтверджено в судовому засіданні крім пояснень відповідача довідкою-рахунком від 17.09.2010 року.

Проаналізувавши вищенаведене в сукупності суд прийшов до висновку, що саме майно: стіл з каменю, вартістю 2 000 грн., м'яку частину вартістю 12 000 грн., холодильник, вартістю 3000 грн., пральну машину - 2000 грн., 2 телевізори: великий і малий вартістю відповідно 4000 грн. та 1500 грн., хлібопіч - 500 грн., велосипед - 1500 грн., стіл кухонний - 400 грн., велику шафу - 7000 грн., малу шафу - 4 000 грн., музичну апаратуру (магнітофон, підсилювач) 1800 грн., кухню - 6000 грн., всього на суму 46 200 грн. є власністю подружжя ОСОБА_4 і підлягає поділу згідно положень СК України, оскільки позивачем не доведено з достовірністю, що саме автомобіль було продано без її відома і використано відповідачем кошти на власні потреби.

Відповідачем з достовірністю не доведено, що 2 шафи і кухня були подаровані родичами саме йому, а не подружжю, що давало б підстави суду вважати ці речі особистою власністю відповідача.

Враховуючи думку сторін, дійсні обставин справи суд прийшов до висновку, що з рухомого майна позивачу слід виділити:

стіл з каменю вартістю 2500 грн., м'яку частину вартістю 12 000 грн., малий телевізор вартістю 1 500 грн., всього на суму 16 000 грн. та стягнути компенсацію від ідеальної частки майна подружжя в сумі 7 100 грн., оскільки ідеальна частка в рухомому майні подружжя становить 23 100 грн. (46 200 грн. : 2).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати слід стягнути з відповідача в користь позивача, а саме: 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58 60, 83, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 28 КпШС України, ст.ст. 60-63, 69-71 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Виділити із спільного майна подружжя :

ОСОБА_3 стіл з каменю вартістю 2500 грн., м'яку частину вартістю 12 000 грн., малий телевізор вартістю 1 500 грн., всього на суму 16 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 компенсацію від ідеальної частки майна подружжя в сумі 7 100 грн. (сім тисяч сто грн.) та 243,60 грн. ( двісті сорок три грн. 60 коп.) судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити із-за безпідставності.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук