Рішення № 38439817, 24.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2014 р. Справа № 914/1002/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер», м. Львів

про стягнення 909 534 грн. 41 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Терземан Д.В., представник (довіреність №3452/02-02.11 від 06.08.2013 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер», м. Львів про стягнення 909 534 грн. 41коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.03.2014р. призначив розгляд справи на 07.04.2014 р. Ухвалою від 07.04.2014 р. розгляд справи відкладався на 24.04.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 791 763 грн. 67 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 108 826 грн. 13 коп., 3% річних в сумі 8 944 грн. 61 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 909 534 грн. 41 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 25.03.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалося на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

7 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» (покупець) було укладено договір поставки №203750/549/10.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався протягом чинності цього договору поставити та передати у власність покупцеві (відповідачу) товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №22769283 від 11.10.2013 р., №22769284 від 11.10.2013 р., №22972772 від 06.11.2013 р., №23012968 від 11.11.2013 р. та довіреностей на отримання ТМЦ №645 від 10.10.2013 р., №706 від 06.11.2013 р. (оригінали видаткових накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 791 763 грн. 67 коп.

Згідно п. 8.1. договору покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 21 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 791 763 грн. 67 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 9.4. договору у разі прострочення покупцем оплати за поставлену партію товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 від вартості товару, за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку суми позову, позивачем за період з 01.11.2013р. по 19.03.2014 р. нараховано пеню на суму заборгованості із розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожний день в розмірі 108 826 грн. 13 коп., однак, не враховано обмеження - не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові пленуму від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Зокрема, у п. 2.9. зазначено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом здійснено перерахунок суми пені у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» ((751 828 грн. 67 коп. х 13% / 365 х 26 (з 01.11.2013 р. по 26.11.2013 р.)) + (753 621 грн. 67 коп. х 13% / 365 х 5 (з 27.11.2013 р. по 01.12.2013 р.)) + (791 763 грн. 67 коп. х 13% / 365 х 108 (з 02.12.2013 р. по 19.03.2014 р.)) = 38 759 грн. 97 коп.), у зв'язку з чим розмір пені після проведеного перерахунку повинен становити 38 759 грн. 97 коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 8 944 грн. 61 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 791 763 грн. 67 коп. основного боргу, 38 759 грн. 97 коп. пені, 8 944 грн. 61 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер», м. Львів, вул. Зелена, 82 (ідентифікаційний код 30538300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ», м. Київ, бульвар Л.Українки, 4 (ідентифікаційний код 13669756) 791 763 грн. 67 коп. основного боргу, 38 759 грн. 97 коп. пені, 8 944 грн. 61 коп. 3% річних, 16 788 грн. 19 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 24.04.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.