Вирок № 38440431, 24.03.2014, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/583/14-к

Провадження № 1-кп/553/61/2014

В И Р О К

Іменем України

24.03.2014м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Юхно С.П.,

суддів - Парахіна Є.В., Тимчук Р.І.,

при секретарі - Перепелиці Є.В.,

з участю прокурора - Махно А.В.,

адвоката - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12013180030001627 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 18 жовтня 2013 року близько 01 години 00 хвилин, перебуваючи в помешканні своєї колишньої співмешканки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, таємно викрав чуже майно, а саме: 2 золоті сережки 585 проби загальною вагою 1,83 грам загальною вартістю 503 грн. 25 коп., золотий браслет 585 проби вагою 3,3 грами вартістю 896 грн. 05 коп., золоту каблучку з камінцем 585 проби вагою 3,42 грами вартістю 858 грн., золоту каблучку з камінцем 585 проби вагою 4,68 грами вартістю 1193 грн. 05 коп., чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріального збитку на загальну суму 3450 грн. 35 коп.

28 листопада 2013 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на кухні помешкання за адресою: АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_3, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків вчинив сварку з останньою. Під час сварки ОСОБА_2 умисно наніс 1 удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_3, після чого схопив руками її за зап'ястя та повалив на підлогу, де наніс багаточисельні удари ногами по голові, тулубу, кінцівкам останньої.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2177 від 06 грудня 2013 року, ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: гематоми м'яких тканин та багаточисельних синців лівої та правої верхніх кінцівок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

ОСОБА_2 22 грудня 2013 року близько 23 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до помешкання своєї колишньої співмешканки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, де на той час проживав її племінник ОСОБА_4 та де влаштував сварку з останніми, під час якої ОСОБА_4 завдав декілька ударів кулаками по голові ОСОБА_2

Після цього ОСОБА_2 прослідував до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 де взяв кухонний ніж, який поклав до правого рукава светра, в який був одягнутий, та близько 01 години 00 хвилин, ІНФОРМАЦІЯ_2 року повернувся до місця проживання ОСОБА_4 - АДРЕСА_1, м. Полтава, де попрохав останнього вийти до вхідних дверей під'їзду № 2 будинку. Коли ОСОБА_4 вийшов з під'їзду будинку, ОСОБА_2, з метою втілення злочинного умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_4, перебуваючи перед вхідними дверима під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_1 в м. Полтаві, наніс один удар ножем ОСОБА_4 в пахову область зліва, після чого ОСОБА_4 піднявшись до сходинкової клітки 9 поверху помер.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1353-а від 27 січня 2014 року, ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: сліпого проникаючого колото-різаного поранення лівої пахової ділянки з пошкодженням великої кровоносної судини (лівої здухвинної артерії), які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, які потягли смерть потерпілого.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2, що виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2, які виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України.

І.Пр

№

1.

2.

3.

4.

П.Пі

№

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні вину визнав частково та пояснив суду, що він проживав разом з потерпілою ОСОБА_3 У жовтні 2013 року йому необхідно було заплатити 2000 грн. за те, щоб забрати свій автомобіль із штраф майданчику та оплатити послуги евакуатора в сумі 200 грн. У нього таких коштів не було. Потерпіла дала йому свої золоті прикраси та сказала, що їх можна закласти в ломбард, за них дадуть 3 000 грн. Він пішов до Ломбарду, що на зупинці громадського транспорту «Млинкомбінат», та на свій паспорт заклав золоті вироби, що дала йому потерпіла. Через деякий час від дільничного інспектора Ленінського РВ він дізнався, що ОСОБА_3 подала до райвідділу заяву про те, що він у неї викрав золоті речі. Оскільки він був випивши, розсердився за це на неї, та коли прийшов додому він ударив її 1 раз лівою рукою, стиснутою у кулак, в область носу. Більше він її не бив. В грудні 2013 року він був у м. Києві, телефонував ОСОБА_3 та під час розмови вони посварились. 22 грудня 2013 року він повернувся до м. Полтави та пішов до ОСОБА_6, де вживав спиртне. Близько 21 чи 22 години, після того як ОСОБА_6 повідомила, що ОСОБА_3 зібрала його речі та виставила їх за двері, він пішов до ОСОБА_3 щоб забрати свої речі. Коли він стукав у двері квартири, в цей час з ліфту вийшли ОСОБА_3, її племінник ОСОБА_4 та ще якийсь чоловік. ОСОБА_4 та незнайомий чоловік вивели його з будинку та на подвір'ї побили, попередивши, що якщо він ще раз прийде, уб'ють. Він від них утік, побіг додому, на кухні взяв ніж для самооборони, поклав його в правий рукав светра, в який був одягнений, та знову пішов до будинку, де проживає ОСОБА_3 Він зателефонував по домофону, йому відповів ОСОБА_4 Він попросив, щоб з ним поговорила ОСОБА_3, але ОСОБА_4 сказав, що він зараз сам вийде. Коли ОСОБА_4 вийшов з під'їзду, то ударив його. Він зробив крок назад та вийняв з рукава ніж і показав його ОСОБА_4, попередивши, щоб він його не бив, але ОСОБА_4 пішов в його бік, тому він наніс удар ножем. Він хотів ударить його в ногу, але попав в пах. Він не хотів убивати ОСОБА_4

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_2 його винність у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених та перевірених судом доказів.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, суд враховує наступне.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що проживала з ОСОБА_2 однією сім'ю, у жовтні 2013 року у неї було вкраденого дві золоті сережки, золотий браслет, дві золоті каблучки, зникнення яких вона помітила після того, як вони припинили стосунки. Через деякий час, коли ОСОБА_2 прийшов до неї відвідати спільного сина, у нього з кишені випали квитанції ломбарду, зі змісту яких вона зрозуміла, що саме ОСОБА_2 викрав у неї золоті вироби. Вона не давала згоди ОСОБА_2 здати дані золоті речі до Ломбарду, в подальшому вона декілька разів оплатила продовження зберігання золота та у грудні 2013 року за власні кошти викупила його. На даний час матеріальна шкода їй відшкодована, тому претензій з приводу викрадених золотих прикрас до ОСОБА_2 немає.

Як вбачається із змісту договорів закладу майна від 18 жовтня 2013 року № 197-13036170, № 197-13036180, № 197-13036181 та № 197-13036182, укладених між ОСОБА_2 та ПТ «Ломбард-Скарбниця», саме ОСОБА_2 здав до Ломбарду 2 золоті каблучки, золотий браслет та пару золотих сережок.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка працівник ПТ «Ломбард-Скарбниця» ОСОБА_7 суду пояснила, що вона оформляла договори закладу майна, яке здавав до Ломбарду ОСОБА_2

Згідно протоколу огляду місця події від 11 грудня 2013 року ОСОБА_3 надала на огляд золоті вироби, які у неї викрав ОСОБА_2, та пояснила, що дані вироби вона викупила у Ломбарді «Скарбниця», який розташований по вул. Леніна, 61 в м. Полтава та що ці речі належать їй.

Неповнолітній свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила, що у її матері ОСОБА_3 були золоті прикраси.

ОСОБА_2 також підтвердив в судовому засіданні, що золоті вироби, які викрадені в жовтні 2013 року, заклав до ПТ «Ломбард-Скарбниця», належать ОСОБА_3

Враховуючи те, що ОСОБА_2 раніше проживав з потерпілою ОСОБА_3 однією сім'єю у квартирі, що належить останній, знав про наявність у неї золотих виробів та місце де вони зберігались, в жовтні 2013 року потребував коштів на оплату вартості перебування автомобіля на штраф-майданчику, неодноразово приходив до квартири ОСОБА_3 та зважаючи на те, що потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні давала стабільні і послідовні пояснення про обставини викрадення у неї золотих прикрас та категорично заперечувала той факт, що вона сама дала ОСОБА_2 своє золото щоб він у подальшому здав його до Ломбарду, а також беручи до уваги, що договір з ПТ «Ломбард-Скарбниця» укладений саме ОСОБА_2, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що золоті вироби ОСОБА_2 брав з дозволу ОСОБА_3, а такі показання ОСОБА_2 визнає безпідставними та розцінює їх як спробу уникнути відповідальності, тому суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд приходить до таких висновків.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що саме ОСОБА_2 28 листопада 2013 року наніс їй удар рукою в обличчя, після чого вона упала на підлогу, а він продовжував наносити їй удари руками та ногами по голові, тулубу, кінцівках.

ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував той факт, що в листопаді 2013 року під час сварки з ОСОБА_3 ударив її один раз кулаком в область носа, стверджував, що інших ударів не наносив, а причиною цих дій стало те, що в цей день він дізнався від дільничного інспектора, що ОСОБА_3 подала до райвідділу заяву про те, що він викрав у неї золоті речі,

Такі твердження ОСОБА_2 спростовуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вбачається, що потерпіла звернулась до Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області з приводу притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за нанесення їй тілесних ушкоджень 02 грудня 2013 року, а заяву про викрадення ОСОБА_2 у неї золотих прикрас вона подала до райвідділу міліції пізніше - 07 грудня 2013 року, тобто після нанесення ОСОБА_2 їй тілесних ушкоджень. Отже, пояснення ОСОБА_2 в тій частині, що приводом до нанесення тілесний ушкоджень ОСОБА_3 стало те, що вона написала заяву до міліції з приводу викрадення ним золотих прикрас, є такими що не відповідають дійсності.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2177 від 06 грудня 2013 року, у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: гематоми м'яких тканин та багаточисельних синців лівої та правої верхніх кінцівок, які утворились від багаточисельної дії тупих обмежених предметів, послідовність яких встановити не представляється можливим, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети з подібними характеристиками, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В момент отримання тілесних ушкоджень підекспертна могла перебувати як у вертикальному так і в горизонтальному положенні або близькому до них, також не виключається можливість, що її положення могло змінюватись. В момент отримання тілесних ушкоджень напрямок сили був направлений переважно спереду назад по відношенню до підекспертної, яка діяла з достатньою для утворення вище вказаних тілесних ушкоджень силою.

На досудовому слідстві 16 грудня 2013 року проведено слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_3 в присутності судмедексперта розповіла та показала як ОСОБА_2 наносив удари.

Висновком експерта № 2239 від 18 грудня 2013 року встановлено, що показання, дані ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у останньої, а протирічать лише щодо нанесення тілесних ушкоджень в ділянку обличчя.

Неповнолітній свідок ОСОБА_8 підтвердила в судовому засіданні, що вона бачила як ОСОБА_2 наносив її матері, яка стояла на колінах, удари ногою в область живота та тягав за волосся. Після побаченого вона викликала працівників міліції.

Зважаючи на викладене, суд розцінює показання ОСОБА_2 в частині, що він наніс ОСОБА_3 тільки один удар в область обличчя, як спосіб захисту, визнає їх безпідставними та вважає доведеним, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження, обсяг яких визначений згідно з висновками судово-медичних експертиз, та в діях ОСОБА_2 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд враховує наступне.

Труп ОСОБА_4 з ножовим пораненням виявлено ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 року з фототаблицею до нього.

У лікарському свідоцтві про смерть № 1488 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року зазначено, що причиною смерті є використання гострого предмета.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1353-а від 27 січня 2014 року, ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: сліпого проникаючого колото-різаного поранення лівої пахової ділянки з пошкодженням великої кровоносної судини (лівої здухвинної артерії), які утворилися від однократної дії колюче-ріжучого предмета, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, які потягли смерть потерпілого. Смерть ОСОБА_4 настала від масивної внутрішньої кровотечі, яка розвинулась внаслідок сліпого проникаючого колото-різаного поранення лівої пахової ділянки з пошкодженням великої кровоносної судини (лівої здухвинної артерії). При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень, характерних для захисту руками від ударів, немає.

27 грудня 2013 року під час обшуку в будинку, де проживає ОСОБА_6, до якої 22 грудня 2013 року ОСОБА_2 прийшов після нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, під сходами у цеглі, що ведуть до вхідних дверей будинку, виявлено та вилучено ніж не складний з клинком та руків'ям, загальною довжиною 275 мм, довжиною клинка 167 мм, на якому були плями бурого кольору.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердили, що ніж працівники міліції знайшли між цеглою, яка була складена під східцями, що ведуть до вхідних дверей їх будинку, під час обшуку місця події, який проводився одразу ж після затримання ОСОБА_2

Висновком експерта № 32/424 від 22 січня 2014 року встановлено, що на кухонному ножі виявлена кров людини, яка може походити від особи (осіб), крові якої (яких) властивий антиген В (111), в тому числі ОСОБА_4,

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснила, що 22 грудня 2013 року близько 24 години 00 хвилин, коли вона з ОСОБА_4 була в ломбарді, що розташований по вул. Леніна, 61, їй зателефонувала донька та повідомила, що ОСОБА_2 стукає у двері. У нього ключів від її квартири не було. Вони з ОСОБА_4 добігли до будинку та піднялись на ліфті до квартири. ОСОБА_4 з ОСОБА_2 спустились в низ на подвір'я, вона взяла у квартирі пакет з речами ОСОБА_2, ковшик та спустилась до них. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стояли один навпроти одного та розмовляли. Вона ударила ковшиком ОСОБА_2 по плечу та кинула йому пакет з його речами, після чого вони з ОСОБА_4 повернулись до її квартири. Через деякий час задзвонив домофон, ОСОБА_2 попросив, щоб ОСОБА_4 вийшов до нього, вона відмовила в цьому. Через деякий час ОСОБА_2 почав стукати у вхідні двері її квартири, ОСОБА_4 вийшов і вони разом спустились у низ. Через 5-10 хвилин задзвонив домофон, ОСОБА_2 просив її спуститись. З допомогою домофону вона відчинила двері під'їзду та сказала ОСОБА_4, що якщо він зараз не зайде в під'їзд, вона йому більше не відкриє двері. Вона вийшла на сходинкову площадку і почула, що ліфт піднімається вверх. Ліфт зупинився на 8 поверсі і з нього вийшов ОСОБА_4 та почав підніматись по східцях, піднявшись на її поверх, сказав, що помирає, після чого впав на підлогу.

Такі показання потерпілої підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_8, яка в судовому засіданні також пояснювала, що коли ОСОБА_2 перший раз почав стукати в двері, то її мами ОСОБА_3 вдома не було. Вона їй зателефонувала. Мама прийшла з ОСОБА_4, який разом з ОСОБА_2 ліфтом спустився вниз. ЇЇ мама зайшла до квартири, поклала куртку ОСОБА_4, взяла ковшик та спустилась за чоловіками. Через деякий час мати зателефонувала їй по домофону та попросила винести пакет з речами ОСОБА_2 Вона з речами спустилась на перший поверх, де на вхідних дверях до під'їзду стояла її мама. Речі вона віддала своїй матері. Через 5 хвилин після цього її мама та ОСОБА_4 повернулись до квартири. Після того, як вона лягла спати, її розбудив стук у двері. Коли відчинили двері, то на порозі стояв ОСОБА_2, який сказав ОСОБА_4 виходь. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ліфтом спустились на перший поверх. Через 3 - 4 хвилини по домофону зателефонував ОСОБА_4 та попросив її матір спуститись, але вона відмовилась та сказала щоб він повертався додому. Вони з матір'ю вийшли на сходинкову площадку та бачили як ОСОБА_4 піднявся на поверх та сказав, що його підрізали.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду пояснила, що 22 грудня 2013 року, в день коли ОСОБА_2 приїхав з м. Києва та прийшов до неї в гості, вона з ОСОБА_2 не вела розмови про його речі, які залишились у ОСОБА_3, така розмова з ОСОБА_2 у неї відбувалась задовго до смерті ОСОБА_4

Такі показання свідка ОСОБА_6 спростовують показання ОСОБА_2 про те, що він 22 грудня 2013 року вирішив іти до ОСОБА_3 після того як ОСОБА_6 йому повідомила про те, що ОСОБА_3 виставила його речі з квартири.

Згідно протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 року поблизу будинку АДРЕСА_1 в м. Полтава працівники міліції виявили та вилучили пакет з речами, які потерпіла ОСОБА_3 під час першого візиту ОСОБА_2 віддала йому.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2, називаючи в судовому засіданні прикмети другого чоловіка, який разом з ОСОБА_4 його бив, фактично назвав прикмети померлого ОСОБА_4 та описав в чому останній був одягнений в той день, а також зважаючи на те, що потерпіла ОСОБА_3 пояснювала, що ОСОБА_4 був один та не бив ОСОБА_2, а саме вона ударила обвинуваченого, після чого повернула обвинуваченому його речі під час першого його візиту, тому суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження показання ОСОБА_2 в частині, що ОСОБА_4 та ще один незнайомий чоловік його побили, внаслідок чого він не забрав у ОСОБА_3 свої речі, та у нього була нагальна необхідність повторно йти до ОСОБА_3 щоб їх забрати.

Крім того, суд враховує, що коли ОСОБА_2 22 грудня 2013 року, після першого візиту до ОСОБА_3, прийшов у свою квартиру, то його життю та здоров'ю в той час нічого не загрожувало, та враховуючи пізній час доби у нього не було причин брати з собою ніж для самозахисту та знову йти до ОСОБА_3 щоб провідати дитину.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснював, що коли він вдруге прийшов до ОСОБА_3, то до нього вийшов ОСОБА_4 В руках останнього нічого не було, але коли ОСОБА_4 вдарив його, то він зробив крок назад та показав йому ніж, який тримав у лівій руці на рівні свого бедра, але ОСОБА_4 пішов на нього, тому він, підняв руку на рівень талії, при цьому нахиливши ніж лезом трохи вниз по відношенню до руків'я ножа, та ударив його ножем. Він хотів поранити його в ногу, але випадково вийшло, що він ударив його в пах.

Показання ОСОБА_2 в частині механізму, локалізації спричинення тілесних ушкоджень підтверджуються об'єктивними судово-медичними даними та висновком судово-медичної експертизи № 1353-в від 05 лютого 2014 року, згідно з якими показання дані ОСОБА_11 під час відтворення обстановки та обставин події спричинення тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 року загалом не протирічать даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 в частині характеру, локалізації, механізму нанесення тілесного ушкодження в ділянку черевної стінки зліва.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року на досудовому слідстві ОСОБА_2 розповів та показав, як заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4, що зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту та відеозаписі, під час якого ОСОБА_2 показав механізм нанесення удару ножем ОСОБА_4 в пахову ділянку.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, ініціював сварку зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_3 та її племінником ОСОБА_4 та, будучи у збудженого стані, маючи образу на останніх, вирішив помститись, погрожуючи їх життю та здоров'ю, з цією метою за місцем свого проживання узяв ніж та повернувся до будинку потерпілої, де спровокував продовження сварки, під час якої застосував вказаний ніж до ОСОБА_4

Про наявність умислу у ОСОБА_2 на позбавлення ОСОБА_4 життя свідчить, крім вище описаної поведінки обвинувачено, характер та локалізація ушкодження, довжина ранового каналу - 14 см, що вказує на значну силу нанесення удару, а відтак свідчить про безпідставність тверджень ОСОБА_2 про намір своїми діями налякати ОСОБА_4, механізм нанесення удару, його направленість - декілька зверху вниз.

У судовому засіданні ОСОБА_2 не оспорював обставин вчинення ним кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4, кількість, локалізацію та механізм нанесення тілесних ушкоджень, а також той факт, що для нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він використовував ніж.

Таким чином, детальний аналіз зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів по справі свідчить про те що ОСОБА_2 мав намір позбавити життя ОСОБА_4, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_4, тому приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

В силу статті 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2., суд не виявив.

В силу статті 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудному ОСОБА_2, суд виходить із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем проживання, його вік, стан здоров'я, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що обвинувачений вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення та кримінальні правопорушення невеликої та середньої тяжкості, наявність обставини, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та приходить до висновку про не можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Судові витрати за проведення експертизи по справі в сумі 195 грн. 60 коп., у відповідності до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_2

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України - 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 125 КК України - 1 рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 115 КК України - 8 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_2, з урахуванням положень ст. 72 КК України, покарання у виді 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області за проведення судово-медичної експертизи судові витрати в розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 60 коп.

Речові докази:

- 2 золоті каблучки, браслет, пару сережок, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_3, - залишити потерпілій ОСОБА_3;

- мікрочастини з рук трупу ОСОБА_4, штани чорного кольору, футболку чорного кольору, светр сіро-чорного кольору, куртку чорного кольору, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, - знищити;

- пакет, в якому знаходяться штани спортивні білого кольору, труси синього кольору, кофта спортивна сірого кольору, джинси синього кольору, зв'язку ключів в кількості 5 штук, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області - повернути ОСОБА_2;

- кухонний ніж з руків'ям чорного кольору, футболку сірого кольору, труси сіро-зеленого кольору, штани спортивні чорного кольору, штани спортивні сірого кольору, кофту темно-сірого кольору, кофту коричневого кольору, кофту сіро-чорного кольору, шкарпетки чорного кольору, пару ботинок чорного кольору, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, - знищити.

Паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, - направити до установи відбування покарань, куди буде направлений ОСОБА_2.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Ленінського районного

суду м. Полтави С.П. Юхно

Судді Ленінського районного

суду м. Полтави Є.В. Парахіна

Р.І. Тимчук